Ухвала суду № 63058656, 29.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/30722/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Олександрівського (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Жовтневого відділу держаної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Куліченко О.М. від 30 березня 2016 року ВП № 50666633 про відкриття виконавчого провадження; зобов'язання Головного державного виконавця Жовтневого відділу держаної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Куліченко О.М. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку із пропуском встановленого строку пред'явлення документу до виконання; визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. від 11 квітня 2016 року ВП №50666633 про прийняття до виконання виконавчого провадження; визнання протиправними усіх здійсненних державними виконавцями виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження ВП № 50666633; визнати постанову від 13 травня 2013 року № 37511698 про стягнення виконавчого збору з позивача такою, що не підлягає виконанню у зв'язку із пропуском встановленого строку пред'явлення документу до виконання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано : постанову Головного державного виконавця Жовтневого відділу держаної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Куліченко О.М. від 30 березня 2016 року ВП № 50666633 про відкриття виконавчого провадження; постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. від 11 квітня 2016 року ВП №50666633 про прийняття до виконання виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 від 13 травня 2013 року №37511698 такою, що не підлягає виконанню у зв'язку із пропуском встановленого строку пред'явлення документу до виконання. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, норм КАС України та Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що його справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем постанови прийняті у виконавчому провадженні ВП № 50666633 з примусового виконання рішення суду, ухваленого у цивільній справі № 2-170/11, де ОСОБА_1 є власником предмета іпотеки, на який звернено стягнення, апеляційний суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду адміністративним судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15).

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук