Ухвала суду № 63071165, 22.11.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1543/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Чорна С.В. Провадження № 22-ц/789/1315/16 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 50

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 29 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки і піклування Зборівської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зборівського районного суду від 29 вересня 2016 року у задоволенні позову про позбавлення позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги наданих доказів про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та додатково пояснила, що відповідач після розлучення не надавав коштів на утримання синів і лише 4 рази зустрічався з ними. Сплачені відповідачем аліменти по приїзду із-за кордону повернула, так як в суді перебувала справа про позбавлення його батьківських прав та відповідач вимагав повного звіту про використання цих коштів, незважаючи на те, що тривалий час зовсім не надавав утримання дітям.

ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав, вказав, що після розлучення він п'ять разів приїжджав до дітей, а потім з січня 2014 року по червень 2016 року перебував в Італії на заробітках. Позивачка не хотіла з ним спілкуватися, змінила номер телефону. Йому невідома була адреса для надіслання коштів на утримання дітей, так як остання, навчаючись в Івано-Франківському медінституті, винаймає в м.Івано-Франківську квартиру.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав, позивачка зазначала, що відповідач ухиляється від виконання обов'язку по вихованню і утриманню синів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 п. 2 ст. 164 Сімейного Кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

За роз'ясненнями, що містяться в п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб сторін розірвано рішенням Зборівського районного суду від 12 вересня 2013 року, діти проживають з позивачкою (а.с. 8).

Рішенням Зборівського районного суду від 12 вересня 2013 року вирішено питання про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 400 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 5 листопада 2013 року зменшено розмір стягуваних аліментів до 300 грн на кожну дитину (а.с. 8,103).

З матеріалів справи вбачається, зокрема фотокопії закордонного паспорта, що ОСОБА_2 з січня 2014 року по червень 2016 року перебував за кордоном (а.с. 73).

Згідно пояснень відповідача, останній, перебуваючи за кордоном на заробітках, із-за відсутності даних про місце проживання позивачки в м.Івано-Франківську та зміною останньою номера телефону (що підтвердила позивач в суді апеляційної інстанції) він був позбавлений можливості цікавитись життям дітей та надавати кошти на їх утримання. Після повернення в Україну відповідач сплатив всю заборгованість по аліментах, про що свідчить квитанція про переказ коштів в сумі 21 077,42 грн. Даний факт підтвердила позивачка, пояснивши, що вона їх повернула та відмовилась від стягнення аліментів (а.с. 81,94).

Наведене свідчить про те, що виконання відповідачем батьківських обов'язків було зумовлене наявними об'єктивними причинами - перебуванням його протягом тривалого часу за кордоном та відсутністю зв'язку з позивачкою.

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів, оскільки в його діях відсутнє ухилення від виховання дітей, свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування Зборівської районної державної адміністрації від 9 вересня 2016 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такий висновок ґрунтується на поведінці відповідача протягом останніх двох місяців. Орган опіки і піклування у висновку зазначив, що ОСОБА_2 на засіданні комісії не проявив себе як турботливий батько, який піклується про дітей, а як особа, яку цікавлять власні кошти, оскільки оплативши заборгованість по аліментах у значній сумі, звернувся із заявою про цільове їх використання, хоча вказане право передбачено ст. 186 СК України (а.с. 82,140).

Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська