Постанова № 63057351, 23.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 918/394/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 довіреність б/н, від 04.04.2016р.

третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: представник не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.16р. у справі № 918/394/16 (суддя Політика Н.А.)

за позовом 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військової частини Т0300

до відповідача "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А."

третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: 11 окремого колійного загону 1-го об"єднаного загону державної спеціальної слкужби транспорту (Військова частина Т0200)

про стягнення боргу в сумі 34 645,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

18 окремий мостовий загін 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300 (надалі позивач) звернувся до господарського суду Рівненської облаcті з позовною заявою ( а.с.2-3) до "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34 645 грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.07.2016 (а.с.58-62) позов задоволено, стягнуто із відповідача 34 645 грн. 44 коп.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав суду доказів того що послуги, які він надав за власний рахунок, були здійснені згідно до акту №1 приймання будівельних робіт за серпень 2013 року. Крім того, суд вказав, що відповідачем не доведено факту зарахування суми зустрічних вимог 34 645 грн. 44 коп.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.67-72).

Скаржник, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинами справи.

Зокрема, апелянт вказує, що сторонами при укладенні договору узгоджено вирахування з підрядника вартості фактично наданих замовником послуг перевезення та затрат на пальне (п.3.2), і вказані господарські операції підтверджуються первинними бухгалтерськими документами актом надання послуг №75 від 27.08.2013 та видатковою накладною №58 від 22.07.2013. При цьому, дані бухгалтерські документи не включаються до акту №1 виконаних робіт, так як є витратами замовника, а не виконавця.

Також апелянт вказує, що зарахування зустрічних вимог, яке не прийнято судом, може здійснюватися за заявою однієї із сторін та є одностороннім правочином, а тому не потребує відповіді чи погодження другої сторони.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/394/16 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. (а.с.65).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.09.2016 на 10 год. 20 хв. (а.с.66).

06.09.2016 на виконання вищевказаної ухвали суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу (а.с.81-84), в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому позивач у відзиві зазначає, що твердження апелянта є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства і фактичним обставинам справи. Зазначає, що відповідно до ст.45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, а тому враховуючи фінансування позивача виключно з бюджету , норми законодавства про взаємозалік зобов'язань застосовані бути не можуть. Крім того, вказує, що оскільки акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року не містить вартості паливно-мастильних матеріалів в сумі 12720 грн. та вартості транспортних послуг в сумі 21925,44 грн., вирахувати їх вартість з вартості робіт за актом неможливо.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з метою повного та всебічного розгляду справи та надання можливості сторонам подати докази, на які вони посилаються як на підставу своїх доводів та заперечень.

Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 11 окремий колійний загін 1-го об'єднаного загону державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0200) (а.с.87-88).

В судове засідання, яке відбулося 23.11.2016, з'явився представник відповідача (апелянта), який підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет позову не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про день та час його проведення був повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових повідомлень (а.с 146, 147).

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься відзив на апеляційну скаргу позивача, в котрій викладена його позиція, пояснення третьої сторони без самостійних вимог на предмет спору, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2016 слід скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2013 року між 18 окремим мостовим загоном 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військовою частиною Т0300 (далі - Виконавець) та "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." (далі - Замовник було укладено Договір №19-0300-2013 (далі - Договір), (а.с.6-9)

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконувати земляні та будівельні роботи особовим складом на об'єкті Замовника.

Згідно п. 1.3. Договору Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи Виконавця.

Орієнтовна вартість договору складає 800 000 грн., в тому числі ПДВ. (п.2.1. Договору)

Згідно п. 2.3. Договору, фактичне виконання робіт підтверджується журналами виконаних робіт та табелями обліку роботи працівників, завіреними підписами уповноважених представників обох сторін, що завіряються щоденно. Кожного місяця на підставі журналів виконаних робіт та табелів обліку роботи працівників складаються акти виконаних робіт за місяць, що завіряються підписами керівників обох сторін та скріплюються печатками сторін. Акти виконаних робіт Виконавець надає Замовнику до 30 числа кожного місяця, Замовник на протязі 5 банківських днів перевіряє їх та належним чином оформляє.

20 серпня 2013 року сторонами підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року. (а.с. 10-12).

Забезпечення виконання робіт будівельними та паливо-мастильними матеріалами здійснюється Замовником за власний рахунок (п.3.1. Договору).

Пунктом п.3.2. Договору, сторони узгодили, що затрати на передислокацію працівників Виконавця з ППД до об'єкта виконання робіт та в зворотному напрямку, а також вартість ПММ (1000 літрів ДП) на перевезення майна Виконавця буде вирахувана з вартості фактично наданих послуг Виконавцем.

Згідно п. 4.3. Договору, оплата виконаних робіт Виконавцем здійснюється протягом 5 днів з дня підписання Замовником актів приймання виконаних робіт.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору Позивачем були виконані роботи на суму 399 999 грн. 30 коп.

Згідно доводів позивача, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі відповідач не повністю оплатив виконані позивачем роботи. Згідно довідки фінансово-економічної служби 13/104 від 29.12.2015р. заборгованість Замовника перед Виконавцем складає 34 645 грн. 44 коп. основного боргу. (а.с.13).

Розглядаючи позовну вимогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено колегією суддів, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №19-0300-2013 від 22.07.2013р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Відповідно до п.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено колегією суддів та зазначено вище, відповідно до п.3.2 договору сторони узгодили, що затрати на передислокацію працівників виконавця (позивача) до об'єкта робіт та в зворотному напрямку, а також на вартість паливно-мастильних матеріалів (1000 літрів дизельного палива) на перевезення майна виконавця (позивача) буде вирахувана з вартості фактично наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що за роботи, які згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2013 виконувалися позивачем, відповідач сплатив платіжним дорученням №1862 від 05.08.2013 на суму 50 000 грн. (аванс відповідно до п.4.5 договору) та платіжним дорученням №2090 від 22.07.2013 на суму 315 353,86 грн.

Колегією суддів з'ясовано, що на виконання вищевказаних умов договору відповідачем було надано позивачу паливно-мастильні матеріали дизельне паливо в кількості 1000 л на загальну суму 12720 грн., а також надано транспорті послуги (перевезення) на загальну суму 21 925,44 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно матеріалів справи, господарська операція «надання дизельного палива» підтверджується видатковою накладною №58 від 22.07.2013 (а.с.47), в якій зазначено договір №19-0300-2013, а також кількість та ціну пального, яка отримана позивачем, а також довіреністю №37 від 19.07.2016, виданою представнику позивача для отримання пального. Дана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками.

Крім того, господарська операція «надання транспортних послуг» підтверджується актом надання послуг №75 від 27.08.2016 (а.с.50), в якому зазначено посилання на договір підряду №19-0300-2013, найменування робіт «компенсація вартості транспортних послуг за липень». Вказаний акт підписаний та скріплений печатками без зауважень.

Проведення вищевказаних операцій також відображено у податкових накладних № 59 від 22.07.2013 та № 77 від 27.08.2013, які відповідно до вимог податкового законодавства включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2 складається виключно виконавцем таких робіт, і відповідно він може містити лише витрати виконавця робіт, а вартість транспортних послуг та матеріалів (товарів), наданих замовником виконавцю, не підлягає включенню до акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

Відтак, сума в розмірі 16 089,49 грн., відображена позивачем в акті №1 приймання виконаних робіт від 20.08.2013 року у розділі V «Витрат по перевезенню працівників будівельно-монтажних організацій автомобільним транспортом» є витратами виконавця, а не замовника.

Судом першої інстанції не враховано вищевикладені вимоги законодавства та не надано належної правової оцінки акту №1 приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2013, видатковій накладній №58 від 22.07.2013 та акту надання послуг №75 від 27.08.2016, які колегія суддів приймає як належні та допустимі докази в розумінні ст.34 ГПК України, що підтверджують факт надання відповідачем послуг згідно п.3.2 договору.

Суд першої інстанції вказав, що факт зарахування зустрічних однорідних вимог не береться до уваги у зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні докази такого зарахування.

Разом з тим, колегія суддів приходить до переконання, що вказаний висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Так, статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відтак, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї із сторін, а тому таку заяву слід вважати достатньою підставою для проведення зарахування за відсутності заперечень іншої сторони. При цьому, якщо інша сторона не погоджується із проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних прав до суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що доказів на підтвердження непогодження такого зарахування позивач не надав.

Крім того, факт отримання заяви про зарахування позивачем не заперечується та підтверджується доданою ним же до позовної заяви її копією з відміткою про реєстрацію вхідного документу за №876 від 09.10.2013 та з візою керівника (а.с.14).

Щодо правової природи зобов"язань, що виникли між сторонами, то вони несуть грошовий характер, а тому можуть вважатися однорідними. Дані зобов"язання є зустрічними, оскільки умовами угоди між сторонами, зокрема п. 3.2 визначена одночасна участь сторін у двох зобов"язаннях, де кредитор за одним зобов"язанням є боржником в іншому.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про правомірність здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача.

При цьому, колегією суддів не беруться до уваги доводи позивача щодо неможливості проведення зарахування зустрічних вимог з підстав, передбачених п.6 ст. 45 Бюджетного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Пункт 5 та 6 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, у тому числі взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

З аналізу даної статті вбачається, що розрахунок шляхом взаємозаліку стосується саме доходів бюджету, тобто податків, зборів (обов'язкових платежів), в той час як спірні правовідносини виникли з виконання умов договору підряду.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що взаємозалік за заявою відповідача від 31.08.2013 не стосується доходів бюджету і проведення розрахунків з бюджетом, тому на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються приписи ст. 45 Бюджетного кодексу України.

Крім того, колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги надано оцінку договору про заміну сторони у договорі від 16 серпня 2013 року, який укладено між "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А.; 18 окремим мостовим загоном 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300 надалі - (Виконавець) та 11 окремим колійним загоном 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0200 надалі - (Новий виконавець) (а.с. 31).

Згідно п. 1, 2 даного договору, Виконавець передає, а Новий Виконавець приймає на себе права та обов'язки сторони (Виконавця) у договорі № 19-0300-2013 від 22 липня 2013 року, права та обов'язки Новий Виконавець набуває з 16 серпня 2013 року.

Замовник та виконавець на підставі проведеної попередньої звірки взаєморозрахунків підтверджують наявність заборгованості Замовника за виконані роботи перед виконавцем, що передбачені договором, вказаним в п. 1 , у розмірі 349 999,30 грн.

Замовник зобов'язаний на умовах, передбачених договором, вказаним в п.1 , провести розрахунок з виконавцем в розмірі, вказаному в п. 3 договору.

У ході розгляду апеляційної скарги для дослідження меж прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 11 окремий колійний загін 1-го об'єднаного загону державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0200), оскільки відповідно до договору про заміну сторони від 16 серпня 2013 року остання є виконавцем по договору № 19-0300-2013 від 22 липня 2013 року.

Колегією суддів встановлено, що вказана угода про заміну сторони стосується інших правовідносин, які підтверджені актом виконаних робіт №2 за вересень 2013 року від 30.09.2013 та довідкою про вартість виконаних робіт (а.с. 134-137), а також актом виконаних робіт за лютий 2013 року з платіжними дорученнями (а.с. 154-161), а тому не може впливати на оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 «Про судове рішення» від 23.03.2012, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, колегія суддів зазначає, що у рішенні місцевого господарського суду не наведено правових норм та обґрунтування відхилення судом вищевказаних доказів, а саме первинних бухгалтерських документів та заяви про зарахування зустрічних вимог, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим в підтвердження своїх доводів позивач не надав відповідних доказів наявності підстав для стягнення вищевказаної заборгованості, а тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2016р. у справі № 918/394/16 від 01.08.16р. задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2016 року у справі №918/394/16 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути із 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300 (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146, ідн. код 33114148) на користь АТ "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, ідн код 26603641) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1515 грн. 80 коп.

Видати судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/394/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.