Рішення № 63056550, 18.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2016

Справа №910/18198/16

За позовом

Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

до

Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

про

стягнення 79 166, 68 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський національний автомобільно-дорожній університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" про стягнення заборгованості за договором № 38-68-09 від 01.11.2009 року на виконання науково-дослідницької роботи в сумі 79 166, 68 грн., в тому числі:

- 60 000, 00 грн. основного боргу;

- 5 403, 28 грн. 3% річних;

- 10 883, 40 грн. пені;

- 2 880, 00 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором № 38-68-09 від 01.11.2009 року у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 р. порушено провадження у справі № 910/18198/16, розгляд справи призначено на 04.11.2016 р.

Позивач в судове засідання не з’явився, втім, надав додаткові документи по справі, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі фактичних даних

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.10.16 року не виконав.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 18.11.2016 року.

У судове засідання позивач та відповідач уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою позивача та відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу позивача та відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сторони вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки представники позивача та відповідача не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 18.11.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 року між Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом (далі - виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" (далі Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813", замовник) укладено договір № 38-68-09 на виконання науково-дослідницької роботи (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язується по завданню замовника виконати наступну науково-дослідницьку роботу: "науково-технічний супровід при будівництві цементобетонних верхніх шарів аеродромного покриття аеропорту м. Харкова", а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Строки виконання етапів робіт та розрахунків наведені в календарному плані, який є невід'ємною частиною договору (додаток 2). Розробка технічного завдання не передбачена (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони встановили, що термін здачі робіт за договором 28.12.2012 року (в редакції додаткової угоди № 5 до договору від 15.10.2012 року).

Відповідно до п 3.1. договору, ціна роботи, що виконується за договором встановлюється протоколом узгодження договірної ціни, який становить невід'ємну частину договору, а саме:

- ціна роботи "Науково-технічний супровід при будівництві цементобетонних верхніх шарів аеродромного покриття аеропорту м. Харків", що виконується по додаткові угоді № 5 від 15.10.2012 року до договору № 38-68-09 від 01.11.2009 року складає 430 000, 00 грн., в тому числі ПДВ – 71 666, 67 грн., разом по рокам:

- 2009 р. – 30 000, 00 грн.;

- 2010 р. – 220 000, 00 грн.;

- 2011 р. – 130 000, 00 грн.;

- 2012 р. – 50 000, 00 грн.

Як вбачається із позовної заяви та підтверджується матеріалами, наявними у справі, відповідно до календарного плану робіт, що є невід'ємною частиною договору, робота виконувалась з 01.11.2009 року по 28.12.2012 року. За підсумками виконання робіт замовником та виконавцем складено акти виконаних робіт згідно яких "Науково-технічний супровід при будівництві цементобетонних верхніх шарів аеродромного покриття аеропорту м. Харків" виконані в повному обсязі, що підтверджується наступними актами виконаних робіт:

- №1 від 22.02.2010 року на суму 30 000, 00 грн.;

- № 2 від 29.05.2010 року на суму 60 000, 00 грн.;

- № 3 від 30.06.2010 року на суму 60 000, 00 грн.;

- № 4 від 30.09.2010 року на суму 50 000, 00 грн.;

- № 5 від 31.12.2010 року на суму 50 000, 00 грн.;

- № 6 від 15.04.2011 року на суму 50 000, 00 грн.;

- № 7 від 30.06.2011 року на суму 50 000, 00 грн.;

- № 8 від 15.10.2011 року на суму 20 000, 00 грн.;

- № 9 від 30.11.2011 року на суму 10 000, 00 грн.;

- № 10 від 30.03.2012 року на суму 10 000, 00 грн.;

- № 11 від 31.05.2012 року на суму 20 000, 00 грн.;

- № 12 від 31.10.2012 року на суму 18 000, 00 грн.;

- № 13 від 30.12.2012 року на суму 2 000, 00 грн.

Станом на день звернення із позовом до суду, як зазначає позивач, замовник фактично профінансував виконані роботи на суму 370 000, 00 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 000, 00 грн.

Виконавець неодноразово звертався як усно так і письмово до замовника з проханням погасити заборгованість за виконані роботи, зокрема, листами № 1762/07 від 07.07.2014 року, № 879/07 від 21.03.2012 року, № 3750/07 від 12.12.2011 року, № 3473/07 від 18.11.2011 року, які залишені без відповіді.

Договір договором № 38-68-09 від 01.11.2009 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 430 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 1.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовна вимога Харківського національного автомобільно-дорожнього університету є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 883, 40 грн., 3% річних у розмірі 5 403, 28 грн. та інфляційне нарахування у розмірі 2 880, 00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.1. договору визначено, що за невиконання замовником обов’язків по розрахунках, встановлених розділом 3 договору, замовник перераховує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної сплати за кожен день затримки платежу. При цьому виконавець має право не приступати до виконання своїх зобов’язань за договором, а термін виконання робіт збільшується на термін затримки розрахунків замовником без укладання додаткової угоди.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені.

Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом нараховано пеню за порушення виконання зобов’язань за договором у розмірі 10 883, 40 грн. за період з 03.03.2016 року по 29.07.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги, позивачем нараховано до стягнення:

- 3% річних у розмірі 5 403, 28 грн. за період з 15.09.2013 року по 15.09.2016 року;

- втрати від інфляції у розмірі 2 880, 00 грн. за період з січня 2016 року по липень 2016 року.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи “ЛІГА” перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 9 386, 89 грн.

Таким чином, вимога Харківського національного автомобільно-дорожнього університету щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 386, 89 грн.

За результатами здійсненої за допомогою системи “ЛІГА” перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 2 989, 19 грн.

Проте зважаючи на той факт, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2 880, 00 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 2 880, 00 грн.

За результатами перевірки заявлених позивачем до стягнення 3 процентів річних судом встановлено, що розмір 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 5 409, 86 грн.

Зважаючи на той факт, що позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 5 403, 28 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 5 403, 28 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Харківського національного автомобільно-дорожнього університету задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 302; код ЄДРПОУ 01383865) на користь Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (61002, м. Харків, вул. Петровського, 25; код ЄДРПОУ 02071168) суму основного боргу у розмірі 60 000, 00 грн., 3% річних у розмірі 5 403, 28 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2 880, 00 грн., пеню у розмірі 9 386, 89 грн. та судовий збір у розмірі 1 351, 95 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення – 18.11.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко