Рішення № 6308270, 13.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.09 Справа № 22/126/09

Суддя Скиданова Ю.О.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лагуна”, (72106, Запорізька область, Приморський район, с. Набережне, вул. Д. Бідного, 6)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про визнання недійсним правочину

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Сльота Д.В.довіреність б/н від 23.02.2009 р.

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність № 178 від 24.02.2009 р.

від третьої особи: ОСОБА_6 довіреність № 880 від 22.08.2008р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про визнання недійсною заяви відповідача від 25.01.2005 року про вихід з учасників ТОВ “Лагуна”, як правочину, вчиненого з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2009р. порушено провадження у справі № 22/126/09, судове засідання призначено на 02.04.2009р.

Ухвалою суду від 02.04.2009р. до участі у справі було залучено третю особу, відповідно до ст. 27 ГПК України, а саме: ОСОБА_3, розгляд справи відкладено до 15.04.2009 р.

Ухвалою від 15.04.2009 року продовжено строк вирішення спору на два місяці до 20.06.2009 року, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 13.05.2009 року.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В якості нормативного обґрунтування ТОВ “Лагуна” посилається на ст.ст. 16, 148, 203, 208 ЦК України, ч.3 ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 12, 13, 15, 54, 56, 57 ГПК України.

02.04.2009 року відповідачем наданий суду відзив на позов, в якому Фізичної особа-підприємець ОСОБА_2 просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі від 15.04.2009 року, в яких вона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.04.2009 року ОСОБА_3 на підставі ст.267 ЦК України надала суду заяву про застосування позовної давності, в якій заявник зазначив наступне. Позов позивачем поданий 20.02.2009 року тоді, як заява відповідача від 25.01.2005 року була передана голові товариства також 25.01.2005 року. За твердженням третьої особи в даному випадку наявний факт спливу позовної давності.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено у судовому засіданні 13.05.2009 року.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 у відповідності із Статутом ТОВ “Лагуна”, затвердженим установчими зборами засновників (протокол № 1 від 01.06.2001 року), належало дві частки статутного фонду відповідного товариства, вартістю 4720 грн.

25.01.2005 року ОСОБА_2 було складено заяву про виведення її зі складу учасників ТОВ “Лагуна” без виплати належної їй частки в статутному фонді товариства. В заяві ОСОБА_2 просила передати всю належну їй частку в статутному фонді ТОВ “Лагуна” ОСОБА_3, зазначаючи, що заявник не має матеріальних, фінансових та будь-яких претензій до позивача. Приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В.Л. перевірено особу заявнику та засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 на заяві. Вчинення зазначеної нотаріальної дії підтверджується випискою з реєстру для реєстрації нотаріальних дій вказаного приватного нотаріуса від 01.04.2009 року.

За актом прийому-передачі від 25.01.2005 року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному фонді ТОВ “Лагуна” вартістю 4720 грн., що складається з певного майна.

Згідно із п.”в” ч.1 ст.10 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

У відповідності із ст.54 Закону України “Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Підпунктом є) та з) п.7.1 ст.7 Статуту позивача визначено, що учасник ТОВ “Лагуна” має право в будь-який час відмовитися від участі у товаристві і вийти з нього у порядку, передбаченому цим договором, вийти з товариства в установленому порядку. Згідно із п.7.4 ст.7 Статуту позивача учасник, який вирішив вийти з товариства, подає заяву про свою згоду на вихід. Якщо учасник-фізична особа, то його заява повинна бути нотаріально засвідчена. Заява подається у двох примірниках голові товариства не менш як за 30 днів до виходу. У десятиденний термін з дня одержання заяви голова товариства повинен повідомити решту учасників про подану заяву. Не пізніше ніж у сорокаденний термін з дня одержання заяви голова товариства повинен скликати збори учасників. Рішення про вихід учасника з товариства приймається зборами учасників. Розгляд заяви про вихід учасника з товариства на зборах учасників і прийняття відповідного рішення носить формальний характер і потрібен для встановлення дати виходу учасника з товариства. Один примірник заяви учасника про вихід з товариства повинен бути доданий до протоколу зборів учасників, в якому розглядалося питання про вихід учасника з товариства, другий (завірений нотаріально) - передається до органу державної реєстрації з іншими документами для внесення відповідних змін до установчих документів товариства. Відповідно до п.7.5 ст.7 Статуту позивача при виході чи виключенні учасника з товариства йому виплачується частина майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Вартість майна, яка повинна бути виплачена учаснику, що вийшов (виключений) з товариства , визначається на день його виходу (виключення). Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Днем виходу вважається день, в якому прийнято рішення зборами учасників про виведення у звязку із поданою заявою або виключення учасника з товариства.

Слід зазначити, що згідно із ч.1 ст.53 Закону України “Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Згідно із п.7.7 ст.7 Статуту позивача учасник, який вирішив уступити всю свою частку подає заяву про свою згоду уступити свою частку. У цій заяві обовязково указується особа (особи), якій(им) уступається частка. Заява повинна бути нотаріальна засвідчена. Заява в одному примірнику подається голові товариства. Ця заява повинна бути додана до протоколу зборів учасників, в якому розглядалося питання про уступку учасником своєї частки. У тридцятиденний термін з дня одержання заяви голова товариства повинен скликати збори учасників.

Як було зазначено вище, в заяві ОСОБА_2 від 25.01.2005 року йдеться мова про її вихід із складу учасників товариства та про передачу належної їй частки в статутному фонді ОСОБА_3, яка була на той час учасником ТОВ “Лагуна”. Статутом позивача передбачена процедура розгляду зборами учасників ТОВ “Лагуна” питання щодо виходу учасника зі складу учасників товариства та уступки учасникам своєї частки іншому учаснику. Із статуту вбачається, що розгляду таких питань зборами учасників передує подача учасником голові товариства заяв з кожного з питань у двох примірниках.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, передбачена Статутом позивача заява учасника про вихід з товариства є за своєю суттю одностороннім правочином.

Порядок переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи передбачено ст. 147 ЦК України, а порядок вихіду учасника з товариства передбачено ст. 148 ЦК України.

Тобто, законодавством врегульовано різний порядок для зазначених дій учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Поняття відступлення частки (її частини) включає в себе такі дії, як міна, дарування і передбачає передачу частки (її частини) іншій особі. Не є відступленням передача частки за договором застави.

Про свій намір продати частку (її частину) учасник зобовязаний повідомити усіх учасників товариства. У своєму повідомленні він має зазначити ціну та інші умови продажу (наприклад, терміни та форми розрахунків). Учасники мають право протягом місяця з дня повідомлення реалізувати своє переважне право, якщо інший строк не встановлено у статуті чи домовленістю між учасниками товариства. Якщо учасники не скористаються своїм переважним правом на купівлю частки (її частини), вона може бути відчужена третій особі. Необхідно звернути увагу на той факт, що право переважної купівлі розповсюджується тільки на купівлю частки. Учасники не можуть вимагати додержання правил про переважну купівлю, якщо частки передається іншим, ніж купівля, способом (наприклад, дарування).

Як уже зазначалося, перехід часток від учасників до інших осіб відбувається на підставі договору, але можливий перехід частки в силу обставин, що не належать від волі учасника. Мається на увазі смерть учасника фізичної особи або ліквідація учасника юридичної особи. Перехід частки до спадкоємців (правонаступників) можливий, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Тобто, вимога про передачу всієї належної ОСОБА_2 частки в статутному фонді товариства ОСОБА_3. не може бути адресована товариству, оскільки вказаний перехід має бути оформлений двосторонньою угодою. Як було зазначено вище учасник, який вирішив уступити всю свою частку подає заяву про свою згоду уступити свою частку.

Вихід учасника із товариства по своїй правовій природі є одностороннім право чином, а вже перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, правочин двосторонній.

Таким чином, спірна заява протиричіть чинному законодавству, оскільки порушує порядок та засади вчинення правочинів (двосторонній та односторонній правочин не може бути викладено в одному документі).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У звязку із тим, що заява відповідача від 25.01.2005 року, як правочин, вчинена із недодержанням вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, то такий правочин слід визнати недійсним.

За таких обставин позов слід задовольнити.

Третьою особою на підставі ст.267 Цивільного кодексу України подана до суду заява від 21.04.2009 року про застосування позовної давності по справі у звязку із її спливом. Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки ОСОБА_3 не є стороною по справі № 22/126/09, то заяву третьої особи по справі від 21.04.2009 року слід відхилити.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 25.01.2005 року про виведення її зі складу учасників ТОВ “Лагуна” без виплати належної їй частки в статутному фонді товариства та про передачу всієї належної їй частки в статутному фонді ТОВ “Лагуна” ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; розрахункові рахунки відсутні, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лагуна” (72106, Запорізька область, Приморський район, с. Набережне, вул. Д. Бідного, 6, р/р № 26004303664001 в ЗРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 31467759) 85 (вісімдесят пять) 00 грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.05.2009 р.

Суддя Ю.О.Скиданова