Рішення № 63096150, 29.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1356/16-ц 29.11.2016 29.11.2016 29.11.2016

Провадження №22-ц/784/2444/16

Справа №489/1356/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В.В.

Провадження № 22ц-784/2444/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 34

Рішення

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 Наіб олги ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 Наіб олги про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 Наіб олги, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач зазначав, що 22 квітня 2015 року в м. Миколаєві сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок даної аварії пошкоджено його транспортний засіб «Ford Fiesta Comford».

Цивільно правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «УТСК» згідно поліса обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 4529564.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2015 року винним у скоєнні вказаної ДТП визнано ОСОБА_3.

ПрАТ «УТСК» на підставі звіту № 98-15 автотоварознавчого дослідження від 27 квітня 2015 року виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 14780 грн. 16 коп., що не відповідає вартості завданих йому матеріальних збитків з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Крім того, згідно з актом здачі прийому робіт від 13 червня 2015 року він сплатив на користь ФОП ОСОБА_6 фактичну вартість ремонту в розмірі 84832 грн.

Посилаючись на наведене, та вважаючи, що ПрАТ «УТСК» повинне сплатити різницю між розміром шкоди, визначеної звітом № 98-15 від 27 квітня 2015 року (39543 грн. 17 коп.) та страховою виплатою (14780 грн. 16 коп.), позивач просив стягнути із ПрАТ «УТСК» 24755 грн. 33 коп.

Також, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 45297 грн. 83 коп., що становить різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди (84832 грн.) і шкодою, яку має сплатити ПрАТ «УТСК» (39543 грн. 17 коп.)

ОСОБА_5 також зазначав, що внаслідок пошкодження з вини ОСОБА_3 автомобіля «Ford Fiesta Comford» йому (позивачу) спричинена моральна шкода, компенсацію якої він оцінив у 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_5 17822 грн. 26 коп.страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 33973 грн. 37 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2015 року близько 14 год.10 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ «2107» д/н А2716 НІ в м. Миколаєві по пр. Жовтневому, на перехресті вул. Південна, здійснюючи маневр повороту ліворуч, в порушення п.п.2.3б, 16.6 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок даної аварії пошкоджено автомобіль «Ford Fiesta Comford».

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2015 року винним у скоєнні вказаної ДТП визнано ОСОБА_3.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахованау ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», яке виплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі14780 грн. 16 коп.

27 квітня 2015 року суб'єктом оціночної діяльності - експертом-товарознавцем ОСОБА_7 за заявою позивача проведено огляд пошкодженого транспортного засобу.

Згідно звіту № 98-15 автотоварознавчого дослідження від 27 квітня 2015 року, вартість відновлювальних робіт, необхідних для усунення пошкоджень транспортного засобу, спричинених внаслідок ДТП становить 85367 грн. 96 коп., а розмір матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу марки «Ford Fiesta Comford» визначено у 39534 грн. 17 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу -0,6.

Відповідно до звіту № 52132, складеного на замовлення ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Fiesta Comford », державний номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в тому числі ПДВ, становить 18482 грн.

Згідно договору про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15 травня 2015 року, акту прийому здачі робіт від 13 червня 2015 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 27 листопада 2015 року фактично для відновлення пошкодженого автомобіля позивач витратив 84832 грн.

Задовольняючи позов частково та визначаючи розмір відшкодування шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають витрати, сплачені за проведення робіт з обслуговування автомобіля, перелічені в акті прийому здачі робіт від 13 червня 2015 року.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, крім того, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, якщо вартість відновлювального ремонту ТЗ не перевищує його ринкову вартість, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників ТЗ.

Вартість матеріального збитку ( реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

За змістом пп. 8.1. - 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від24 листопада 2003 року № 142/5/2092, якщо вартість відновлювального ремонту ТЗ не перевищує його ринкову вартість, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників ТЗ.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до матеріального збиту ( реальних збитків).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-760 цс15 від 16 грудня 2015 року.

Крім того, у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Таким чином, фізичний знос не застосовується, якщо для відновлення пошкодженого ТЗ було використано нові вузли (деталі), взамін знятих з виробництва деталей і зношеність пошкодженого майна застосовується при відшкодуванні збитків.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом із тим суд першої інстанції на вказані положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та обставини справи уваги не звернув та не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що деталі на його автомобіль не випускаються і зняті з виробництва, саме деталі, а не автомобіль, оскільки якщо автомобіль знімається з виробництва, деталі на нього випускаються протягом десяти років.

А тому суд дійшов помилкового висновку щодо стягнення з ОСОБА_3 вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, не звернувши увагу на те, що на замінені деталі пошкодженого транспортного засобу повинен враховуватись фізичний знос.

Суд першої інстанції також помилково визначив розмір збитків окремий для ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (39543 грн. 17 коп.) та окремий для винної особи ОСОБА_3 (84832 грн.), стягнувши різницю між цими сумами, тоді як така шкода повинна вираховуватися однократно і не може бути різною для різних осіб.

За наведених обставин, враховуючи, що звіт № 52132 зроблений без огляду транспортного засобу, а тому не може бути прийнято до уваги, розмір збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_3, слід визначати виходячи із звіту автотоварознавчого дослідження № 98-15 від 27 квітня 2015 року, відповідно до якого таке відшкодування визначено в сумі 39534 грн. 17 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Як видно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_3 на час ДТП було зареєстровано на ОСОБА_8, яка померла 04 травня 2013 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9, спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є чоловік ОСОБА_5 ( ? частки) та малолітня донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, частка якої у спадковому майні становить ? .

Визначаючи суму матеріального збитку, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання компенсації майнової шкоди мають позивач ОСОБА_5 в розмірі ? частки та малолітня ОСОБА_10 ? частку, законним представником якої може виступати ОСОБА_5 У звязку з тим, що в інтересах малолітньої доньки позивачем позов не заявлявся, то на думку суду ОСОБА_5 має право лише на ? частини від загального розміру матеріальних збитків, що відповідає його частці у спадковому майні згідно свідоцтва про право на спадщину.

Межі розгляду справи апеляційним судом визначаютьсяяк ст.11 ЦПК України, так і ст. 303 ЦПК України, за ч. 1 якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач,правом на оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення на його користь ? частини збитків не скористався.

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» також судове рішення не оскаржила, а тому правильність вирішення справи судом першої інстанції в цій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції в силу вимогст. ст. 11,303 ЦПК України.

З урахуванням викладених обставин справи, положень закону, розмір збитків, який підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 має становити 29657 грн. 38 коп. ( 39543 грн. 17 коп.* ? ). Однак, враховуючи часткове відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди страховиком та стягнутої судом із останнього компенсації матеріальної шкоди (14780 грн. 16 коп. + 17822 грн. 26 коп.), колегія приходить висновку про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсації вартості відновлювального ремонту.

Вирішуючи спір, суд не звернув належну увагу на вказані обставини, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 606 грн. 32 коп. судового збору за подачу ним апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості відновлювального ремонту та судового збору скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди відмовити.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 606 грн. 32 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :