Ухвала суду № 63043103, 23.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р. Справа № 876/5475/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін Чорненького В.В., Вонятівської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільводоканал» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» (далі - КП «Тернопільводоканал») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001271501 від 22.01.2016 року та №0001281501 від 22.01.2016 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач - КП «Тернопільводоканал» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що податкові повідомлення - рішення, на підставі яких нараховані штрафні санкції є неузгодженими, оскаржуються в судовому порядку, у зв'язку з чим кошти на погашення податкових зобов'язань були направлені на погашення неузгодженої податкової заборгованості. Звертає увагу суду на порушення порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки всупереч вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкових повідомлень-рішень не додано розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Також апелянт наголошує, що у зв'язку з несвоєчасною компенсацією із державного бюджету оплати за пільгове водопостачання і водовідведення, не міг вчасно заплатити податки у зв'язку чим вважає, що звільнений від сплати податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача - Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області заперечила апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Тернопільською ОДПІ проведена камеральна перевірка КП «Тернопільводоканал» з питань порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.07.2015 року по 29.12.2015 року, результати якої оформлено актом від 12.01.2016 року № 99/15-01/03353845 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з даними інтегрованої картки КП «Тернопільводоканал» порушило терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9153594380 від 20.07.2015 року суму ПДВ у розмірі 950666 грн. по терміну сплати 30.07.2015 року, фактично погашено: платіжним дорученням від 30.09.2015 року №2653383 (100000 грн.) в розмірі 100000 грн., відповідно штрафна санкція - 20000 грн. (20%); платіжним дорученням від 30.09.2015 року №2652563 (389000 грн.) в розмірі 389000 грн., відповідно штрафна санкція - 77800 грн. (20%); платіжним дорученням від 30.09.2015 року №2652959 (250000 грн.) в розмірі 250000 грн., відповідно штрафна санкція - 50000 грн. (20%); платіжним дорученням від 30.09.2015 року №2653222 (39015 грн.) в розмірі 39015 грн., відповідно штрафна санкція - 7803 грн. (20%); платіжним дорученням від 16.12.2015 року №19 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ №375 - 1852190,64 грн.) в сумі 172651 грн., відповідно штрафна санкція - 34530,2 грн. (20%).

Також платіжним дорученням від 16.12.2015 року №19 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ №375 - 1852190,64 грн.) погашено пеню в сумі 158848,71 грн.

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9175769223 від 20.08.2015 року суму ПДВ у розмірі 972536 грн. по терміну сплати 30.08.2015 року, фактично погашено платіжним дорученням від 16.12.2015 року №19 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ №375 - 1852190,64 грн.) в сумі 972536 грн., відповідно штрафна санкція - 194507,2 грн. (20%).

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9195153101 від 21.09.2015 року суму ПДВ у розмірі 678015 грн. по терміну сплати 30.09.2015 року, фактично погашено платіжним дорученням від 16.12.2015 року №19 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ №375 - 1852190,64 грн.) в сумі 548154,9 грн., відповідно штрафна санкція - 109630,98 грн. (20%).

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9195153101 від 21.09.2015 року залишок суми ПДВ у розмірі 129860,1 грн. по терміну сплати 30.09.2015 року, фактично погашено: платіжним дорученням від 17.12.2015 року №3638069 (100000 грн.) в розмірі 100000 грн., відповідно штрафна санкція - 20000 грн. (20%); платіжним дорученням від 17.12.2015 року №3637726 (172651 грн.) в розмірі 29860,1 грн., відповідно штрафна санкція - 5972 грн. (20%).

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9215683550 від 20.10.2015 року суму ПДВ у розмірі 731516 грн. по терміну сплати 30.10.2015 року, фактично погашено: платіжним дорученням від 17.12.2015 року №3637726 (172651 грн.) в розмірі 142790,9 грн., відповідно штрафна санкція - 28558,18 грн. (20%); платіжним дорученням від 17.12.2015 року №3637727 (27349 грн.) в розмірі 27349 грн., відповідно штрафна санкція - 5469,8 грн. (20%); платіжним дорученням від 29.12.2015 року №3961070 (150000 грн.) в розмірі 150000 грн., відповідно штрафна санкція - 30000 грн. (20%); платіжним дорученням від 29.12.2015 року №3959961 (660000 грн.) в розмірі 411376,1 грн., відповідно штрафна санкція - 82275,22 грн. (20%).

- по податковій декларації з податку на додану вартість №9238185029 від 20.11.2015 року суму ПДВ у розмірі 641414 грн. по терміну сплати 30.11.2015 року, фактично погашено: платіжним дорученням від 29.12.2015 року №3959961 (660000 грн.) в розмірі 248623,9 грн., відповідно штрафна санкція - 24862,39 грн. (10%); платіжним дорученням від 29.12.2015 року №21 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ №375 - 507082 грн.) в сумі 392790,07 грн., відповідно штрафна санкція - 39279,01 грн. (10%).

Також платіжним дорученням від 29.12.2015 року №21 (кошти, що надійшли відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року №375 - 507082 грн.) погашено пеню в розмірі 114291,93 грн.

На підставі акта перевірки від 12.01.2016 року №99/15-01/03353845 Тернопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2016 року №0001271501 на суму 666546,6 грн. (20%) та №0001281501 - на суму 64141,4 грн. (10%) про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем порушено строки сплати узгоджених грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, а відтак наявні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідності з абз.1 та абз.4 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Із аналізу пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України вбачається, що законом встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції і не спростовано апелянтом, КП «Тернопільводоканал» сплатило зобов'язання із податку на додану вартість із порушенням строку. Доказів на спростування цього апелянтом не надано.

Апеляційний суд зазначає, що погашення податкового боргу не звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п. 126.1 ст. 126 ПК України за несвоєчасність сплати зобов'язання з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного у податковій декларації грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Апеляційний суд не бере до уваги і вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що податкові зобов'язання, за несвоєчасність сплати яких нараховані оспорювані штрафні санкції, є неузгодженими, а тому податковий орган не мав права зараховувати кошти, які поступили від КП «Тернопільводоканал» на їх погашення, оскільки такі покликання є голослівними. Із дослідженої в судовому засіданні інтегрованої картки платника податків вбачається, що підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень були тільки узгоджені податкові зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем та апелянтом - КП «Тернопільводоканал» не доведено обставин, якими обґрунтовуються позов та апеляційна скарга.

Щодо порушення порядку надсилання податкових повідомлень-рішень, то апеляційний суд зазначає, що апелянтом не доведено, що таке порушення мало місце. Також воно жодним чином не впливає на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а позивач скористався своїм правом на оскарження.

Апеляційний суд зазначає, що ПК України не передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) з будь-яких підстав, а тому покликання апелянта на несвоєчасну компенсацію з державного бюджету оплати за пільгове водопостачання і водовідведення не впливають на застосування штрафних санкції за невчасну сплату податкових зобов'язань, оскільки Податковим кодексом України, який регулює застосування штрафних фінансових санкцій не передбачено звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податків.

Враховуючи вищенаведене, спірні податкові повідомлення-рішення від 22.01.2016 року № 0001271501 та №0001281501 є правомірними.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільводоканал» залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі № 819/545/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 28.11.2016 року