Рішення № 6306136, 17.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09 Справа№ 33/273

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів)

до відповідача:Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(м. Львів)

про :стягнення 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Прокуратури:Продавець Н.В. представник (посвідчення № 54 від 22.05.2006 р.)

Позивач:Бекерська О. І. представник (довіреність 1 від 09.01.2008 р.)

Відповідач:Мелешко К.Й. представник (довіреність № 400-53 від 12.02.2009 р.) Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(м. Львів) про стягнення 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп.

Ухвалою суду від 16.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2009 р. У звязку з неявкою представника відповідача 03.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2009 р. В судовому засіданні 12.02.2009 р. було оголошено перерву до 17.02.2009 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 16.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 03.02.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 17.02.2009 р. представник прокуратури подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідач 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп. (з яких: 1017739,50 грн. основний борг, 6470,68 грн. 3 % річних, 57271,50 грн. інфляційні).

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 16.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 03.02.2009 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.02.2009 р. до суду за вх. № 1648 від представника позивача поступила частина витребуваних судом документів.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 16.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 03.02.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача проти позову не заперечив, просив суд розстрочити виконання судового рішення.

Представники учасників процесу, присутні в залі судового засідання 03.02.2009 р., звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Протягом 2002 2008 років між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»та Львівським комунальним підприємством «Замарстинів 400»було укладено тридцять один договір на постачання теплової енергії в гарячій воді (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копаії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договорів енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Всупереч умовам договору, відповідач свої зобовязання по оплаті теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 01.11.2008 р.в сумі 1017739,50 грн., що підтверджується актами взаємлозвірок та розрахунками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Станом на день звернення з позовом до суду сума заборгованості ЛКП «Замарстинів 400»перед ЛКП «Залізничнетеплоенерго»за надані послуги становила 1017739,50 грн.

Сума заборгованості підтверджується розрахунком вартості теплової енергії та актом звірки взаємних розрахунків (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

За неналежне виконання відповідачем зобовязань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 6470,68 грн. 3 % річних, 57271,50 грн. інфляційні.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади»до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор Личаківського району міста Львова правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем та прокурором представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(м. Львів) про стягнення 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп. (з яких: 1017739,50 грн. основний борг, 6470,68 грн. 3 % річних, 57271,50 грн. інфляційні) є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на шість місяців суд прийшов до висновку, що таке є обґрунтованим і підлягає до задоволення. Представники прокуратури та позивача проти клопотання щодо відстрочки виконання рішення не заперечили.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Станом на день звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(м. Львів) про стягнення 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп. (з яких: 1017739,50 грн. основний борг, 6470,68 грн. 3 % річних, 57271,50 грн. інфляційні) задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(вул. Замарстинвська, 71а, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 22333392) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 05506460) 1081 481 (один мільйон вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 68 коп. (з яких: 1017739,50 грн. основний борг, 6470,68 грн. 3 % річних, 57271,50 грн. інфляційні) з розстрочкою виконання рішення на шість місяців:

-березень 2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп.

-квітень2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп.

-травень2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп.

-червень2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп.

-липень 2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп.

-серпень2009 р.-180246 (сто вісімдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 98 коп.

4.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(вул. Замарстинвська, 71а, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 22333392) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) 10814 (десять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 81 коп. державного мита.

5.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Замарстинів 400»(вул. Замарстинвська, 71а, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 22333392) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цікало А.І.