Ухвала суду № 63066674, 29.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6522/16

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Заїкіна А.П., Калараш А.А.

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 липня 2016 року,

встановила:

В листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.05.2007 року у розмірі 54 939,68 доларів США, що в еквіваленті складає 651 035,21 гривень.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 19 грудня 2014 року позов був задоволений, однак за заявою ОСОБА_2 заочне рішення було скасоване ухвалою того ж суду від 24 квітня 2015 року та розгляд справи був призначений в загальному порядку.

Уточнивши позовні вимоги, Банк визначив в якості відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посилався на те, що 30.05.2007року між Банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 18754,86 доларів США на термін до 30.05.2012року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 30.05.2007року.

В зв'язку з порушенням умов повернення кредиту Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 54939,68 доларів США, що за курсом НБУ складає 651 035,21 гривень. Загальна сума заборгованості станом на 28.07.2014 року у розмірі 54939,68 доларів США розрахована банком із наступного: 10 843,26 доларів США - заборгованість за кредитом; 16289,63 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитами; 1050 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26 756,39 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що на підставі договору застави від 30.05.2007року кредит був забезпечений заставою автомобіля Mitsubishi Galant, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначений автомобіль 10.01.2011року був переданий ним Банку в рахунок повного погашення заборгованості, яка існувала на той час. Крім того, посилався на те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що порука припинена.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12 липня 2016 року позов задоволений частково: суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Банка заборгованість за кредитним договором в сумі 43020,56 доларів США, що в еквіваленті складає 509793,63 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 липня 2016 року не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банка до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому в цій частині не перевіряється апеляційним судом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2порушив забов"язання по поверненню кредиту, тому стягнув з нього заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2007року між Банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 18754,86 доларів США на термін до 30.05.2012року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 30.05.2007року.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов повернення кредиту виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 43020,56 доларів США, що в еквіваленті складає 509793,63 грн., яку суд стягнув на підставі ч.1 ст.1054 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що Банк звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що пред'явленням Банком позову до суду у серпні 2009 року, який остаточно розглянуто у жовтні 2012 року, перервалася позовна давність за вимогами Банка заявленими у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № OD30АЕ08700327 від 30.05.2007 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності необхідно рахувати з 10 січня 2011року(дата передачі заставленого автомобіля Банку). Після передачі автомобіля Банку ОСОБА_2 здійснив дії, які були направлені на погашення заборгованості за кредитом, тобто дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. Так, 01 березня 2011року ОСОБА_2 видав доручення Банку на розпорядження та користування автомобілем, в тому числі на одержання коштів від продажу автомобіля для погашення кредиту. Діючи від імені ОСОБА_2 Банк 10.04.2013року здійснив продаж цього автомобіля та зарахував кошти, виручені від продажу на погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості на а.с.60. Таким чином, часткове погашення кредиту за рахунок реалізації заставленого автомобіля свідчить про визнання боргу, а тому відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перериває перебіг позовної давності. Тому позов пред»явлений Банком 11.11.2014 року в межах строку позовної давності.

Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що вартість автомобіля на момент його передачі Банку значно перевищувала обсяг заборгованості, оскільки на підтвердження цього ОСОБА_2 не надано доказів.

Також не заслуговує на увагу ствердження апелянта про те, що автомобіль проданий Банком за низькою ціною, оскільки продаж здійснений від імені ОСОБА_2 та за його дорученням, а договір купівлі-продажу ним не оспорювався. Розрахунком заборгованості підтверджується, що за рахунок продажу автомобіля був частково погашений кредит в сумі 8528, 91 доларів США, з яких на погашення тіла кредиту направлено 4378,83 доларів США та на погашення пені - 4150,08 доларів США(а.с.60).

Ствердження апелянта про те, що з кредитних коштів він отримав тільки 17392 доларів США спростовується матеріалами кредитної справи, з якої вбачається, що крім зазначених коштів, які були отримані ОСОБА_2 готівкою, за його дорученням на підставі п.7.1. Кредитного договору були перераховані кошти: 87,57 доларів США на його особисте страхування; 1094,59 доларів США та 5870 доларів США на окремі види страхування автомобіля; 173,92 доларів США на послуги фінансових інструментів; 6,78 доларів США на реєстрацію предмета застави(а.с.79-147).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

А.П.Заїкін

А.А.Калараш