Ухвала суду № 63057406, 23.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 рокусправа № 808/2008/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Іванова С.М.

суддів: Головко О.В. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛІС ЛТД" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі № 808/2008/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛІС ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІС ЛТД" (далі позивач) звернулося суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004714 від 13 червня 2016 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері З:ЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, у розмірі 111 928,01 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІС ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 25 травня 2016 року № 9, наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №178 від 24 травня 2016 року - ОСОБА_1, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст.75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі листа ПАТ АК ПІБ №20- 9/10/2016/762 від 04 квітня 2016 року про факт порушення вимог валютного законодавства ТОВ фірма Оліс (код ЄДРПОУ 20478063) по договору № 2107-М від 27 січня 2014 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Оліс з питань дотримання вимог валютного законодавства по договору № 2107-М від 27 січня 2014 року за період з 09 грудня 2015 року по 01 квітня 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки №35/14/20478063 від 03 червня 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, а саме: прострочені терміни розрахунків в іноземній валюті по експортним операціям, які здійснено з перевищенням законодавчо встановленого 90-денного терміну, затвердженого постановами Правління НБУ від 04 грудня 2015 року № 863 по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 2107-М від 27 січня 2014 року з нерезидентом ТОВ Ексім груп Росія у періоді з 09 грудня 2015 року по 01 квітня 2016 року, за що нараховано пеню у розмірі 111 928,01 грн.

На підставі акту перевірки №35/14/20478063 від 03 червня 2016 року податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОЛІС ЛТД винесено податкове повідомлення-рішення №00004714 від 13 червня 2016 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобовязання у сумі 111 928,01 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи наявність постанов НБУ № 140 від 03.03.2016 року, № 863 від 04.12.2015 року, позивачем дійсно було порушено приписи ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з огляду на що винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Тобто, виходячи з вищевказаної норми закону, проведення розрахунків у іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення.

В той же час, частиною третьою статті 1 вказаного Закону визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (в редакції згідно із Законом України № 5480-VI від 06 листопада 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що строк в 180 днів, який передбачений ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є безумовним, оскільки Національним банком України може бути передбачено також і інші строки.

Постановою НБУ № 863 від 04 грудня 2015 року Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка діяла до 04 березня 2016 року включно, визначалось, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічні положення містила і постанова НБУ № 140 від 03 березня 2016 року Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка діяла з 05 березня 2016 року до 08 червня 2016 року.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем не оспорюється факт сплати ним коштів за експортними операціями з порушенням 90-денного строку загальною кількістю 75 днів, як було встановлено судом першої інстанції, в той же час, фактично доводи апелянта зводяться до того, що податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення з посиланням на постанову НБУ від 04.12.2015 року № 863, яка на момент допущення першого прострочення, а саме 09 березня 2016 року, вже втратила чинність.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі посилання ТОВ «ОЛІС ЛТД» безпідставними, оскільки те, що відповідач в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні безпідставно посилався на нормативно-правовий акт, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність, не змінює того факту, що позивачем порушено ст. 1 Закону України "Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті". При цьому за змістом позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «ОЛІС ЛТД» на заперечувалось, що кількість днів прострочення становить 75, що свідчить про визнання позивачем такого порушення.

При цьому в період з 09.03.2016 року по 30.03.2016 року (період прострочення позивачем сплати коштів за експортними операціями) діяла постанова НБУ № 140 від 03 березня 2016 року Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка діяла з 05 березня 2016 року до 08 червня 2016 року, і яка також встановлювала 90-дениий строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з нього можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнано судом правомірним навіть у разві, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення, тобто посилання у спірному податковому повідомленні-рішенні на Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та постанову НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку України" № 863 від 04.12.2015 року і не зазначення постанови НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку України" № 140 від 03.03.2016 року, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не свідчить про протиправність останнього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції, що доведеним є порушення ст. 1 Закону України "Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті", допущене ТОВ «ОЛІС ЛТД».

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛІС ЛТД" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі № 808/2008/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛІС ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:С.М. Іванов

Суддя:О.В. Головко

Суддя:В.Є. Чередниченко