Рішення № 63093766, 30.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2339/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Пироженко (В.Д.) В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 та до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду із даним позовом, яким просило стягнути з відповідачів солідарно на свою користь кредитну заборгованість у сумі 59821,51 дол. США, що еквівалентно 510169,80 грн., мотивуючи про те, що 23.09.2008 між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №150п-2008, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 50000,00 дол. США строком до 20.09.2013 зі сплатою 16% річних. 04.12.2008 та 03.02.2010 укладено додаткові угоди до кредитного договору, змінено графік погашення кредиту.

У забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_6 між позивачем та ОСОБА_5 03.02.2010 укладено договір поруки №Дп-1-150п-2008, згідно якого поручитель відповідає перед позивачем щодо повернення позичальником кредиту, перерахування плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором.

Також у забезпечення виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_7 укладений договір застави №Дз1-150п-2008 від 23.09.2008 транспортного засобу - легкового універсалу Infiniti QX 56, кузов №5N3AA08C48N901390, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позичальник не виконав належним чином свої зобовязання по договору, а тому станом на 10.02.2014 в нього утворилась заборгованість в розмірі 59821,51 дол. США, з них: 33195,00 дол. США заборгованість за основним зобовязанням, 9646,64 дол. США пеня за невиконання основного зобовязання, 13138,38 дол. США заборгованість за процентами по кредиту, 3841,49 дол. США пеня за несплачені проценти.

Указані фактичні обставини стали підставами для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.06.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині вимог про стягнення коштів з ОСОБА_5 відмовити. В обґрунтування вказує на те, що судом проігноровано клопотання ОСОБА_5 про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Про судове засідання, призначене на 10.06.2016 ОСОБА_5 не повідомлявся. Суд не зупинив провадження у даній справі до розгляду іншої справи про визнання поруки припиненою, внаслідок чого не врахував, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.06.2016 визнано припиненою поруку за договором поруки №Дп1-150п-2008 від 03.02.2010. Судом не надано оцінки доводам апелянта про припинення поруки з посиланням на норми ст. 559 ЦК України.

Також апеляційна скарга містить клопотання про зупинення стягнення з ОСОБА_5 по виконавчому листу №712/5058/14-ц від 14.07.2016, виданому на виконання оскарженого рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав перед банком належним чином свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість, яку належить стягнути з позичальника та поручителя (враховуючи наявність відповідного договору поруки) у солідарному порядку на користь банку.

Однак погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що фактично апелянт вказує на незаконність рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог банку, заявлених до поручителя, та, хоч і просить про скасування рішення, однак одночасно порушує питання про ухвалення апеляційним судом рішення лише щодо позовних вимог, заявлених до нього, предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог банку до відповідача ОСОБА_5

Законність рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог банку до відповідача ОСОБА_6 не перевіряється, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства.

При розгляді справи встановлено, що 23.09.2008 між ПАТ «Брокбізнесбанк», як банком, та ОСОБА_6, як позичальником, укладено кредитний договір №150п-2008, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 50000,00 дол. США строком до 20.09.2013 року зі сплатою 16% річних (п.1.1 кредитного договору).

04.12.2008 та 03.02.2010 укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими його сторони змінили графік погашення кредиту.

У забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 за вищевказаним кредитним договором між позивачем, як кредитором, та ОСОБА_5, як поручителем, укладено договір поруки №Дп-1-150п-2008 від 03.02.2010, за умовами якого поручитель солідарно з позичальником відповідає перед кредитором за належне виконання зобовязань по кредитному договору №150п-2008 від 23.09.2008 (п.1.1 договору поруки).

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику в установленому договором порядку кредитні кошти, однак останній свої договірні зобовязання належним чином не виконав, кредитні кошти та платежі, встановлені договором, банку не сплатив, внаслідок чого у нього перед банком станом на 10.02.2014 утворилась заборгованість в розмірі 59821,51 дол. США, з них: 33195,00 дол. США заборгованість за основним зобовязанням; 9646,64 дол. США пеня за невиконання основного зобовязання; 13138,38 дол. США заборгованість за процентами по кредиту; 3841,49 дол. США пеня за несплачені проценти, що в цілому еквівалентно 510169,80 грн.

Наявність, розмір та склад такої заборгованості вбачається із розрахунків позивача, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами справи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання є недопустимою.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; ч.4 ст.559 ЦК України - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вказано у п. 24 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про припинення поруки суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так як у даній справі п.1.1 кредитного договору встановлено, що кредит надається до 20.09.2013 (тобто саме до цієї дати кредитні кошти мають бути повністю сплачені позичальником), а з позовом до поручителя банк звернувся 01.04.2014, тобто з пропуском 6-ти місячного строку (ч.4 ст.559 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин») на предявлення вимоги до поручителя, який є преклюзивним, тобто таким, протягом якого діє забезпечувальне зобовязання та зі спливом якого воно припиняє своє існування незалежно від інших обставин, колегія суддів приходить до висновку про припинення в даному випадку поруки та, відповідно, про безпідставність позовних вимог до поручителя.

Зазначених обставин при вирішенні позовних вимог у справі суд першої інстанції не врахував, чим допустив порушення норм матеріального права - ч.4 ст.559 ЦК України.

Більш того, під час розгляду даного спору судом апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_5 було предявлено рішення Московського районного суду Харківської області від 22.06.2016 року, яким визнано припиненим спірний договір поруки №Дп-1-150п-2008 від 03.02.2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Брокбізнесбанк».

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.11.2016 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, проаналізувавши матеріали даної справи та за наявності рішення суду про визнання поруки припиненою, яке вступило в законну силу, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції щодо стягнення суми заборгованості по кредиту з поручителя знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що суд першої інстанції не повідомив відповідача ОСОБА_5 про проведення судового засідання 10.06.2016 у якому ухвалено оскаржуване рішення, оскільки на а.с.182 наявне поштове повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення із повісткою матері апелянта.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено повноважень у апеляційного суду щодо зупинення виконання за виконавчим листом, про що просить апелянт.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень п.35 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Таким чином суд першої інстанції невірно зазначив про солідарне стягнення з відповідачів на користь банку судового збору.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Наразі нормами ЗУ «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо сплати судового збору для банку, який знаходиться у стадії банкрутства, чи для уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка діє від імені такого банку.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.06.2016 у даній справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_5 судового збору слід скасувати у звязку з порушенням норм матеріального права (ч.4 ст.559 ЦПК України), а позовні вимоги у вказаній частині залишити без задоволення за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 та до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та судового збору з відповідача ОСОБА_5 .

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на користь ОСОБА_5 5611,86 грн. судового збору.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :