Рішення № 63059991, 29.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/2304/14-ц Головуючий у 1-й інст. Ковалик Ю. А.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи : Служба у справах дітей Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області, Баранівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року,

встановила:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з вказаним позовом, в якому (після уточнення вимог) просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRIWGA00004210 від 09.01.2008 року в розмірі 452409,39 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок № 1 по вул.Коцюбинського в смт.Довбиш Баранівського району Житомирської області, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені з наданням відповідних прав, та виселити відповідачів, що проживають у будинку.

Свої вимоги позивач мотивав тим, що 09.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 118225 грн. з терміном погашення до 08.01.2023 року. В цей же день, між банком та відповідачем укладено договір іпотеки вказаного будинку з метою забезпечення основного зобовязання. Боржник умови договору не виконує і утворилася заборгованість, а тому банк має право звернути стягнення на іпотечне майно та виселити осіб, що в ньому проживають.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRIWGA00004210 від 09.01.2008 року в розмірі 452409,39 грн., яка складається з 138937,91 грн. заборгованості за кредитом, 23371,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 841,74 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 267476,47 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання за договором, 250 грн. штрафу (фіксована частина), 21531,40 грн. штрафу (процентна складова), звернуто стягнення на будинок № 1 по вул.Коцюбинського в смт.Довбиш Баранівського району Житомирської області загальною площею 132,8 кв.м., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною продажу, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з будинку № 1 по вул.Коцюбинського в смт.Довбиш Баранівського району Житомирської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 3714 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3С, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 60,90 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд розглянув справу без виклику її у судове засідання та не вручив їй копію судового рішення, чим позбавив можливості захищати свої права. Судом не враховано висновки Верховного Суду України щодо визначення ціни продажу майна, а також неможливість виселення без надання іншого житлового приміщення з іпотечного майна, яке придбано не за кредитні кошти.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просить врахувати, що надання банку прав щодо отримання дублікатів документів, витягів тощо не передбачено договором іпотеки та законодавством.

Відповідач ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» заперечує у задоволенні скарги.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності кредитної заборгованості та наявності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно з виселенням його мешканців на підставі вимог ст.39 Закону України «Про іпотеки».

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке в подальшому перейменовано у ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ZRIWGA00004210, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 118225 грн. під 15% річних і строком до 08.01.2023 року.

В цей же день, між банком та ОСОБА_2 як іпотекодавцем підписано договір іпотеки нерухомого майна : будинку № 1 по вул.Коцюбинського в смт.Довбиш Баранівського району Житомирської області, який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя (п.14.5 Договору іпотеки).

ОСОБА_3 надала згоду на передачу його в іпотеку (а.с.75).

Згідно розрахунку позивача станом на 19.11.2014 року заборгованість по кредитному договору становила 452409,39 грн., з яких : 138937,91 грн. по тілу кредиту, 23371,87 грн. по процентам за користування кредитом, 841,74 грн. по комісії, 267476,47 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання, 250 штрафу (фіксована частина), 21531,40 грн. штрафу (процентна складова).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до вимог ч.1 ст.39 Закону звернення стягнення у судовому порядку можливий шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, яка надає право іпотекодержателю здійснити продаж майна від свого імені.

Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про продаж іпотечного майна на підставі ст.ст.38, 39 Закону, однак не врахував наступне.

Положеннями статті 39 Закону передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.6 ст.38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом його продажу за початковою ціною, встановленою не нижче вартості визначеної субєктом оціночної діяльності, що суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону (правова позиція Верховного Суду України по справі № 6-1239цс16).

Апеляційним судом сторонам розяснено наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також право на проведення оцінки іпотечного майна, і ПАТ КБ «Приватбанк» надано висновок про вартість обєкта оцінки на суму 270347 грн., що не заперечується іншою стороною, а тому резолютивна частина рішення суду підлягає зміні із зазначенням ціни продажу у грошовому вираженні.

Посилання представника відповідача про невідповідність умовам договору та законодавства вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині надання їм прав на отримання правовстановлюючих документів та витягів з метою продажу іпотечного майна колегія суддів не приймає до уваги.

Так, згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Способом захисту може бути визнання права, а також іншій спосіб, що встановлений договором або законом.

У договорі іпотеки та ст.38 Закону України «Про іпотеку» заставодержателю надано право на продаж іпотечного майна.

Договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст.657 ЦК України).

Посвідчення зазначеного договору згідно п.п.1.2 п.1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, проводиться при наявності документів, що посвідчують право власності або їх дублікатів.

З урахуванням того, що власником іпотечного майна є інша особа, відмінна від іпотекодержателя, який має право на його продаж, відсутність у останнього правовстановлюючих документів або їх дублікатів позбавляє можливості здійснити відчуження нерухомого майна, а тому вимога про надання ПАТ КБ «Приватбанк» права на отримання вищевказаних документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, є належним способом захисту свого права.

Крім того, судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постановах по справах №№ 6-2947цс15, 6-477цс15, в яких зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Згідно кредитного договору кошти надано на споживчі цілі (п.7.1 Договору кредиту).

За змістом договору іпотеки будинок № 1 по вул.Коцюбинського в смт.Довбиш Баранівського району Житомирської області належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26.10.2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Довбиської селищної ради Баранівського району № 154 від 25.09.2007 року (п.35.3 Договору іпотеки).

Оскільки у справі, що розглядається, будинок, який є предметом договору іпотеки, придбаний відповідачем не за рахунок отриманого кредиту і іншим житлом відповідачі не забезпечуються, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення осіб без надання їм іншого постійного жилого приміщення, а тому колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення без надання іншого постійного жилого приміщення.

Однією з підстав позову зазначено те, що на час передачі будинку в іпотеку в ньому проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, а інші особи зареєстровані в будинку після цього в порушення вимог п.20.12 Договору іпотеки, яким іпотекодавець зобовязаний на надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких інших осіб в предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя.

Заборони на проживання інших осіб у будинку, право яких є похідним від права власника, Договір не містить, а тому, за відсутності підстав для виселення власників, не підлягають задоволенню вимоги про виселення інших осіб.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 судові витрати за вимогою немайнового характеру в сумі 267,96 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року в частині вирішення вимог про виселення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення.

Змінити рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року, виключивши із абзацу другого резолютивної частини рішення словосполучення «за початковою ціною продажу встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності», замінивши його на словосполучення «за початковою ціною в розмірі 270347 грн.»

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 267,96 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді