Рішення № 63097265, 24.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/879/2016(м)

223/566/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Дочинець С.І.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„24 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Ігнатоля Т.Г., Попової С.А.

за участю секретаря : Трушкової Г.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 28 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 Дар`я Сергіївна про встановлення факту проживання однією сімєю, стягнення одноразової допомоги сімї потерпілогоу зв*язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача,обґрунтовуючи вимоги тим, що вона з 28 листопада 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, однак сімейні стосунки виникли між ними приблизно з 1992 року, саме тоді, коли народилась їх спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 працював гірником на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» .12 квітня 2016 року при виконанні своїх трудових обов*язків її чоловік загинув. 05 липня 2016 року підприємством був складений акт про нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом за формою Н-1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за різними адресами, але фактично разом з чоловіком проживали однією сім*єю за адресою: 85670, АДРЕСА_1. У відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області їй було відмовлено у виплаті одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку з тим,що місце реєстрації проживання її та її чоловіка різне. Листом відповідач роз*яснив,що для розгляду її заяви не вистачає довідки житлово-експлуатаційної організації про склад сім'ї на момент смерті ОСОБА_2, а у разі неможливості надання такої довідки, порадили звернутися до суду. Просила суд встановити факт проживання однією сім'єю із загиблим чоловіком ОСОБА_2 з 20 вересня 2014 року по день смерті останнього, стягнути з відповідача на її користь одноразову допомогу у розмірі 137 800 грн.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 28 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її чоловіком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 20 вересня 2014 року по день його смерті, а саме 12 квітня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з цим рішенням відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1В.В обґрунтування доводів зазначають, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам та судом порушено норми матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду в частині відмови стягнення одноразової допомоги сім*ї потерпілого скасувати , стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області на її користь одноразову допомогу у розмірі 137 800 грн. В обгрунтування доводів зазначила,що суд першої інстанції встановивши факт проживання її з чоловіком однією сім*єю не вирішив спір про право на отримання одноразової допомоги на сім*ю.Суд вважав ,передчасним її звернення з вказаним позовом,тому, що ні вона ,ні третя особа ОСОБА_4 не зверталися до відповідача у встановленому порядку з усіма необхідними документами . Суд вважав ,що одноразову допомогу на сім*ю загиблого у розмірі 137 800 грн. мають право отримати як позивач-як дружина померлого ,так і третя особа донька загиблого ОСОБА_4Тому ,суд з метою запобігання порушення прав та законних інтересів як позивача,так і третьої особи ,в цій частині позовних вимог відмовив. Суд за клопотанням відповідача залучив до участі у справі в якості третьої особи доньку загиблого ОСОБА_4,але в порушення ст.ст.34,35 ЦПК України не зазначив її статус ,як третьої особи .

Суд першої інстанції неправильно зробив висновки та зазначив доньку ОСОБА_2,як особу ,що має право на отримання одноразової допомоги на сім*ю загиблого ,оскільки на момент смерті батька його донька, ще не досягла повноліття ,тому згідно п.4.ч.2 ст.41 Закону України № 1105- XIV від 23.09.1999 року вона за зверненням до відповідача має право отримати щомісячні страхові виплати за період з моменту смерті до свого повноліття,оскільки вона була (на теперішній час їй вже 18 років ) його неповнолітньою дитиною ,яка перебувала на утриманні загиблого. Крім того,згідно до п.6 ст.42 того ж Закону ,вона має право отримати від відповідача ще і одноразову допомогу ,що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб,встановленого законом ,оскільки перебувала на утриманні загиблого . В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснювала суду ,що хоч і зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 б.10.кв.64 ,але фактично на час смерті батька і по теперішній час проживає зі своєю дитиною сином ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_5 та чоловіком у цивільному шлюбі за іншою адресою у м.Вугледар ,тобто у неї є своя сім*я. Зустрічний позов третя особа ОСОБА_4 щодо предмету спору у справі не заявляла .Крім того ,донька ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила факт проживання позивача з ОСОБА_2 однією сім*єю та ведення спільного з ним побуту. Таким чином,суд повинен був визначити ОСОБА_4,як неповнолітню дитину на час смерті батька,яка перебувала на утриманні загиблого. Суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_4,щодо проживання іншою сім*єю з своєю дитиною та чоловіком за іншою адресою,тому суд помилився визнавши її особою,яка має право на отримання одноразової допомоги на сім*ю загиблого. 21 липня 2016 року вона звернулась до відповідача з заявою в якій просила нарахувати та виплатити на її користь одноразову допомогу на сім*ю загиблого у розмірі 137 800 грн., згідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування».До заяви долучила всі необхідні документи передбачені Порядком призначення,перерахування та проведення страхових виплат,затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982 ,проте відповідач листом від 28 липня 2016 року № 0508/464 відмовив їй в задоволенні заяви,та порадив звернутися до суду . Постанови з цього приводу відповідач не виносив . Оскільки її статус (сім*ї загиблого) в судовому засіданні судом першої інстанції встановлено ,є відмова відповідача в виплаті на її користь належних виплат,то суд повинен був ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача на її користь одноразової допомоги на сім*ю загиблого у розмірі 137 8000 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області ОСОБА_6, що діє за довіреністю, підтримав доводи апеляційної скарги,просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги,просила відхилити апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду.Надала письмові заперечення на скаргу відділення .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги відділення ,заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області слід відхилити, задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 28 листопада 2015 року(а.с. 7).

Зареєстрованим місцем проживання : ОСОБА_1 є АДРЕСА_2, ОСОБА_2 АДРЕСА_3(а.с. 4,5).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про смерть , акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 12 квітня 2016 року о 06 год. 04 хв., на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» ОСОБА_2 помер 12 квітня 2016 року (а.с. 8, 15-23).

Згідно з актом № 781 від 27 квітня 2016 року, виданим КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» у період з 20 вересня 2014 року по 12 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_4 без реєстрації проживали та вели спільне господарство ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10).

Листом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27 травня 2016 року № 379-С-08 відповідач повідомив ОСОБА_1 про порядок призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого та зазначив,що до її заяви не було надано довідки житлово-експлуатаційної організації про склад сім'ї на момент смерті потерпілого. Також відповідач зазначив, що питання даної виплати може бути розглянуто тільки після складання комісією з спеціального розслідування актів за формами Н-5 та Н-1, а також встановлення факту проживання однією сім*єю з загиблим (а.с. 12).

Відповідно до акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом,акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12 квітня 2016 року о 06 год. 04 хв., на ДП «Шахтоуправління «Південнодобаське №1» домашня адреса ОСОБА_2 зазначається, як АДРЕСА_5 (а.с. 15-23).

Відповідно до довідки №67 від 12.07.2016 року, виданої ОСББ «Молодь-Вугледар», на момент смерті ОСОБА_2 разом з останнім проживала та була зареєстрована його донька ОСОБА_4 (а.с. 48).

Задовольняючи позов частково,суд першої інстанції ,виходив з того ,що позивач та потерпілий спільно проживали однією сім*єю. Разом з тим, відмовляючи у стягненні одноразової допомоги сім*ї потерпілого,суд виходив з того,що звернення позивача з вказаним позовом є передчасним,оскільки ні позивач,ні третя особа ОСОБА_4 не зверталися до відповідача,до компетенції якого належить призначення та виплати допомоги сім*ї потерпілого, у встановленому порядку з усіма необхідними документами . Суд вважав ,що одноразову допомогу на сім*ю загиблого у розмірі 137 800 грн. мають право отримати як позивач-як дружина померлого,так і третя особа донька загиблого ОСОБА_4,тому , з метою запобігання порушення прав та законних інтересів як позивача,так і третьої особи ,в цій частині позовних вимог відмовив.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає .

Апеляційним судом встановлено ,що 12 квітня 2016 року на ДП « Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» загинув ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний випадок був визнаний нещасним випадком, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом по формі Н-1 від 05 липня 2016 року, актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку по формі Н-5 від 04 липня 2016 року .

ОСОБА_1 є дружиною загиблого, з якою останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 28 листопада 2015 року . Мають спільну повнолітню дитину сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_6.

3-я особа ОСОБА_2 Дар*я Сергіївна ,ІНФОРМАЦІЯ_7 є донькою загиблого від іншої жінки.

Двічі у травні 2016 року та у липні 2016 року позивач ОСОБА_1 зверталась до відповідача з письмовими заявами про призначення суми одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку зі смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку .

Листом від 27 травня 2016 року № 379-С-08 та від 28 липня 2016 року № 0508/464 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області у виплаті одноразової допомоги на сім*ю ОСОБА_1 було відмовлено у зв*язку з тим,що місце реєстрації проживання її та її чоловіка різне. Як зазначив відповідач ,акт КП « Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» не передбачений нормативними документами для призначення страхових виплат,а тому у разі неможливості надати довідки житлово-експлуатаційної організації про склад сім*ї, рекомендували звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім*єю із загиблим.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5- рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

За змістом статей 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту, який має юридичне значення, ОСОБА_1 посилалася на те, що за відсутності належного встановлення факту того, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, вона не може отримати одноразову допомогу на підставі Закону України « Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування» .

Отже, зміст її вимоги направлений на встановлення та підтвердження юридичного факту, який є підставою для видачі їй суми одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку зі смерт*ю на виробництві внаслідок нещасного випадку .

Відповідно до ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з ч.6 ст.42 Закону України « Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 1-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, спори щодо розміру шкоди та права на її відшкодування у вигляді страхових виплат розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами.

Отже, із достовірністю на підставі досліджених доказів , встановивши факт проживання однією сім*єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 вересня 2014 року по день його смерті 12 квітня 2016 року (з яких з 28 листопада 2015 року у зареєстрованому шлюбі), суд першої інстанції повинен був вирішити питання про стягнення коштів.

Таким чином, встановлення юридичного факту, про який просить позивач, породжує правовий наслідок, оскільки цей факт впливає на виплату суми одноразової допомоги сім'ї потерпілого у зв*язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку .

Проте, встановивши вказаний факт, суд відмовив у правових наслідках, які породжують такий юридичний факт.

Разом з тим, у разі відсутності підстав для стягнення одноразової допомоги сім'ї потерпілого, відсутні підстави і для встановлення вказаного факту, оскільки встановлення такого факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право ОСОБА_1 на отримання цих коштів.

Отже, суд першої інстанції на вказані положення закону уваги не звернув , доводів та заперечень сторін не перевірив , не встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дав юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що є підставою для скасування ухваленного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку та задоволення вимог позивача у вказаній частині,оскільки позивач є дружиної загиблого ОСОБА_2 ,на момент його смерті проживали з ним однією сім*єю,були пов*язані з ним спільним побутом,мали взаємні права та обов*язки ,тому відповідно до ч.6 ст.42 Закону України « Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування « відповідач зобов*язаний виплатити позивачу одноразову допомогу ,що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб,встановленого законом на день настання права на страхову виплату,у зв*язку з його смертю .

Суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2016 рік встановлено Законом України « Про державний бюджет України на 2016 рік». На час настання страхового випадку сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб становила 1378 грн.,тобто сума одноразової допомоги становить 137 800 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у вказаній частині заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області щодо невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам не є слушними та спростовуються матеріалами справи ,дослідженими письмовими доказами ,поясненнями сторін у судовому засіданні ,в тому числі поясненнями третьої особи ОСОБА_4,яка підтвердила проживання позивача однією сім*єю з ОСОБА_2, не за місцем їх реєстрації , а за адресою : 85670, АДРЕСА_1,ведення спільного господарства та спільного сімейного бюджету . Також третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила той факт ,що похоронами свого чоловіка позивач займалася з допомогою підприємства ,траурна церемонія чоловіка позивача здійснювалася за адресою : м. Вугледар, вул. 30 років Перемоги, буд. 24, кв. 29.Як вбачається з матеріалів справи ,та пояснень третьої особи ОСОБА_4,вона зустрічний позов про стягнення суми одноразової допомоги на сім*ю не заявляла. У судовому засіданні остання пояснила , що зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 б.10.кв.64, де також до смерті був зареєстрований і її батько. Проте ,задовго до смерті батька та на час смерті батька вона проживала сім*єю зі своєю дитиною та чоловіком ,з яким неодружена, за іншою адресою АДРЕСА_6.

Тобто, висновки суду в частині того,що позивач є дружиною потерпілого ОСОБА_2,з 20 вересня 2014 року по день його смерті проживали однією сім*єю,були пов*язані з ним спільним побутом,мали взаємні права та обов*язки , достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами .

Приведені в апеляційній скарзі доводи відділення Фонду зазначені висновки суду не спростовують ,зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст.212 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням,що грунтується на всебічному,повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності,керуючись законом .

Таким чином судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено вимоги матеріального та процесуального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку підлягає скасуванню,в цій частині слід ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму одноразової допомоги сім*ї потерпілого ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв*язку із його смертю 12 квітня 2016 року на виробництві внаслідок нещасного випадку у розмірі 137 800 грн.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 28 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги сім*ї потерпілого у зв*язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку-скасувати ,в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Вугледарі Донецької області( 85670, м. Вугледар, вул. 13 Десантників ,11 ; р/р 37174401901087 у ГУ ДКУ в Донецькій області ,МФО 834016, ЄДРПОУ 25968292 ) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2,яка народилася в місті Кемерово,ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою : 85670,Донецька область, м.Вугледар,вул.30 років Перемоги б.22.кв.27, мешкає за адресою : 85670,Донецька область , м.Вугледар,вул.30 років Перемоги б.24.кв.29. суму одноразової допомоги сім*ї потерпілого ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3,у зв*язку із його смертю 12 квітня 2016 року на виробництві внаслідок нещасного випадку у розмірі 137 800 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: