Рішення № 63059961, 28.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10621/13-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 19 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2013 року

встановила:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 жовтня 2006 року між Відритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі50 тис. грн.., зі сплатою відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України + 7 % річних, але не менше 16,5 % річних, з кінцевим строком повернення до 23 червня 2013 року. Також між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір від 10 листопада 2006 року, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 тис. грн.., зі сплатою відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України + 9,5 % річних, але не менше 18 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами 10 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартираАДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

Зазначає, що позичальник та іпотекодавець не виконували зобов'язання за вказаними договорами, на вимоги банку не реагували, у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 54 894 грн. 56 коп., яку стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2012 року, що набрало законної сили та яке не виконано боржником.

Ураховуючи наведене, банк просив у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2013 року позов ПАТ «Укрексімбанк» задоволено. У рахунок погашення боргу перед ПАТ «Укрексімбанк» за кредитними договорами від 23 червня 2006 року та від 10 листопада 2006 року, який станом на 16 липня 2013 року становить 48 673 грн. 06 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату їх проведення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Богунського райсуду м.Житомира від 11 грудня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрексімбанк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «Укрексімбанк» задоволено частково. Рішенняапеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з заочним рішенням районного суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення суду скасувати. При цьому зазначає, що судом не встановлена дійсна сума заборгованості за кредитними договорами та в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» не зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, боржником ОСОБА_3 не виконуються умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитом, процентами за користування ним та штрафними санкціями, а тому вимога Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості відповідає вимогам Закону. Також звертаючи стягнення на предмет іпотеки, судом визначена початкова ціна її реалізації на прилюдних торгах на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на дату їх проведення.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись неможливо.

Судом встановлено, що23 жовтня 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого єПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 52106С34, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 тис. грн., зі сплатою відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України + 7 % річних, але не менше 16,5 % річних, з кінцевим строком повернення до 23 червня 2013 року.

Також між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 10 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № 52106С65, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 тис. грн., зі сплатою відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України + 9,5 % річних, але не менше 18 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами, 10 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартираАДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

Рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 20 листопада 2012 року, що набрало законної сили, з позичальника ОСОБА_3 на користь Банку стягнута заборгованість за кредитними договорами в розмірі 54 894 грн. 56 коп.

Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач вправі ініціювати звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості по невиконаному належно забезпеченому іпотекою зобов'язанню.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до положень ч.6ст.5 Закону України «Про іпотеку»вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Згідно з ч. 3ст. 39 Закону України «Про іпотеку»суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Також у зазначеному пункті Постанови Пленуму ВССУ наголошено на необхідності врахування при вирішенні названого питання загальних засад цивільного законодавствасправедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, загальна сума заявленої у позові заборгованості станом на 16 липня 2013 року по кредитам, забезпечених іпотекою, складає 48673,06 грн., з якої 38834,90 грн. - неповернуте тіло кредитів, 3742,85 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитами та 6095,31 грн. заборгованість по пені. Таким чином, майже половина частин тіл кредитів (приблизно 48,22%) була повернута позичальником.

Колегія суддів приходить до висновку, що вартість іпотечного майна та сума заборгованості є неспівмірними, через те, що заборгованість за кредитними договорами складає 48673,06 грн., а вартість предмета іпотеки - заставна вартість визначена в договорі іпотеки (п.1.3) 170000,00 грн. Також банком не надано оцінки ринкової вартості квартири.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Водночас з матеріалів справи не вбачається, що під час судового спору сторони досягли порозуміння принаймні в частині визначення вартості предмета іпотеки.

Оскільки з вимогами до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся ПАТ «Укрексімбанк», то тягар доведення заявлених вимог покладається на позивача.

Проте позивачем не представлено до суду висновку суб`єкту оціночної діяльності/ незалежного експерта про оцінку іпотечного майна та не заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Крім того, в ході розгляду справи в апеляційному суді було встановлено і це підтверджується письмовою інформацією Банку від 14.11.2016р. № 052-17/1423 (а.с.224), що ОСОБА_2 було повністю погашена сума заборгованості в розмірі 48 673 грн. 06 коп., в рахунок якої Банк станом на 16 липня 2013 року просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також боржник ОСОБА_3 у період з 22.09.2011 року, здійснив часткове виконання рішення Богунського райсуду м.Житомира від 20.11.2011 року суду і станом на 14.11.2016 року, заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрексімбанк» становить : заборгованість по кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за процентами 0,00 грн.; заборгованість по пені 7477,79 грн., судовий збір 548,04 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

За наведених обставин, звернення стягнення на предметі іпотеки - житло відповідача, не відповідатиме вимогам співмірності, оскільки розмір заборгованості, порівняно із вартістю предмета іпотеки, не є значним, та, відповідно, звернення стягнення на предмет іпотеки не є єдино можливим способом захисту прав позивача в такому спорі. Таким чином, на думку колегії суддів, порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, не змінює обсяг прав іпотекодержателя та не завдає йому збитків.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України відповідачу присуджуються понесені і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 126 грн. 17 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 126 грн. 17 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :