Постанова № 63042893, 23.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа № 917/449/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області (вх.№3007 П/1-7), на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2016р. у справі №917/449/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації", м. Полтава,

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, м. Полтава,

про стягнення 3231834,53 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2016р. (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Пушко І.І., суддя Кульбако М.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" про прийняття додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" 17924,84 грн. витрат по сплаті судового збору в зв'язку з припиненням провадження у справі згідно рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2016р в частині стягнення 896200,00 грн. основного боргу.

Відповідач з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції від 27.10.2016р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні заяви позивача про винесення додаткового рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року по справі №917/449/15 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 135 800,00 грн. основного боргу, 715,50 грн. пені, 100153,70 грн. штрафу, 61935,18 грн. інфляційних та 5972,09 грн. витрат по сплаті судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 896 200,00 грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 205, т.1).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення; апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року по справі №917/449/15 у частині відмови у стягненні пені у сумі 521514,81 грн. та інфляційних у сумі 520835,34 грн. скасовано. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" пеню у сумі 521514,81 грн. та інфляційні у сумі 520835,34 грн. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року по справі №917/449/15 залишено без змін (а.с.304, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України 18.11.2015 року у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у справі №917/449/15 скасовані в частині стягнення пені та штрафу, та в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у справі №917/449/15 залишено без змін (а.с.229, т.2).

Рішенням господарського суду від 26.01.2016 року у справі №917/449/15 припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 100153,70 грн. штрафу в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позов задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" 51327,81 грн. пені. В решті позову відмовлено (а.с.83, т.4).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року по справі апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 року у справі в частині стягнення 51327,81 грн. скасовано та прийнято нове, яким в позові в цій частині відмовлено. Стягнуто з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області 13692,45 грн. судового збору по скарзі. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення (а.с.78, т.5).

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 р. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р. у справі №917/449/15 господарського суду Полтавської області залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" до місцевого господарського суду подало 04.04.2016 р. заяву про прийняття додаткового рішення у справі №917/449/15 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області суми судового збору у розмірі 17924,00 грн., оскільки при прийняті рішення 09.04.2015 р. судом першої інстанції не вирішено питання стягнення з відповідача судового збору в частині припинення провадження щодо суми основного боргу в розмірі 896200,00 грн.

Задовольняючи заяву позивача про прийняття додаткового рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки рішенням суду від 09.04.2015 року провадження у справі в частині стягнення 896 200,00 грн. основного боргу припинено у зв'язку з чим, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив вказану суму заборгованості, то у суду відсутні підстави для повернення судового збору з державного бюджету України, а витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, у сумі 17924,84 грн. слід покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при прийнятті рішення від 09.04.2015 року провадження було припинено з підстав відсутності у справі доказів на підтвердження заборгованості у розмірі 896200,00 грн., а не у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі. Тобто, за твердженням відповідача, у суду відсутні підстави для покладення спірної частини судових витрат у розмірі 17924,84 грн. на відповідача, а заява позивача про прийняття додаткового рішення, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з мотивувальної частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року (3 арк. абз. 9 та 10 рішення) (а.с. 206, т.1.) вбачається, що судом прийнято рішення про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення 896200,00 грн. із посиланням саме на те, що відповідачем під час розгляду справи надано докази сплати заборгованості у сумі 896200,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що припинення провадження було здійснено у зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження позовних вимог на суму 896200,00 грн. відхиляються колегією суддів, оскільки, по-перше, про такі обставини не зазначено в мотивувальній частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року, а по-друге, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, ненадання доказів на підтвердження позовних вимог має наслідком відмову у задоволенні таких вимог, а не припинення провадження за відсутності предмету спору.

Згідно статті 88 Господарсько-процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 . Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення господарським судом Полтавської області від 09.04.2015 р.) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Таким чином, на дату прийняття рішення від 09.04.2015 р., частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено такої підстави для повернення судового збору як припинення провадження у справі згідно ст.80 ГПК України.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, відповідно до роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р (в редакції на час прийняття рішення) закриття провадження у справі, про яке ідеться у п.5 ч.1 ст.7 Закону є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, яке господарськими судами не застосовується. Припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету України (п.5.1 постанови пленуму).

В апеляційній скарзі відповідач вказує про помилковість вищевказаних доводів господарського суду першої інстанції, оскільки за твердженням відповідача, на час прийняття рішення від 09.04.2015 року вказана постанова Пленуму Вищого господарського суду України не містила вказаних рекомендацій, проте таке твердження є хибним та не відповідає дійсності. Як вірно вказав місцевий господарський суд, такі рекомендації містяться в пункті 5.1 в постанові пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги те, що припинення провадження в частині стягнення 896200,00 грн. відбулось у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі, тобто заборгованість відповідача перед позивачем існувала до подання відповідної позовної заяви, і саме обставини наявності такої заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду та сплати необхідної суми судового збору, та приймаючи до уваги неможливість повернення суми судового збору з бюджету, через обставини, зазначені вище, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, у сумі 17924,84 грн. = 64639,70 грн. (сплачений судовий збір) Х 896200,00 грн. (сума позовних вимог, щодо яких припинено провадження) / 3231834,53 грн. (ціну позову) слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, та зважуючи на те, що питання розподілу судових витрат не було вирішено при прийнятті рішення по справі, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заява позивача про прийняття додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим, підстави для її задоволення відсутні.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте додаткове рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.11.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.