Ухвала суду № 63101268, 29.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Саліхова В.В.,

при секретарі - Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року позивачка звернулась із зазначеним позовом на обґрунтування якого зазначила, що відповідач, позиціонуючи себе як досвідчений інвестор, на особистій зустрічі запропонував віддати йому кошти під 240 % річних (0,8% в день) з виплатою винагороди кожного тижня. Він позиціонував себе як «хранитель» Взаємного Фонду «Меркурій», зловживаючи її довірою та вводячи позивача в оману про надійність інвестицій, емоційно розповідав про високі доходи, покупки автомобілів, квартир та можливість часто подорожувати за кордон на відпочинок, завдяки доходам у Фонді, таким чином спокушаючи стати його членом і робити постійні грошові внески та не попереджаючи про ризики.

Так, позивачкою, було перераховано на банківську картку відповідача платежами від 11 квітня 2015 року - 3 000 грн., від 23 квітня 2015 року - 30 000 грн., від 15 травня 2015 року - 10 000 грн., тобто на загальну суму 43 000,00 грн.

Потім позивачці стало відомо, що 09 червня 2015 року о 09:06 год. на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було опубліковано інформаційне повідомлення - про сумнівну діяльність групи осіб з брендом «Меркурій - Взаємний Фонд». У листі зазначено, що про діяльність Фонду свідчить про противоправні дії з метою заволодіння коштами громадян України шляхом введення їх в оману, яка здійснюється групою осіб з брендом «Меркурій - Взаємний фонд». Фонд не має реєстрації як фінансової установи. Інформація про «Меркурій - Взаємний фонд» не внесена до Державного реєстру фінансових установ та до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які веде Нацкомфінпослуг.

Крім того, діяльність «Меркурій - Взаємний фонд» має ознаки порушення Закону України «Про захист прав споживачів»щодо заборони нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману або є агресивною і спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він би не погодився.

Також відповідно до листа від 03 липня 2015 року на офіційному сайті Приватбанку - Приватбанк заблокував можливість використання своїх фінансових інструментів для фонду «Меркурій» діяльність якого має всі ознаки фінансової піраміди та підпадає під норми закону про протидію шахрайству.

Таким чином, банківська картка відповідача була заблокована банком як «хранителя» офіційно визнаної державою у особі Нацкомфінпослуг фінансової піраміди Взаємний Фонд «Меркурій».

Повертати кошти відповідач відмовляється, тому позивачка просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті кошти у сумі 43 000 грн. та всі судові витрати. (а.с.2-7)

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 43000,00 грн., а також судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с.84-89)

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що не брав на себе жодних боргових зобов'язань і посилання позивачки на такі зобов'язання не підтверджені доказами по справі. Вказує, що грошові перекази, на які посилається позивач в якості доказів, є підтвердженням лише того, що ОСОБА_2 у такий спосіб повертала йому кошти раніше надані в борг на підставі усного договору. (а.с.90-91)

В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 109,111, 116-117)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено і відповідачем не заперечувалось, що позивачка ОСОБА_2 електронним платежем на картку ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідача ОСОБА_1 внесла грошові кошти на загальну суму 43 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 11 квітня 2015 року на суму 3 000 грн., від 23 квітня 2015 року на суму 30 000 грн. та від 15 травня 2015 року на суму 10 000 грн., а також випискою по картці/рахунку 4149437718120395 і додатковим рахункам договору відкритого на ім'я ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. (а.с.13-14, 22-29)

Факт отримання від ОСОБА_2 вищевказаних грошей ОСОБА_1 не заперечував в суді першої інстанції та поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до положень частини 1 ст. 61 ЦПК України. колегія суддів визнала вказані обставини встановленими.

Доказів укладення між сторонами будь-яких договорів чи інших правочинів, зокрема договору позики, на який посилався відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять і укладення таких судом не встановлено.

Так само не підтверджено доказами по справі і участь позивачки в програмі Фонду «МЕРКУРІЙ - Взаємний фонд», оскільки доказів реєстрації Фонду «МЕРКУРІЙ - Взаємний фонд» як фінансової установи, а також повноважень ОСОБА_1 на отримання коштів (вкладів) від фізичних осіб до Фонду «МЕРКУРІЙ - Взаємний фонд» матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, а також постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15, які з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

В.В.Саліхов

Справа № 22-ц/796/13799/2016

Унікальний номер 754/7091/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Панченко О.М.

Доповідач Левенець Б.Б.