Ухвала суду № 63089911, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/9087/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ладиченко С.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 в частині скорочення ОСОБА_2 виплати допомоги по безробіттю;

- зобов'язати Голосіївський районний центр зайнятості населення в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у визначені законодавством строки.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в квітні 2016 року, в зв'язку із втратою роботи, ОСОБА_2 була взята на облік Голосіївським районним центром зайнятості в м. Києві, який підпорядковується Київському міському центру зайнятості.

25.04.2016 позивачу було надано статус безробітного та допомога по безробіттю призначена відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України № 1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 02.05.2016.

З 04.05.2016 позивачу було розпочато виплату допомоги по безробіттю, згідно ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Чергове відвідування спеціаліста відповідача позивачу було призначене на 30.05.2016 року.

Однак у визначений день, позивач не могла бути присутньою на відвідуванні в зв'язку із станом здоров'я, що підтверджується медичною довідкою Ходосівської АЗПСМ від 30.05.2016.

Згідно медичної довідки Ходосівської АЗПСМ від 02.06.2016 № 7 з 31.05.2016 по 02.06.2016 вона знаходилась на амбулаторному лікуванні.

02.06.2016 позивач з'явилась до відповідача та надала заяву із поясненням, а також докази поважності причин відсутності її на відвідуванні 30.05.2016.

Заяву відповідачем було зареєстровано, однак їй було повідомлено, що за вчинені нею дії (відсутності на відвідуванні 30.05.2016) їй скоротять виплату допомоги по безробіттю.

Наказом Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 відповідачем було застосовано скорочення виплати допомоги по безробіттю позивачу ОСОБА_2 відповідно до пп. 5 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Позивач, не погоджуючись із зазначеним наказом № НТ 160531 від 31.05.2016, звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки причина пропуску відвідування позивачем установи відповідача поважна, та підтверджується документально, а саме відповідною довідкою, то наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Голосіївський районний центр зайнятості в м. Києві діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки документи, які підтверджують поважні причини пропуску відвідування позивачем установи відповідача до відповідача не подавалися та не могли бути ним оцінені.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 44 Закону України «про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Згідно пп. 1 п. 4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» (далі - Порядок надання допомоги), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015 за № 821/27266 «Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: невідвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, у визначений і погоджений з ним час; невідвідування роботодавця упродовж 7 календарних днів відповідно до виданого направлення на працевлаштування на підходящу роботу; відмова від проходження професійного навчання у випадках, передбачених частиною другою статті 46 Закону України «Про зайнятість населення»; невиконання без поважних причин обов'язків за договорами про надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», наданими безробітному в письмовій формі (з дня відвідування, під час якого з'ясовано недотримання рекомендацій, що були надані під час попереднього відвідування, або з дня призначеного відвідування особою центру зайнятості, узгодженого з безробітним, яке не відбулось).

04.05.2016 під час відвідування Голосіївського РЦЗ з позивачем було узгоджено дату та час наступного відвідування, а саме: 30.05.2016 о 15-40. Узгодження підтверджується особистим підписом позивача в додатку № 1 до персональної картки безробітного (наявна в матеріалах справи).

30.05.2016 позивач не з'явилася на чергове відвідування спеціаліста Голосіївського РЦЗ, що стало підставою для винесення наказу НТ № 160531 від 31.05.2016 про скорочення з 30.05.2016 виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 28 постанови КМ України від 20.03.2013 № 198 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» (зі змінами) «зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами».

Згідно пп. 2 п. 4 розділу IV Порядку надання допомоги: «поважними причинами є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, військових комісаріатів, інших державних установ та інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють відвідування центру зайнятості, що підтверджується відповідними документами».

Наказом Міністерства соціальної політики України № 250 від 14.03.2016 затверджений «Перелік документів, з яких формується особова справа безробітного, що передається до відомчого архіву на зберігання», відповідно до п. 13 якого, особова справа безробітного вміщує в тому числі «Документи, що підтверджують поважну причину невідвідування центру зайнятості».

Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, затверджений «Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», де в ст. 379 зазначено, що «Персональні справи безробітних» мають строк зберігання 75 років.

Тобто, скасування рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю здійснюється на підставі документів про поважні причини, які долучаються до персональної справи безробітного.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач 30.05.2016 не могла бути присутньою на відвідуванні за сімейними обставинами, в зв'язку із станом здоров'я, що підтверджується медичною довідкою Ходосівської АЗПСМ від 30.05.2016.

Отже, ОСОБА_2 надала документи, які підтверджують поважну причину невідвідування центру зайнятості, в узгоджений з нею день.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 в частині скорочення ОСОБА_2 виплати допомоги по безробіттю; зобов'язати Голосіївський районний центр зайнятості населення в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у визначені законодавством строки). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 378 х 0,4) х 2 = 1 102, 40 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом та відповідно до платіжного доручення від 27.10.2016 № 7839 Київським міським центром зайнятості сплачено судовий збір у розмірі 606, 32 грн., то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606, 32 грн. ((1 102, 40 х 110 %) - 606, 32).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2016 - без змін.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 606, 32 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І

Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016..

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.