Ухвала суду № 63043005, 22.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року № 876/6312/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

представника позивача - Медвідь Л.М.

представника відповідача - Хомин Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛ-ТРАК» до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

04.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТАЛ-ТРАК» (далі - ТОВ «ІТАЛ-ТРАК) звернулося до суду з позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2016 № 0000251400.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в акті перевірки спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом «ТОВ «Авто Трак Партс». Прийняте податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, а на припущеннях, порушує права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що у позивача на підтвердження господарських операцій з контрагентами відсутні акти прийняття-передачі КТЗ, актів передавання-приймання КТЗ, дефектних актів на заміну запчастин, накладних на оприходування зношених запчастин, як ТМЦ, чи як металобрухт, по яких проведено заміну, актів списання непридатних для подальшого використання запасних частин, кошторису на ремонт і технічне обслуговування машин, затвердженого керівником підприємства. Крім того, жодних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено не було, а в товарно-транспортних накладних, особи, які отримали комплектуючі за договором купівлі-продажу № 99 від 01.08.2014 не ідентифікували себе (відсутні прізвища, ініціали, посади), що унеможливлює встановлення того, хто отримував такий товар, чи мала ця особа право на це та чи отримувала взагалі, тобто представлені до перевірки ТзОВ «Італ-Трак» товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових до заповнення реквізитів. За таких обставин, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджується.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення, подав письмові пояснення по справі.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Червоноградською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ІТАЛ-ТРАК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені операцій з придбання ТМЦ (робіт, послуг) у ТОВ «Авто Трак Партс» та їх подальшої реалізації за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, яка оформлена актом № 442/14-00/38853713 від 09.06.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті за жовтень 2014 року на суму 25 882,50 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що господарські операції між ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» та ТОВ «Авто Трак Партс» за договором купівлі-продажу № 99 від 01.08.2014 протягом жовтня 2014 року не підтверджено та визнано такими, що не носили реального характеру і здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000251400, яким ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 32 353,13 грн, а саме 25 882,50 грн за податковим зобов'язанням та 6 470,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авто Трак Партс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Позивач не вчиняв жодних порушень податкового законодавства, які викладені в акті перевірки, отже відповідачем неправомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем (Замовник) укладено з ТОВ «Авто Трак Партс» договір купівлі-продажу від 01.08.2014 № 99, за умовами якого, продавець зобов'язується протягом дії договору передати у власність покупця товари (в т.ч., але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та ін.) окремими партіями за цінами в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. Пунктом 3.4 договору встановлено, що датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладній (том 1 а. с. 35).

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, згідно з якими позивачем було придбано товару на загальну суму 155 295,06 грн, в тому числі ПДВ 25 882,50 грн та під час розгляду справи в апеляційному суді долучено рахунки-фактури, виписку про рух коштів по банківському рахунку ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» № 26009053819987 в ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 (том 2 а. с. 7-34).

Факт транспортування товару підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних (том 1 а. с. 50, 55, 59, 64, 68, 73, 77, 82, 84, 91, 95, 99, 104).

Наявність зазначених вище первинних документів під час проведення податковим органом перевірки, сторонами не заперечуються.

Як встановлено судом першої інстанції в товарно-транспортних накладних містяться наступні відомості: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ: ТОВ «ІТАЛ-ТРАК»; назва документа (форми): Товарно-транспортна накладна, форма № 1-ТН; дата і місце складання: у кожній ТТН зазначено дату її складення, номер та адреси вантажовідправника і вантажоодержувача; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі): вартість вантажу зазначена у кожній ТТН, а також у продовженні додатку № 7 до ТТН вказано: відомості про вантаж (кількість: одиниця виміру у шт.); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції: у графах кожної ТТН «відпуск дозволив», у продовженні додатку № 7 у графах «здав (відповідальна особа вантажовідправника)», «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» містяться підписи відповідальних осіб скріплені печатками товариств.

З огляду на викладене, усі товарно-транспортні накладні представлені на затвердження перевезення товару в жовтні 2014 року за договором № 99 від 01.08.2014 відповідають вимогам первинного документа ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Придбані в жовтні 2014 року в ТОВ «Авто Трак Партс» товари, частково використані позивачем цього ж місяця в господарській діяльності (ремонту транспортних засобів контрагентів), інша частина товарів зберігалась на складі.

Так, частина придбаних в жовтні 2014 року ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» згідно договору № 99 від 01.08.2014, запасних частин до автомобілів та інших товарів була використана для ремонту транспортних засобів контрагентів в жовтні 2014 року, що підтверджується наступними договорами: договір про сервісне обслуговування укладеного між ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» та ЛП «Інтертранс» № 13 від 09.10.2014 відповідно до акту виконаних робіт № 64 від 23.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 6 від 06.08.2014 укладеного між ТОВ ІТАЛ-ТРАК» та ПП «Смартком», акт виконаних робіт № 47 від 06.10.2014; договір про сервісне обслуговування укладеного між ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» та ТОВ «Львівська пивна компанія» № 15 від 10.09.2014, акт виконаних робіт № 49 від 08.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 2 від 04.08.2014 укладеного між ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» та ТОВ «М'ясопереробний комплекс «Росана», відповідно до акту виконаних робіт № 62 від 21.10.2014 та акту виконаних робіт № 57 від 14.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 7 від 06.08.2014 укладеного між позивачем та БП «Бимекс» ЛТД ТОВ, акт виконаних робіт № 69 від 24.10.2014 та акт виконаних робіт № 68 від 24.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 20 від 24.10.2014 укладеного між ІТАЛ-ТРАК» та ТОВ «Гілея», що підтверджується актом виконаних робіт № 65 від 24.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 16 від 17.09.2014 укладеного між позивачем та ТОВ «Фавориттранс», акт виконаних робіт № 76 від 31.10.2014, акт виконаних № 73 від 28.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 8 від 06.08.2014 укладеного між ТАЛ-ТРАК» та ДП «Савсервіс Карпати», акт виконаних робіт № 44 від 01.10.2014; договір про сервісне обслуговування № 17 від 01.10.2014 укладеного між позивачем та ТОВ «ЛеоТекс».

Крім того, зберігання на складі товариства залишку товару, придбаного в жовтні 2014 року в ТОВ «Авто Трак Партс» підтверджується карткою рахунку № 281 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 281: склад запчастин за жовтень 2014 року.

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги, а покликання апелянта на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, чи відсутності всіх відомостей, зазначених у товарно-транспортних накладних, у позивача не спростовують реальності господарських операцій ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» з його контрагентами.

Дослідивши зазначений вище договір купівлі-продажу укладений ТОВ «ІТАЛ-ТРАК» з ТОВ «Авто Трак Партс», суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий правочин є належним доказом досягнення його учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. А первинні документи, які виписані на підставі цього договору, відповідають домовленостям сторін і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та зазначеним вище контрагентом.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції мають реальний характер та підтверджені усіма належним чином оформленими первинними документами. Висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі № 813/2201/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 28.11.2016.