Ухвала суду № 63057580, 29.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2016 рокусправа № 804/885/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі №804/885/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Копійка» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

15 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Копійка» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило: скасувати податкове повідомлення рішення №0001622202 від 15.09.2015 року.

Адміністратиний позов обгрунтовано тим, що позивач здійнював свою діяльність в межах норм чинного податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з огляду на припущення Нікопольської ОДПІ щодо відсутності реального характеру настання наслідків, обумовлених правочинами укладеними позивачем з його контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення рішення №0001622202 від 15.09.2015 року прийняте Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС України у відношенні ТОВ «ВКФ «Копійка».

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного суду.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було сформовано податок на додану вартість та податковий кредит на підставі правочинів, які не направлені на реальне настання наслідків ними обумовлених, що в силу закону є недійсними, оскільки носять безтоварний характер. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідком виявлення вказаних правопорушень.

Від позивача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких ТОВ «ВКФ Копійка» зазначає, що угоди між позивачем та контрагентами за перевіряємий період були укладені у відповідності до вимог норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, встановленим до даного виду договорів, а тому підстави для висновків про нікчемність укладених договорів як підстави для невизнання визначених платником податкових зобовязань з ПДэВ відсутні.

В судовому засідання представник позивача зазначив, що вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції такою, що прийнята із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у звязку з чим, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області без задоволення.

Представник відповідача в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВКФ Копійка».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що В період з 25.08.2015р. по 27.08.2015р. Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Копійка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Торг» в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. та подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки 31.08.2015 року складено акт №962/22-02/39300312 у висновку якого зазначено про встановлення порушення позивачем ст..185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12283,83 грн., у тому числі: у жовтні 2015 року - 12283,83 грн.

На підставі вказаного акту 15.09.2015р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622202 про збільшення ТОВ «ВКФ «Копійка» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 12283,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3070,96 грн.

Правомірність винесеного Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в основу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковим органом покладено лише висновки перевірки по ТОВ «ОСОБА_3 Торг». Натомість позивачем до суду надано докази на підтвердження реального характеру здійснюваних господарських операцій суми ПДВ по яким позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту за перевіряємий період.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.10.2014р. між ТОВ ОСОБА_3 Торг (продавець) та ТОВ ВКФ Копійка (покупець) укладено договір №77, згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар за кількістю та ціною, що наведені в рахунках на оплату та видаткових накладних.

На виконання умов цього договору виконавцем виписано рахунок на оплату товару (труба в асортименті, проволока, заглушка поліетиленова тощо) №8 від 01.10.2014р., №142 від 06.10.2014р., видатковими накладними №8 від 01.10.2014р., №142 від 06.10.2014р.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ ОСОБА_3 Торг на адресу позивача була виписана податкові накладні №8 від 01.10.2014р. на суму 58620,90 грн. (з ПДВ) та №142 від 06.10.2014р. на суму 15082,08 грн. (з ПДВ).

Розрахунок між ТОВ ВКФ Копійка та ТОВ ОСОБА_3 Торг здійснено у безготівковій формі, що підтверджено випискою по банківському рахунку.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ ВКФ Копійка від 25.08.2015р. транспортування товару здійснювалось ТОВ Транспортна компанія САТ, оплата проводилась готівкою за рахунок засновника ОСОБА_4

Судом першої інстанції за поясненнями позивача та наявними в матеріалах справи документами також встановлено, що придбаний товар ТОВ «ВКФ «Копійка» використано у господарській діяльності (виробництво мебелі), яка провадиться за адресою: вул..Кооперативна, 5, м.Нікополь, де розташовано виробниче приміщення, яке орендується у ОСОБА_5, при здійсненні господарської діяльності використовувалось виробниче обладнання, що орендується у ОСОБА_4, відповідно до договору оренди обладнання №3-АО від 01.09.2014р.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем аналізованих сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за перевіряємий період.

Суд зазначає, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору на здійснення господарських відносин, сторонами договору складено визначені законом первинні документи, такі як видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та є підставою для підтвердження настання події, що свідчить про право особи на формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ за вказаними господарськими операціями.

Як вбачається зі змісту акту перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період з огляду на податкову інформацію щодо ТОВ ОСОБА_3 Торг про відсутність у останнього технічних, фізичних та технологічних можливостей для вчинення дій, які становлять зміст господарських операцій, зокрема: наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності до ринку збуту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В свою чергу, невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту оскільки Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобовязань.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Крім того, у відповідності до правових висновків Верховного суду України, викладених в Постанові від 22.09.2015 року, «Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства у звязку з його господарською діяльністю».

В матеріалах справи наявні документи на підтвердження змін в активах позивача, його власному капіталі, понесених в результаті господарської діяльності направленої на придбання послуг у контрагента у перевіряємий період, а саме: відомості з рахунку платника у обслуговуючому банку, досліджені під час проведення перевірки.

Також, суд апеляційної інстанції враховує факт наявності у позивача економічних та технічних потужностей для здійснення господарських операцій із контрагентами у перевіряємий період, обґрунтованість економічної мети у придбанні товару, його використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином та в повному обсязі підтверджено правомірність формування податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з придбання товару у ТОВ ОСОБА_3 Торг у перевіряємий період.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських відносин з ТОВ ОСОБА_3 Торг, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі №804/885/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова