Ухвала суду № 63093085, 30.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3778/16-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/5775/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 18 30.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Савченко С.І., Сліпченко О.І.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2016 року про відмову в забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та витребування майна з незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування майна з незаконного володіння.

22 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, якою просила накласти арешт на нерухоме майно, а саме на ? частину житлового будинку, загальна площа 351,3 кв.м., житлова площа 90,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2016 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом спору є ? частина житлового будинку, щодо якого протягом одного місяця було вчинено декілька правочинів по відчуженню, а тому, на її думку, існує реальна загроза невиконання або ж утруднення виконання рішення суду при задоволенні її позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача не містить належного обґрунтування, а має тільки припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, а також заявником не надано доказів здійснення відповідачкою будь-яких дій направлених на відчуження, знищення або пошкодження належного їй майна.

Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен встановити чи дійсно є необхідність у застосуванні відповідних заходів.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову з підстав відсутності необґрунтованості заяви, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем заявлено майновий позов щодо конкретного нерухомого майна, яке у 2015 році протягом місяця двічі відчужувалося на підставі договорів купівлі продажу, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.17-20). Зазначена обставина може свідчити про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про забезпечення позову. У той же час, забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а саме - накладення арешту на ? частину будинку, не створить для власника нерухомого майна перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, які б призвели до незворотніх наслідків.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не перевірив чи існує реальна загроза відчуження спірного майна, чи є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на нерухоме майно, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, під час розгляду заяви про забезпечення позову 22 вересня 2016 року в судовому засіданні були присутні обидві сторони заявленого позову, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції мав можливість перевірити вищезазначене та повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Таргоній Д.О.

Судді: Савченко С.І.

Сліпченко О.І.