Рішення № 63092859, 28.11.2016, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий в І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/203/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м.Ржищів

Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Потапенка А.В.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за об'єднаними позовами Дочірнього підприємства "Заготівельно-виробниче підприємство" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

9 вересня 2016 року Дочірнє підприємство "Заготівельно - виробниче підприємство" (далі- ДП "ЗВП") звернулося до суду з позовами до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, які ухвалою суду від 2 листопада 2016 року були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_2 працювала в ДП "ЗВП" з 1 січня 2010 року по 1 листопада 2014 року на посаді економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, з 1 листопада 2014 року її було переведено на посаду головного бухгалтера, в період з 9 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року вона була переведена на посаду провідного бухгалтера, починаючи з 1 квітня 2015 року ОСОБА_2 була переведена на посаду головного бухгалтера.

31 травня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено з посади головного бухгалтера згідно п.1 ст. 38 КЗпП України. Під час перебування на посаді її було ознайомлено з посадовою інструкцією головного бухгалтера, якою передбачено її функціональні обов'язки, відповідальність та права. Обов'язки головного бухгалтера передбачені ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Виходячи з передбачених посадових обов'язків відповідача, остання зобов'язана була у межах визначених чинним законодавством України строків подавати відповідну звітність до державних органів, у тому числі до органів ДФС України.

Однак, відповідачем не було належним чином виконано покладених на нього трудових обов'язків, що призвело до накладення на підприємство штрафних санкцій з боку Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Вищевказані обставини підтверджуються актами ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862, та складеними на підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 9 вересня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

За наведених підстав збитки, які були заподіяні позивачу та пов'язані з необхідністю сплати штрафних санкцій підлягають стягненню з відповідача, як винної особи.

Посилаючись на ст. ст. 130, 232 КЗпПУ позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3 060 грн 00 коп. та витрати пов'язані із сплатою судового збору.

2 листопада 2016 року та 9 листопада 2016 року відповідач подала письмові заперечення проти позову, в яких зазначала, що подані позивачем докази (копії актів Миронівської ОДПІ ДФС у Київській області 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862, та складеними на підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 9 вересня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3) не підтверджують наявність збитків у позивача, оскільки накладення штрафу податковим органом на підприємство не є аргументом понесених позивачем збитків. Відповідач вважала, що позивачем не надано належних доказів щодо того, що нею завдано прямої дійсної шкоди, оскільки відсутні докази сплати позивачем штрафу, суму якого на даний час позивач намагається стягнути з неї, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними. На підставі викладеного, керуючись ст. 128 ЦПК України, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України її відповідальність щодо завданої шкоди позивачу обмежується середнім місячним заробітком, розрахунок якого має бути здійснений згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на підприємстві. Отже, для стягнення збитків з відповідача, позивачем має бути наданий підтверджений відповідними документами розрахунок середнього місячного заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N2 100, виходячи з виплат, що були здійснені їй за попередні два місяці роботи у підприємстві. Однак, позивачем не надано до суду документів, та не можуть бути надані такі документи, які б підтверджували здійснення виплат за попередні два місяці роботи на підприємстві, оскільки дані виплати не здійснювалися в результаті порушення останнім норм трудового законодавства. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також відповідач вказувала, що п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що, якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обовязків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності лежить на керівнику та головному бухгалтеру підприємства, про що також було зазначено в актах перевірки Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 9 вересня 2015 року та про що свідчать постанови Ржищівського міського суду Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-1 КУпАП керівника ОСОБА_3 (справа про адміністративні правопорушення № 374/378/15-п) та головного бухгалтера - ОСОБА_2 (справа про адміністративні правопорушення № 374/381/15-п). Згідно постанов на керівника ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у розмірі 11 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на головного бухгалтера ОСОБА_2 - 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно відображає ступінь вини та пропорційну їй частку загальної шкоди, встановленої судом, щодо вчиненого адміністративного правопорушення, яке призвело до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, що також прошу суд прийняти до уваги, приймаючи рішення за результатами розгляду даної справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за об'єднаними позовами підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити, стягнувши матеріальну шкоду у розмірі 3 060 грн та суми коштів на відшкодування судового зборів за кожним позовом. Пояснив, що відповідачем було порушено п.2.6 Посадової інстракції, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині несвоєчасного внесення податкової звітності, що є безпосередніми обов'язками головного бухгалтера. Обмеження середній заробітком можливе тільки за кожний факт порушення.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала в частині обмеження відшкодування середнім заробітком, підтримувала подані письмові заперечення, просила відмовити позивачу у решті позову.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом № 59 від 1 квітня 2016 року ДП "ЗВП" ОСОБА_2 переведено з посади провідного бухгалтера на посаду головного бухгалтера ДП "ЗВП" з 1 квітня 2015 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.7).

Згідно з актом Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за користування надрами ДП "ЗВП" за 2 квартал 2015 року № 325/150/36756862 від 9 вересня 2015 року встановлено, що відповідальними особами у періоді, що перевіряється, в акті вказані: керівник - ОСОБА_3, та головний бухгалтер - ОСОБА_2 За результатами перевірки виявлено порушення термінів подання податкової звітності з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2015 року. Відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с.4-5). Тобто, закту перевірки вбачається та ним встановлено, що порушення відбулось з вини двох осіб, а саме: керівника - ОСОБА_3, та головного бухгалтера - ОСОБА_2

Згідно форми "Р" податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року № НОМЕР_3 встановлено, що за вчинене порушення (акт № № 325/150/36756862 від 9 вересня 2015 року) на ДП "ЗВП" накладено грошове зобов'язання у розмірі 1 020 грн (а.с.6)

Згідно з актом Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за користування надрами ДП "ЗВП" за 2 квартал 2015 року № 324/150/36756862 від 9 вересня 2015 року встановлено, що відповідальними особами у періоді, що перевіряється, в акті вказані: керівник - ОСОБА_3, та головний бухгалтер - ОСОБА_2 За результатами перевірки виявлено порушення термінів подання податкової звітності з екологічного податку за 2 квартал 2015 року. Відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с.45-46). Тобто, закту перевірки вбачається та ним встановлено, що порушення відбулось з вини двох осіб, а саме: керівника - ОСОБА_3, та головного бухгалтера - ОСОБА_2

Згідно форми "Р" податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року № НОМЕР_1 встановлено, що за вчинене порушення (акт № № 324/150/36756862 від 9 вересня 2015 року) на ДП "ЗВП" накладено грошове зобов'язання у розмірі 1 020 грн (а.с.47).

Згідно з актом Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за користування надрами ДП "ЗВП" за 2 квартал 2015 року № 323/150/36756862 від 9 вересня 2015 року встановлено, що відповідальними особами у періоді, що перевіряється, в акті вказані: керівник - ОСОБА_3, та головний бухгалтер - ОСОБА_2 За результатами перевірки виявлено не подання податкової декларації зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 1 півріччя 2015 року. Відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с.83-84). Тобто, закту перевірки вбачається та ним встановлено, що порушення відбулось з вини двох осіб, а саме: керівника - ОСОБА_3, та головного бухгалтера - ОСОБА_2

Згідно форми "Р" податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року № НОМЕР_2 встановлено, що за вчинене порушення (акт № № 323/150/36756862 від 9 вересня 2015 року) на ДП "ЗВП" накладено грошове зобов'язання у розмірі 1 020 грн (а.с.85).

Згідно із наказом № 14 к від 31 травня 2016 року встановлено, що головного бухгалтера ДП "ЗВП" ОСОБА_2 звільнено з посади за власним бажанням згідно п.1 ст. 38 КЗпП України з 31 травня 2016 року (а.с.8).

Посадовою інструкцією головного бухгалтера, яка затверджена ДП "ЗВП" 1 лютого 2015 року, серед іншого передбачено обов'язок забезпечувати законність, своєчасність і правильність оформлення документів, складання і подання до відповідних органів фінансової та податкової звітності (п.2.6 інструкції).ОСОБА_2 із вказаною інструкцією ознайомлена 1 лютого 2015 року (а.с.22-25).

Згідно постанови суду від 28 вересня 2015 року по справі № 374/381/15-ц (з ЄДРСР)Особу 1 - головного бухгалтера ДП "ЗВП" було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП за вчинення порушень, що встановлені перевіркою (акти Миронівської ОДПІ ДФС у Київській області від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862), накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 102 грн (а.с.19-21).

Згідно постанови суду від 28 вересня 2015 року по справі № 374/378/15-ц (з ЄДРСР)Особу 1 - керівника ДП "ЗВП" було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-1 КУпАП за вчинення порушень, що встановлені перевіркою (акти Миронівської ОДПІ ДФС у Київській області від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862), накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 11 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 187 грн (а.с.130-132).

Відповідно до виписки по рахунку встановлено, що 6 листопада 2015 року було проведено сплату грошових зобов'язань по актах перевірки від 9 вересня 2015 року: № 323/150/36756862 у розмірі 1 020 грн, № 324/150/36756862 у розмірі 1 020 грн, № 325/150/36756862 у розмірі 1 020 грн (а.с.122-123).

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третястатті 233 КЗпП України).

Судом встановлено, що позивачем дотримано річний строк звернення із даними позовними вимогами. Винні дії відповідача підтверджуються, зокрема актами перевірки Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 9 вересня 2015 р.До суду із зазначеним позовом підприємство звернулося лише у жовтні 2014 р. Підприємство із даними позовами звернулось 9 вересня 2016 р.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов'язків сторін, їх обсяг, припинення, зміна або виникнення прав і обов'язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін спору, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та які зазначені у норми матеріального права, яка регулює ці правовідносини.

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою ІХ КЗпП України, Положенням про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року (далі - Положення).

Зазначені норми матеріального права визначають як підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників (стаття 130 КЗпП України, розділ І Положення), так і розмір такої матеріальної відповідальності (статті 132-135 КЗпП України, розділи ІІ-ІV Положення).

Так, ч. 1 ч. 2 ст. 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Крім того, за положеннями статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою (частина друга статті 137 КЗпП України).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Пунктом 16 згаданої постанови Пленуму визначено, що розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 листопада 2014 р. №6-139 цс14, що є обов'язковими для судів в силу ст. 360-7 ЦПК України.

У відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2015 року Ржищівським міським судом Київської області було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Особи 1 - головного бухгалтера ДП "ЗВП" за ч. 1 ст. 163 -1 КУпАП щодо вчинення порушень, які виявлені під час перевірки звітної документації підприємства Миронівською ОДПІ (акти перевірки від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862). Вказаною постановою застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становив 102 грн (а.с.19-21).

Внаслідок вчиненого порушення податкового законодавства Миронівською ОДПІ застосовано щодо ДП "ЗВП" штрафні санкції у розмірі 1 020 грн за кожне порушення за відповідними актами, що у загальному розмірі складає 3 060 грн, про що вказано у податкових повідомленнях-рішеннях (а.с. 6, 47, 85).

У листопаді 2015 року з розрахункового рахунку ДП "ЗВП" здійснено платежі - сплату грошових зобов'язань: по акту перевірки від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862 у розмірі 1 020 грн, по акту перевірки від 9 вересня 2015 року № 324/150/36756862 у розмірі 1 020 грн, по акту перевірки від 9 вересня 2015 року № 325/150/36756862 у розмірі 1 020 грн (а.с.122-123).

Отже, з матеріалів справи встановлено, що головним бухгалтером ДП "ЗВП" було допущено порушення трудових обов'язків, визначених посадовою інструкцією головного бухгалтера цього підприємства (а.с. 22-24), а саме: п. 2.6 посадової інструкції, де зазначено, що головний бухгалтер забезпечує законність, своєчасність і правильність оформлення документів, складання і подання до відповідних органів фінансової та податкової звітності. З вини головного бухгалтера ДП "ЗВП" - ОСОБА_2 підприємству нанесено матеріальну шкоду.

Відповідно п. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Однак, 28 вересня 2015 року Ржищівським міським судом Київської області було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Особи 1 - керівника ДП "ЗВП" за ч. 2 ст. 163 -1 КУпАП щодо вчинення порушень, які виявлені під час перевірки звітної документації підприємства Миронівською ОДПІ (акти перевірки від 9 вересня 2015 року № 323/150/36756862, № 324/150/36756862, № 325/150/36756862). Вказаною постановою до керівника підприємства застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 11 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становив 187 грн. (а.с.130-132).

Отже, судом встановлено, що за такі самі порушення податкового законодавства було притягнуто до адміністративної відповідальності ще й керівника ДП "ЗВП", який був відповідальний за період, коли проводилась перевірка. Відповідальною особою в актах перевірки вказана - керівник ОСОБА_3. Тобто, підприємству нанесено матеріальну шкоду у розмірі 3 060 грн. також з вини керівника ДП "ЗВП" - ОСОБА_3 Тому керівник підприємства та головний бухгалтер несуть відповідальність за вчинення порушень законодавства та за нанесену матеріальну шкоду підприємству у рівних частинах.

Що стосується доводів відповідача про покладення на керівника підприємства адміністративного стягнення у більшому розмірі, то суд ці доводи не приймає, оскільки покладення зазначеного стягнення пов'язане із повторним притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності, а не із ступенем вини за вчинені правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно з довідкою № 39 від 28 листопада 2016 року, що видана ДП "ЗВП" встановлено, що ОСОБА_2 працювала в ДП "ЗВП" на посаді головного бухгалтера, середньомісячна виплачена заробітна плата складає 1300 грн (а.с.153).

Як встановлено зі штатного розпису працівників ДП "ЗВП", введеного в дію з 1 квітня 2015 року, посадовий оклад головного бухгалтера складає 1 300 грн (а.с.154).

Розмір нанесеної відповідачем шкоди підприємству за кожне порушення податкового законодавства (фактів нанесення прямої дійсної шкоди), із урахуванням ступеню вини, складає 510 грн, що не перевищує середнього місячного заробітку головного бухгалтера ОСОБА_2

Водночас слід зазначити, що питання про залучення до участі у справі зазначеного вище керівника підприємства як співвідповідача вирішувалось у судовому засіданні й внаслідок незаявлення відповідного клопотання позивачем ДП "ЗВП" ухвалою суду від 2 листопада 2016 р. у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача відмовлено (а.с. 134).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "ЗВП" підлягають задоволенню частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача кошти на відшкодування завданої підприємству шкоди у розмірі 1 530 грн. (510 х3).

У порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 2 067 грн.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 130 -137 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 27-30, 56-60, 80, 88, 143, 213, 215, 218, 222, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Заготівельно-виробниче підприємство",- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства "Заготівельно-виробниче підприємство" 1 530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) гривень на відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства "Заготівельно-виробниче підприємство" 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень 00 копійок на відшкодування судових витрат.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 1 грудня 2016 року.

Суддя: