Ухвала суду № 63057440, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 рокусправа № 804/4879/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №804/4879/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк до 05 вересня 2016 року для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання:

- належним чином оформленого адміністративного позову з урахуванням вимог статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме із викладенням чіткого змісту позовних вимог та зазначенням які саме дії відповідача позивач просить визнати протиправними;

- документу про сплату судового збору у розмірі згідно заявленого змісту позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року адміністративний позов повернуто позивачу, у звязку з неусуненням недоліків.

Не погодившись з ухвалою суду про повернення позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу про залишення позову без руху було виконано, а також тим, що позивач має право на звільнення від сплати судового збору, а також на відшкодування судових витрат за рахунок відповідача. Тобто, на думку позивача, суд першої інстанції повинен був відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі по суті позову, відповідно, не зробивши цього, суд допустив порушення прецедентного рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до якого сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2016р. ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив:

визнати дії Кабінету Міністрів України, який представляє інтереси держави, протиправними та відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади шляхом:

- встановлення ОСОБА_2 до повного завершення соціальної реабілітації виплату допомоги у розмірі середньої заробітної плати по країні на 1 січня кожного календарного року, у якому вона виплачується, для реалізації конституційних обовязків держави у відповідності до статей 46, 48, 56 Конституції України по компенсації протиправних витрат сімї позивача на утримання сина через нездатність держави надати можливість здійснювати це сину самостійно шляхом прийняття нестандартного рішення у вигляді указу, постанови або іншого нормативного акта через законодавчу неурегульованість ситуації сина позивача та таким чином створити умови для нормального фізичного існування сімї, зняти психологічний терор через появу проблисків сенсу життя як сімї так і сина;

- реалізувати трудову реабілітацію шляхом працевлаштування на державну службу (місце отримання каліцтва) із здійсненням професіональної реабілітації по наданому робочому місцю та забезпечення на ньому медичної реабілітації.

05.08.2016 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення позову без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 05.09.2016р.

Підставою для залишення адміністративного позову без руху стало те, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право позивача оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, проте, в позовних вимогах не визначено які саме дії відповідача оскаржуються, у звязку із чим подано до суду позовну заяву про захист порушених прав, та заявлено похідні вимоги про відшкодування шкоди шляхом зобовязання Кабінету Міністрів України вчинити певні дії. Таким чином, позивачу належить визначити, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача оскаржуються, на захист від протиправності яких заявлена вимога про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, як зазначив суд, за правилами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Також суд зазначив, що позивачу необхідно надати документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову в сумі 551,20 грн., оскільки позивач не відноситься до визначеного статтею 5 Закону України «Про судовий збір» кола осіб, на яких поширюються пільги по сплаті судового збору.

Копію вказаної ухвали було отримано позивачем 10.08.2016 року.

22.08.2016 року ОСОБА_1 подав заяву на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2016р. по усуненню недоліків та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить провести коригування тексту позовної заяви шляхом вилучення з позовної заяви пункту 2 «прошу», вилучення абзацу тексту після «прошу», внесення змін до пункту 1 «прошу», прибравши текст та замінивши такий текст на інший. Також, у поданій заяві позивач зазначає про право на звільнення від сплати судового збору з урахуванням внесення змін та уточнення суті позовної заяви.

07.09.2016 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про повернення позову з тих підстав, що ухвалою від 5 серпня 2016 року чітко було визначено спосіб та порядок усунення недоліків адміністративного позову, однак, позивач виправлений адміністративний позов не надав. Розглянувши подані документи, суд встановив невиконання позивачем вимог суду, викладених в ухвалі від 5 серпня 2016 року. Таким чином, станом на 7 вересня 2016 року позивач не виправив недоліки позовної заяви у визначений строк.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визначив спосіб усунення недоліків адміністративного позову шляхом надання:

- належним чином оформленого адміністративного позову з урахуванням вимог статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме із викладенням чіткого змісту позовних вимог та зазначенням які саме дії відповідача позивач просить визнати протиправними;

- документу про сплату судового збору у розмірі згідно заявленого змісту позовних вимог.

Як вбачається з заяви позивача від 22.08.2016р., з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивачем заявлено дві вимоги: « 1. Враховуючи протиправний характер дій чи бездіяльності органів влади при виконанні своїх обовязків, що офіційно ними підтверджується документально та керуючись ст.56 Конституції України зобовязати КМУ забезпечити відшкодування за рахунок держави спричинених збитків та маючого продовження на даний час незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів влади при виконання своїх обовязків, шляхом: 2) Розпочати виконання своїх конституційних обовязків, виплачуючи соціальну допомогу довічно». Судовий збір сплачено не було з посиланням на п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір».

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції позивачем не було усунуто недоліків позовної заяви та не надано ані належним чином оформленого адміністративного позову, ані документу про сплату судового збору. Позовні вимоги, викладені в заяві від 22.08.2016р., не розкривають зміст протиправних рішень КМУ, його дій чи бездіяльності, які спричинили порушення прав позивача та на захист від протиправності яких заявлені вимоги про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність посилань позивача на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивачем заявлений позов про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, тоді як вказаною нормою передбачено, що «судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду».

Вимога про відшкодування шкоди (тобто стягнення сум завданої шкоди) позивачем не заявлена ані в первісному позові ані в заяві від 22.08.2016р. Також не зазначено конкретного рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, які спричинили завдання такої шкоди та які позивач просить визнати протиправними, у звязку з чим суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, і заява про уточнення позовних вимог не змінює такого висновку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. Посилання позивача на те, що суд першої інстанції зобовязаний був відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог є без підставними, оскільки для постановлення ухвали про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору, повинно бути відповідне клопотання сторони, в даному випадку позивача. Проте, клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачем заявлено не було ані в первісному позові ані в заяві від 22.08.2016р., відповідно, судом це питання і не вирішувалось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №804/4879/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:О.О. Круговий