Постанова № 63057809, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/9688/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавська О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалену у порядку скороченого провадження постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, Управління) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати неправомірними дії Відповідача;

- зобов'язання признати пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, а саме з 04.07.2016 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, посилаючись на порушення права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», Позивач не довів дотримання ним установленого законом порядку звернення про призначення такої пенсії та наявність відмови Управління у такому переведенні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом чинності положень п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та звернення ОСОБА_2 до Управління у встановленому порядку із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управління та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, ОСОБА_2 є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб від 24.09.1959 року серії НОМЕР_2 (а.с. 7) та копією свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 року серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

При цьому з матеріалів справи вбачається, зокрема, зі змісту листа Управління від 07.07.2016 року №6771/09/К-703 (а.с. 5), ОСОБА_4 перебував на обліку у Відповідача та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Так, 04.07.2016 року Позивач звернувся до Управління із заявою (а.с. 21), в якій, повідомивши про належне йому право на 60% нарахованого померлому чоловіку пенсійного забезпечення у відповідності до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», просив письмово повідомити коли, ким або чим була скасована або вилучена вказана норма Закону України «Про прокуратуру». Крім того, у заяві вказано, що працівниками Управління в усній формі було відмовлено у нарахуванні кошів у зв'язку зі скасуванням даної норми закону.

Листом від 07.07.2016 року №6771/09/К-703 Відповідач повідомив Позивача про порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також вказав, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України, «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з чим, на переконання Відповідача, з 01.06.2015 року пенсії у порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

З урахування наведеного, Управління зазначило, що переведення Позивача на пенсію по втраті годувальника можливе лише за умови, якщо її розрахунок буде провадитися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Поряд з іншим, ОСОБА_2 повідомлено, що для умовного прорахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника Позивачу необхідно надати додаткові документи:

- довідку про перебування на повному утримання померлого годувальника, одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним основним джерелом до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку;

- копію та оригінал свідоцтва про смерть годувальника;

- копію та оригінал свідоцтва про одруження;

- довідку про заробітну плату померлого годувальника за будь-яких 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також положень затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов висновку про те, недотримання Позивачем порядку та способу, за яким за вказаними нормативними актами здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо переведення ОСОБА_2 на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру».

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, будь-яке посилання Відповідача на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормативним актом, який набрав чинності пізніше.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації); заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, а також, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, пунктом 2.8 Порядку №22-1 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, враховуючи, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні, де отримує пенсію за віком, а також ОСОБА_3 перебував на обліку у Відповідача та отримував пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру», документи, що вимагаються при призначенні пенсії, в Управління наявні.

Поряд з цим, з урахуванням вимог п. 2.3 Порядку №22-1 особа, яка звертається про призначення (переведення) пенсії у зв'язку з втратою годувальника, окрім документів, що повинні бути наявні у пенсійній справі, повинна надати: довідку про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно п. 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Як було встановлено раніше, ОСОБА_2 до матеріалів справи було надано копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_3, копію свідоцтва Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Крім того, Позивачем було надано копії: довідки комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського району м. Києва від 17.06.2016 року №297 (а.с. 8) про те, що ОСОБА_2 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 07.02.1986 року, а померлий чоловік - ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за вказаною адресою з 07.02.1986 року по день смерті; довідки комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» від 21.04.2009 року №560, зі змісту якою вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом проживали у вказаній квартирі.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що Позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Як було встановлено раніше, Позивач має право на призначення пенсії згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», водночас документів, які є необхідними для призначення такої пенсії в силу вимог Порядку №22-1, Відповідачу при зверненні із заявою від 04.07.2016 року не надав. Наведене, на переконання суду, виключає можливість визнання протиправними дій Управління.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає Позивач та згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі №826/17109/13-а.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного судова колегія, надавши оцінку наданим Позивачем документам з огляду на встановлену в останнього наявність права на пенсію за ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов'язання Відповідача здійснити переведення ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з моменту ухвалення судового рішення - з 29.11.2016 року, оскільки саме за наслідками розгляду справи було встановлено право Позивача на даний вид пенсії.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність твердження суду про відсутність правових підстав для призначення Позивачу на підставі ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 1 157,52 грн., сплачених згідно квитанцій від 16.08.2016 року №262310015 на суму 551,20 грн. та від 27.09.2016 року №262310018 на суму 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 183-2, 195, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення ОСОБА_2 з 29 листопада 2016 року на пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379527) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 52 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.