Постанова № 63080853, 25.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2016 р. Справа № 922/3258/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Сіверін В.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

ТОВ "Фактор-Комфорт" - Кріулін К.В. (дов. б/н від 09.12.2015 р.)

ТОВ "Фінансгарант" - Носов К.В. (дов. б/н від 15.04.2016 р.)

позивача - Іванов А.О. (дов. №102/03 від 21.12.2015 р.), після перерви не з'явився

відповідача - Сібільова О.В. (дов. б/н від 21.09.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" (вх.№2879Х/1-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24 травня 2016 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", м. Харків,

про стягнення 41089420,09 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі №922/3258/15 задоволено позов ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до ТОВ "Силові енергетичні Машини-ЕМЗ", стягнуто з відповідача на користь позивача 41 089 420,09 грн. заборгованості за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 р.

На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області видано наказ № 922/3258/15 від 14.07.2016 р.

У грудні 2015 року ТОВ "Фактор-Комфорт" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про заміну стягувача ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у виконавчому провадженні з примусового виконання зазначеного наказу на його правонаступника - ТОВ "Фактор-Комфорт".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 (суддя Жиляєв Є.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. (колегія суддів: Тихий П.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.), здійснено процесуальне правонаступництво у даній справі, замінено позивача (стягувача) ПАТ "Банк "Національні інвестиції" його правонаступником - ТОВ"Фактор-Комфорт".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. у справі № 922/3258/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, у лютому 2016 року до господарського суду Харківської області звернулося ТОВ "Фінансгарант" із заявою про заміну стягувача ТОВ "Фактор-Комфорт" його правонаступником - ТОВ "Фінансгарант".

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у справі № 922/3258/15 (суддя Калантай М.В.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фактор-Комфорт" про заміну сторони її правонаступником.

Іншою ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у справі № 922/3258/15 (суддя Калантай М.В.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони її правонаступником.

Не погоджуючись із вказаними ухвалами, ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант" звернулися до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

У апеляційній скарзі ТОВ "Фактор-Комфорт" просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.05.2016 р. про відмову у задоволенні його заяви про заміну сторони її правонаступником та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Фактор-Комфорт" задовольнити, замінивши стягувача ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника -ТОВ "Фактор-Комфорт".

ТОВ "Фінансгарант" в апеляційній скарзі просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну стягувача ТОВ "Фактор-Комфорт" на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у справі № 922/3258/15 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Фактор-Комфорт" та апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у даній справі скасовано. Задоволено заяву ТОВ "Фактор-Комфорт" про заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено ПАТ "Банк "Національні інвестиції" як стягувача у виконавчому провадженні ВП№48252556 його правонаступником - ТОВ "Фактор-Комфорт". Задоволено заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено ТОВ "Фактор-Комфорт" як стягувача у виконавчому провадженні ВП№48252556 його правонаступником - ТОВ "Фінансгарант".

Не погоджуючись із вказаною постановою, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвали місцевого господарського суду від 24.05.2016 р. у даній справі залишити в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у справі № 922/3258/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В постанові від 19.09.2016 р. Вищий господарський суд, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно об'єднав розгляд апеляційних скарг ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" в одне провадження, не зважаючи на те, що зазначені скарги були подані на різні процесуальні документи (ухвали місцевого господарського суду від 24.05.2016 р.) і підлягали розгляду у різних провадженнях за правилами ч. 5 ст. 106 ГПК України.

З урахуванням наведених вказівок Вищого господарського суду України, колегія суддів дійшла висновку про роз'єднання зазначених апеляційних скарг в різні провадження.

Позивач 09.11.2016 р. звернувся до суду з клопотанням (вх. №11346), в якому просив забезпечити участь представника банку в судовому засіданні 15.11.2016 р. в режимі відеоконференції в приміщенні апеляційного суду міста Києва.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.11.2016 р. у справі №922/3258/15 відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з відсутністю технічної можливості для проведення у зазначений час відеоконференцзв'язку з апеляційним судом м. Києва.

ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в додаткових запереченнях (відзиві) на апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" (вх. № 11416 від 11.11.2016 р.) пояснив, що

починаючи з 15.09.2015 р. ПАТ "Банк "Національні інвестиції" не мав права використовувати для розрахунків прямі рахунки, в т.ч. рахунки №2650630121955 (з якого було здійснено операцію за платіжним дорученням №105 від 17.09.2015 р.) та №373958006 (транзитний рахунок ПАТ "Банк "Національні інвестиції", на який було здійснено операцію за платіжним дорученням №105 від 17.09.2015 р.); банк не отримав реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог; договори відступлення права вимоги укладені 17.05.2015 р. - в день прийняття рішення виконавчої дирекції ФГВФО "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції", тому були вчинені зі сторони банку особою, повноваження якої як керівника банку були призупинені та є нікчемними; договори відступлення права вимоги спричинили втрату банком права вимоги до боржників банку; оскільки ТОВ "Фактор-Комфорт" не набуло права вимоги згідно нікчемних договорів відступлення, воно не мало права на її відступлення на користь ТОВ "Фінансгарант"; висновки, викладені в аудиторському звіті від 30.06.2016 р., підтверджують доводи банку щодо нікчемності договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, що є предметом розгляду у цій справі та є додатковою обставиною, яка зумовлює відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Просить апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. - без змін.

ПАТ "Банк "Національні інвестиції" 11.11.2016 р. звернувся до суду з клопотанням (вх. №11417) про долучення до матеріалів справи копії витягу зі звіту аудиторської фірми у вигляді ТОВ "Інтер-аудит" про результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ "Банк "Національні інвестиції". Вказане клопотання колегією суддів задоволено, надані документи долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з хворобою судді Камишевої Л.М. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2016 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Шепітько І.І.

Відповідач надав до суду відзив (вх. №11522 від 15.11.2016 р.), в якому зазначає, що ТОВ "Силові енергетичні Машини-ЕМЗ" не вбачає підстав для того, щоб під час нового розгляду справи №922/3258/15 судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Фінансгарант" щодо заміни сторони ТОВ "Фактор-Комфорт" як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3258/15 на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

В додаткових поясненнях (вх. №11525 від 15.11.2016 р.) ТОВ "Фінансгарант", зазначає про безпідставність та необґрунтованість тверджень уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" щодо нікчемності договору №499-07 відступлення права вимоги від 17.09.2015 р., та відсутність підстав для визнання недійсним договору №499-07-01 відступлення права вимоги від 25.12.2015 р., укладеного між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант". Просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" та замінити ТОВ "Фактор-Комфорт" як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3258/15 на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

З метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про оголошення перерви в судовому засіданні 15.11.2016 р. до 10 години 00 хвилин 25 листопада 2016 року.

В додаткових поясненнях до відзиву (вх. №11856 від 25.11.2016 р.) відповідач зазначає, що витяг зі звіту аудиторської фірми у вигляді ТОВ "Інтер-аудит" про результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ "Банк "Національні інвестиції" не може братися до уваги як належний доказ при розгляді справи.

У зв'язку з хворобою судді Шепітько І.І. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2016 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Сіверін В.І.

Під час перерви позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. №11532 від 15.11.2016 р.), в якому просив забезпечити участь представника банку в судовому засіданні 25.11.2016 р. в режимі відеоконференції в Київському апеляційному господарському суді.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.11.2016 р. у справі №922/3258/15 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у даній справі.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання 25.11.2016 р., яке за його ініціативою повинно було відбутися в режимі відеоконференцзв'язку з Київським апеляційним господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про припинення сеансу відеозв'язку та проведення подальшого розгляду справи у звичайному режимі без застосування звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, додаткових письмових поясненнях до нього та проголошено в судовому засіданні 15.11.2016 р., колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Фінансгарант" та відзивах на неї, заслухавши усні пояснення уповноважених представників апелянта, ТОВ "Фактор-Комфорт" та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у даній справі стягнуто з ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" на користь ПАТ "Банк "Національні інвестиції" 41089420,09 грн. заборгованості за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 р., укладеним між позивачем та гр. ОСОБА_8

На виконання рішення 14.07.2015 р. видано наказ.

22.02.2016 р. до господарського суду Харківської області від ТОВ "Фінансгарант" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

В обґрунтування заяви товариство посилалось на той факт, що 25.12.2015 р. між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант" було укладено договір відступлення права вимоги №499-07-1, відповідно до якого ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило в повному обсязі, а ТОВ "Фінансгарант" набуло право вимоги до боржника (ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ") вимагати виконання боржником зобов'язання за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 р. в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" суд першої інстанції зазначив, що за договором №499-07, який є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", будь-які права та обов'язки у сторін не виникли, а тому заміна сторони у зобов'язанні не відбулася. Оскільки ТОВ "Фактор-Комфорт" не набуло права вимоги згідно нікчемного договору №499-07, товариство не мало права на її відступлення за договором №499-07-1, укладеним з ТОВ "Фінансгарант". Відповідно, у ТОВ "Фінансгарант" згідно договору №499-07-1 право вимоги до боржника не виникло, що унеможливлює здійснення правонаступництва у даній справі в порядку ст. 25 ГПК України та ст.8 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду, зважаючи на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 17.09.2015 р. між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було укладено договір відступлення права вимоги №499-07, відповідно до якого ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ "Фактор-Комфорт" (новий кредитор) право вимоги усіх своїх прав за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 р. з моменту підписання цього договору. Новий кредитор зобов'язаний здійснити компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора у сумі 41 979 774,27 грн. шляхом перерахування вартості вимоги в безготівковій формі в строк до 18.09.2015 р. (т. 2 а.с.87-88).

Факт приймання-передачі документації (оригінал кредитного договору №499-07 від 13.07.2007 р., всі додаткові угоди до нього, виписки з балансових рахунків, кредитна справа) від первісного кредитора до нового підтверджується актом від 17.09.2015 р. (т. 2 а.с. 89).

На виконання умов договору ТОВ "Фактор-Комфорт" здійснило перерахування коштів у розмірі 41 979 774,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 17.09.2015 р. та банківською випискою по рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт", а також повідомило боржника про відступлення права вимоги новому кредитору листом від 27.11.2015 р.

У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ "Фактор-Комфорт" як новий кредитор звернулось до господарського суду із заявою про заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду про стягнення 41089420,09 грн. на його правонаступника - ТОВ "Фактор-Комфорт".

Господарський суд Харківської області приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником виходив з того, що постановою правління Національного банку України від 17.09.2015 №613 "Про віднесення ПАТ "Банку "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" цей банк віднесено до категорії неплатоспроможних; на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 р. прийнято рішення № 172 "Про запровадження з 18.09.2015 р. тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом впровадження в ньому тимчасової адміністрації, а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації; під час здійснення тимчасової адміністрації було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня впровадження тимчасової адміністрації банку, та виявлено ряд правочинів, укладених між банком та ТОВ "Фактор-Комфорт" щодо відступлення права вимоги, які є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема і Договір №499-07; наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Національні інвестиції" договір №499-07 визнано нікчемним на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно приписів п. 1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Як свідчать матеріали справи 17.09.2015 р. банк отримав грошову суму в розмірі 41 979 774,27 грн., перераховану ТОВ "Фактор-Комфорт" на виконання договору про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 р. Таким чином, вказаний договір є відплатним і ніяким чином не порушує інтереси банку та його вкладників. Отримання банком суми боргу, проіндексованої за курсом долара станом на 17.09.2015 р., спростовує твердження суду щодо укладення правочину, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Матеріали справи містять докази того, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" отримав компенсаційні грошові надходження в оплату відступлених майнових вимог, а відтак, ТОВ "Фактор-Комфорт" набув майнові права кредитора за договором відступлення, внаслідок чого банк фактично відмовився від власних майнових вимог на платній основі.

Під час розгляду справи банк не заперечував щодо отримання коштів від ТОВ "Фактор-Комфорт" за умовами спірного договору відступлення права вимоги, проте, зауважував на те, що переказ коштів здійснювався з рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт", відкритого у цьому ж банку, на кореспондентський рахунок самого банку, що, на думку банку, є виведенням коштів з банківського рахунку клієнта банку в особі ТОВ "Фактор-Комфорт" шляхом укладення неправомірного договору відступлення права вимоги та набуття прав на інші банківські активи у вигляді дебіторської заборгованості банку.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази визнання договору про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 р. недійсним в судовому порядку.

Частиною 5 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Вказана норма не передбачає, що у разі її недотримання банком усі договори, укладені банком після прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії проблемних, є нікчемними в силу закону.

Окрім цього, як вбачається з вимог п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нікчемність правочинів неплатоспроможного банку закон пов'язує виключно з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між зобов'язаннями банку за такими правочинами та неплатоспроможністю банку, що настала внаслідок прийняття таких зобов'язань.

Внаслідок укладення договорів відступлення прав вимог відбулось одночасне погашення заборгованості перед банком за виданими кредитами, в тому числі простроченої, а також зменшення зобов'язань банку за залишками на рахунках клієнтів (зокрема, нового кредитора).

Новий кредитор сплатив на користь банку зі свого рахунку вартість відступлених прав вимог, що призвело до збільшення розміру грошових активів Банку за рахунок зменшення обсягу прострочених та нарахованих відсотків за кредитами. Таким чином, укладення договору відступлення прав вимоги мало наслідком покращення нормативів капіталу банку.

Внаслідок укладення такого договору банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а отже такий договір не міг призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами.

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Колегією суддів при аналізі обставин укладення договору відступлення права вимоги не встановлено будь-яких фактів прийняття банком на себе зобов'язань (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Колегія суддів вважає твердження ПАТ "Банк "Національні інвестиції" про те, що він не отримав реальних грошових коштів, оскільки всі грошові кошти були зараховані шляхом залучення ТОВ "Фактор-Комфорт" коштів інших осіб з рахунків, відкритих у цьому банку, безпідставними та необґрунтованими, оскільки банком жодних належних та допустимих доказів існування обмежень на такі операції не надано; відсутні докази визнання недійсними правочинів, на підставі яких відбулось залучення таких коштів.

Що стосується надання правової оцінки обставинам, з якого дня було призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та призупинення повноважень керівника банку, то з цього питання колегія суддів визначає наступне.

Відповідно до ст. 36 ч. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2015 р. рішенням № 172 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці: з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р., розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з ринку та з 18 вересня 2015 р. призначено Уповноважену особу Фонду.

Наведене свідчить про те, що у голови правління банку 17.09.2015 р. було достатньо повноважень на підписання в цей день договору відступлення права вимоги від імені банку.

За приписами ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини. вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними, тому апеляційний господарський суд не погоджується з доводами ПАТ "Банк "Національні інвестиції" щодо визнання укладеного 17.09.2015 р. договору нікчемним та правомірністю його дій щодо направлення повідомлення про нікчемність такого правочину (договору).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доказів наявності підстав нікчемності договорів про відступлення права вимоги, які наведені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ПАТ "Банк "Національні інвестиції" не наводить в силу приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, його доводи з цього питання не приймаються до уваги судом як необґрунтовані, а тому спірний договір є чинним у відповідності до положень статті 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину).

Колегія суддів не приймає в якості належного доказу на підтвердження нікчемності договору відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 р. наданий до суду апеляційної інстанції аудиторський звіт від 30.06.2016 р., оскільки: позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб, які проводили вказану аудиторську перевірку, як того вимагає Закон України "Про аудиторську діяльність"; згідно витягу зі звіту аудиторську перевірку було проведено щодо великої кількості товариств, конкретну інформацію стосовно ТОВ "Фактор-Комфорт" звіт не містить.

Отже колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про нікчемність договору відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 р.

Стосовно питання щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 14.07.2015 р. на правонаступника - ТОВ "Фінансгарант", колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Процесуальне правонаступництво врегульовано ст. 25 ГПК України, згідно з частиною 1 якої, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтями 512-514 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора у зобов'язанні, зокрема, в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство не має ніяких обмежень щодо можливості відступлення права вимоги після прийняття судового рішення про стягнення боргу на користь первісного кредитора, на стадії виконавчого провадження. Винесення судового рішення не впливає на зміст зобов'язання і не змінює його природи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.12.2015 р. між ТОВ "Фактор-Комфорт" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансгарант" (новий кредитор) було укладено договір №499-07-1 про відступлення права вимоги. За цим договором первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором (кредитний договір №499-07 від 13.07.2007 р.), а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною-кредитором за основним договором. Новий кредитор набуває право вимоги за основним договором до боржника з моменту підписання цього договору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Цей договір не передбачає внесення змін до основного договору та порядку розрахунків боржника з новим кредитором. Протягом 5-ти робочих днів з дня підписання цього договору первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги новому кредитору на умовах, визначених у цьому договорі. Новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 45 821 210,75 грн. шляхом перерахування первісному кредитору суми компенсації в безготівковому порядку до 28.12.2016 року (т. 3 а.с.47-49).

Факт приймання-передачі документації (кредитний договір №499-07 від 13.07.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, договір №499-07 відступлення права вимоги від 17.09.2015 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, довідка вих. 25/12/15-2 від 25.12.2015 р., інші документи кредитної справи) від первісного кредитора до нового підтверджується актом від 17.09.2015 р. (т. 3 а.с. 50).

На виконання умов договору ТОВ "Фінансгарант" здійснило перерахування коштів, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ТОВ "Фінансгарант" (за 28.01.2016 - 09.02.2016 р.р.), а також повідомило боржника про відступлення права вимоги новому кредитору листом №01/331 від 04.01.2016 р.

На момент розгляду скарги даний договір є чинним, в матеріалах справи відсутні докази визнання його недійсним в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наявність нового кредитора - ТОВ "Фінансгарант", після кредитора ТОВ "Фактор-Комфорт", який, в свою чергу, отримав право вимоги від ПАТ "Банк "Національні інвестиції", однак передав своє право вимоги ТОВ "Фінансгарант", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 14.07.2015 р. на правонаступника - ТОВ "Фінансгарант", враховуючи, що станом на момент розгляду скарги стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а не ТОВ "Фактор-Комфорт".

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у справі № 922/3258/15 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Фінансгарант" підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 3 статті 103, п. 1 ч. 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24 травня 2016 року у справі №922/3258/15 скасувати.

Заяву ТОВ "Фінансгарант" задовольнити частково.

Замінити ПАТ "Банк "Національні інвестиції" як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 14.07.2015 р. на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

Повний текст постанови складено 30.11.2016 року.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Сіверін В.І.