Ухвала суду № 63057434, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 рокусправа № 808/1498/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016р. до запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІОН до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення 11.11.2015 №112050000/2015/000400/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.11.2015 №112050000/2015/00759.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права , не повне зясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати, у задоволені позову відмовити.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ОСОБА_1 єхф, Ісландія (Постачальник) укладено Контракт №184F/2015І від 30.04.2015 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - скумбрія морожена. Згідно Інвойсу постачальника №SR010970 та №SR010971 від 22.10.2015 товар постачався за ціною 1,00 доларів США за кг. на умовах FCA Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 10.11.2015 позивачем по електронній системі MD Office™. MDDeclaration до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 020170) довідковий № 4517 (згідно графи 7 МД). відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 905078,35 грн. (тобто 23.22 грн. або 1,02 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно ч. 2 ст. 53 МКУ) та наявні додаткові документи: контракт № 184F/20151 від 30.04.2015; інвойс №SR010970 та SR010971 від 22.10.2015; калькуляція постачальника від 22.10.2015; прайс- лист від 20.10.2015; міжнародна товарно-транспортна окладна CMR №043103 від 27.10.2015 та № 0002647 від 29.10.2015; довідки про транспортні витрати від 27.10.2015 та від 29.10.2015; договір міжнародного експедирування №2015 МСЄ/8С від 01.06.2015; договір міжнародного експедирування №2015 МЄ/3М від 02.01.2015; дублікат ветеринарного свідоцтва від 03.11.2015 серії ЄРД-00 № 463027 та 463028; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 27.10.2015 та від 29.10.2015; сертифікат походження від 22.10.2015; сертифікат якості № 61-2015 та 61-2015 від 22.10.2015; експортна декларація від 28.10.2015 та від 29.10.2015; лист постачальника від 17.11.2014 про виробника.

Разом з тим, 10.11.2015 по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що згідно вимог ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця. 3) виписку з бухгалтерської документації. 4) каталоги, специфікації виробника товару. 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

11.11.2015 позивач надав відповідачу додаткові документи: висновок Запорізької ТПП № ОИ-568 від 02.11.2015; лист постачальника від 11.11.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист позивача № 06-1636 та №06-1637 від 11.11.2015 про договори з третіми особами; переклад експортної декларації.

11 листопада 2015 року відповідач надав консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,60 доларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000400/2 від 11.11.2015.

На підставі зазначеного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №12050000/2015/00759 від 11.11.2015.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як встановлено з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи, саме, з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Також, відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем 10.11.2015 до відповідача було надано наступний пакет документів: контракт №184F/20151 від 30.04.2015; інвойс №SR010970 та SR010971 від 22.10.2015; калькуляція постачальника від 22.10.2015; прайс- лист від 20.10.2015; міжнародна товарно-транспортна окладна CMR №043103 від 27.10.2015 та № 0002647 від 29.10.2015; довідки про транспортні витрати від 27.10.2015 та від 29.10.2015; договір міжнародного експедирування №2015 МСЄ/8С від 01.06.2015; договір міжнародного експедирування №2015 МЄ/3М від 02.01.2015; дублікат ветеринарного свідоцтва від 03.11.2015 серії ЄРД-00 № 463027 та 463028; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 27.10.2015 та від 29.10.2015; сертифікат походження від 22.10.2015; сертифікат якості № 61-2015 та 61-2015 від 22.10.2015; експортна декларація від 28.10.2015 та від 29.10.2015; лист постачальника від 17.11.2014 про виробника.

Крім того, позивач надав 11.11.2015 відповідачу додатково витребувані документи: висновок Запорізької ТПП № ОИ-568 від 02.11.2015; лист постачальника від 11.11.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист позивача № 06-1636 та №06-1637 від 11.11.2015 про договори з третіми особами; переклад експортної декларації.

Аналізуючи надані позивачем документи колегія суддів погоджується з тим, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові пояснення причин їх ненадання.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 62, або обчислена відповідно до вимог статті 63 цього Кодексу вартість товарів.

Зважаючи на все вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

З дій відповідача та прийнятого рішення не встановлено наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 3031,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 р. залишити без змін.

Стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3031,60 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО):805012; Рахунок отримувача: 31217206781004; Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий

Суддя:О.М. Лукманова