Ухвала суду № 63043646, 22.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р. Справа № 876/3247/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мисак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яким просив: визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача щодо його звільнення з органів внутрішніх справ України; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 06.11.2015 року № 848 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; поновити його в органах внутрішніх справ на посаді, де зберігається його місце праці; стягнути з відповідача або з правонаступника на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Ухвалою від 21.03.2016 року суд залучив до участі у справі як співвідповідача Пустомитівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.11.2015 року № 848 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу - начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року; стягнуто з Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 3736,94 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3019,05 грн. суд допустив до негайного виконання..

Постанова мотивована тим, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного наказу, а тому суд вважає його протиправним та таким, що прийнятий передчасно, а тому підлягає скасуванню. Також суд дійшов висновку, що з врахуванням вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивач підлягає поновленню з 07.11.2015 року на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді заступника начальника районного відділу - начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в зв'язку з набранням з 07.11.2015 року чинності Законом України «Про Національну поліцію» всі працівники, які проходили службу в органах внутрішніх справ, звільнені 06.11.2015 року. Відповідно до п. 8 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. В зв'язку з чим, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.11.2015 року № 848 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника районного відділу - начальника кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області через скорочення штатів відповідно до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Апелянт вважає безпідставним посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, щодо скерування ним на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області заяви про бажання проходити службу в Національній поліції України, оскільки така заява була направлена 04.11.2015 року, а надійшла до Головного управління лише 09.11.2015 року, коли воно вже перебувало в стані ліквідації, тому розглянути позитивно дану заяву голова ліквідаційної комісії був не вправі, оскільки Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області як окрема юридична особа жодним чином не має відношення до Національної поліції України. Таким чином, на думку апелянта, його дії, пов'язані з підготовкою та виданням наказу про звільнення ОСОБА_1, були вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 з 01.06.1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, останньою посадою перед звільненням була посада заступника начальника районного відділу - начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 06.11.2015 року № 848о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас з постановкою на військовий облік у зв'язку з скороченням штатів згідно з п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «г» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Даний Закон був опублікований 06.08.2015 року в газеті «Голос України» та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015 року, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015 року.

Так, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням змісту наведеної норми в даному випадку в Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області був відсутній обов'язок щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення.

Відповідно до п. п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Проаналізувавши положення наведених норм, колегія суддів зазначає, що для звільнення працівників міліції за скороченням штатів обов'язковими є наступні умови: скорочення штату, пропонування посади, відмова працівника.

Також Законом України «Про Національну поліцію України» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема, прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 04.03.2014 року у справі № 21-8а14, ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано, зокрема, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Пустомитівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з одночасним утворенням Головного управління Національної поліції у Львівській області, в структурі якого без права юридичної особи Пустомитівське відділення поліції.

При цьому, в Законі України «Про Національну поліцію», постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції.

Таким чином, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

На думку колегії суддів, зазначене вище правонаступництво підтверджується, зокрема, аналогічністю завдань міліції і поліції, встановлених ст. 3 Закону України «Про міліцію» та ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України.

Також колегія суддів враховує, що в постанові від 27.05.2014 року у справі № 21-108а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Пунктами 8-11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» не було передбачено порядку пропонування працівникам міліції посад в органах Національної поліції.

Враховуючи дану обставину та наведену правову позицію Верховного Суду України щодо обов'язку роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи, колегія суддів вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, частиною 3 якої передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Однак у спірному випадку Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у встановлений законодавством строк, а саме до 05.11.2015 року, не запропонувало ОСОБА_1 жодної посади в новостворених органах Національної поліції.

Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 в межах тримісячного терміну встановленого Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про Національну поліцію», а саме 04.11.2016 року подав до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області заяву про бажання проходити службу в органах національної поліції, яку надіслав відповідачу поштовим відправленням.

Як встановив суд, дана заява була отримана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 06.11.2015 року та передана в управління кадрового забезпечення 09.11.2015 року, що підтверджується відповідними відмітками на заяві та листом Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 28.01.16 року № 05-06-53, що спростовує твердження відповідача щодо пропуску позивачем встановленого законом терміну звернення з відповідною заявою.

09.11.15 року Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надала позивачу на його заяву про бажання продовжувати службу в Національній поліції лист-відповідь № 1/13-Л-8, в якому повідомила позивача, що начальник Головного управління не має повноважень приймати рішення з приводу обставин, зазначених в його заяві, а також, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ.

12.11.2015 року позивач звернувся з листом до Головного управління Національної поліції Львівської області, в якому просив роз'яснити порядок проходження служби в органах поліції.

Листом від 03.12.2015 року № 1/13-оп-9 Головне управління Національної поліції надало позивачу відповідь, в якій повідомило, що вказані ним обставини були роз'ясненні йому в листі від 09.11.15р. №1/13-Л-8.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, державна реєстрація юридичної особи Головного Управління Національної поліції у Львівській області проведена 07.11.2015 року (номер запису 14151020000037567), тобто на наступний день після звільнення позивача, відповідно з моменту опублікування Закону України «Про національну поліцію» і до часу звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штату), територіального підрозділу Національної поліції України у Львівській області не було створено.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, протягом цього періоду позивач, як і будь-який інший працівник міліції на території Львівської області, не мав іншої можливості повідомити про намір продовжувати службу в Національній поліції інакше, окрім як звернутись з відповідною заявою до керівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. При цьому, згідно з вказаними вище нормами Закону України «Про національну поліцію», останнім днем можливого призначення позивача на службу до поліції був 06.11.2016 року, оскільки саме цього дня закінчується тримісячний строк з моменту попередження його про наступне вивільнення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що непризначення ОСОБА_1 протягом вказаного періоду на службу в поліції зумовлено об'єктивними і не залежними він нього причинами, а тому дана обставина не може бути підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ в зв'язку із скороченням штатів.

Крім того, як зазначено вище, в порушення вимог п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не запропонував позивачу жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, а також не надав доказів проведення перевірки можливості подальшого проходження позивачем служби в національній поліції, а також перевірки позивача щодо відповідності його вимогам до поліцейського, у зв'язку з поданням заяви про бажання продовжити службу в органах Національної поліції України.

А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.11.2015 року № 848 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з 06.11.2015 року із служби в органах внутрішніх справ, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення в органах внутрішніх справ на посаді, де зберігається його місце праці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч .4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 9 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду справи Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Пустомитівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області перебувають у стадії припинення, тобто не є ліквідованими.

Таким чином, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді, яку він займав перед звільненням з органів внутрішніх справ, а саме заступника начальника районного відділу - начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, оскільки законодавство не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, в даному випадку суд, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як зазначено вище, перед звільненням ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника районного відділу - начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, тобто перебував у трудових відносинах безпосередньо з цим районним відділом, тому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає стягненню саме з Пустомитівського районного відділу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, який слід стягнути на користь позивача, в розмірі 3736,94 грн., враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499 «Про затвердження Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», довідки Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 20.01.2016 року № 558/01/01/16, згідно з якою розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2015 року становив 3057,20 грн., а за жовтень 2015 року 2980,90 грн., та довідки Радехівського районного центру зайнятості Львівської області від 18.03.16 року № 183, згідно з якою ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в період з грудня 2015 року до березня 2016 року та отримав допомогу з безробіття за вказаний період в загальному розмірі 9711,60 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 813/6223/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 28.11.2016 року