Ухвала суду № 63092410, 24.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4722/13-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В.Провадження № 22-ц/780/4483/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 24.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,-

встановила:

У серпні 2013 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

Вони є власницями 2/3 частин будинку № 27 по вулиці Калініна смт. Калинівка Васильківського району Київської області, решта 1/3 права власності належить ОСОБА_3

Оскільки виділити позивачам належну частку будинку за спільною згодою відповідач не бажає, позивачі змушені звернутися до суду із цим позовом.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 померла, а після неї майно успадкувала ОСОБА_2, яка стала власнице 2/3 частин спірного будинку.

З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просила суд виділити їй 2/3 частки у будинку № 27 по вулиці Калініна смт Калинівка Васильківського району Київської області і передати у власність приміщення 2-1 площею 15,2 кв.м., 2-2 площею 9,1 кв.м., 2-3 площею 16,8 кв.м. Решту приміщень і надвірні споруди залишити відповідачу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок містить самочинно прибудовані приміщення, тому поділу в натурі не підлягає

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Васильківського міськрайсуду від 8 травня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стали власницями 2/3 частин будинку № 27 по вулиці Калініна смт. Калинівка Васильківського району Київської області, решта 1/3 права власності належить ОСОБА_3 При цьому в рішенні суду вказано, що вказаний житловий будинок складається з житлових приміщень згідно поверхового плану №№ 1-3, 1-4, 2-2, 2-3.

Ці обставини сторони визнають та не оспорюють.

Заявляючи позовні вимоги про виділення їй в натурі 2/3 частки у будинку № 27 по вулиці Калініна смт Калинівка Васильківського району Київської області шляхом передання у власність певних приміщень, що має право власності на 2/3 частин вказаного будинку, який складається з таких приміщень: 1-1, 1-2, 2-1, 2-2, 2-3, 1-3 та 1-4.

Разом з тим матеріали справи не містять даних про те, що сторони є співвласниками будинку, який складається із загачених приміщень.

Згідно інвентаризаційної справи, оглянутою судом першої інстануції, та технічного паспорту на спірний будинок вбачається, що останній складається окрім приміщень №№ 1-3, 1-4, 2-2, 2-3, згаданих у вищезазначених рішеннях судів, та з приміщень 1-1, 1-2, 2-1, які є самочинним будівництвом.

Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-130 цс 13, суд першої інстанції вірно застосував її при розгляді даної справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з цих міркувань.

Доводи апелянта про те, що приміщення 1-1, 1-2, 2-1 у спірному будинку не є самочинними, враховуючи, що 7 червня 2013 року державним реєстратором було зареєстровано право власності позивача із зазначенням загальної площі будинку 86 кв.м., колегія суддів вважає безпідставними. При цьому колегія суддів виходить з того, що правовстановлюючим документом на спірний будинок є рішення Васильківського міськрайсуду від 8 травня 2012 року , що набрало законної сили, в якому визнано за сторонами паво власності на спірний будинок, який складається з приміщень №№ 1-3, 1-4, 2-2, 2-3 та відмовлено у визнанні права власності на самочинно збудовані приміщення судів, та з приміщень 1-1, 1-2, 2-1 ( а.с.69-71).

Доказів про те, що після 2012 року співвласники в установленому законом порядку добудували певні приміщення до свого будинку та отримали новий правовстановлюючий документ на спірний будинок, матеріали справи не містять.

Таким чином, твердження апелянта про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :