Постанова № 63042864, 21.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 914/1601/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівДубник О.П.

ОСОБА_2

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату за № 8082 від 12.08.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 року

у справі № 914/1601/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення 17 428,25 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 довіреність № ЛЗ07/1-847-16 від 07.04.2016 року

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність № 8081 від 12.08.2016 року

від третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Львівгаз збут» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про стягнення 17 428,25 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1601/16 (суддя Кітаєва С.Б.) позов ТзОВ «Львівгаз збут» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату на користь ТзОВ «Львівгаз збут» 17 128,73 грн. заборгованості, а саме: 15 285,84 грн. основного боргу, 82,44 грн. 3% річних, 627,93 грн. інфляційних витрат, 1 132,52 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу за № 8082 від 12.08.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 року скасувати, а провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було досліджено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 року.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 28.09.2016 року, в якому стверджує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

У судовому засіданні 21.11.2016 року представник відповідача надав суду: копію договору поруки б/н від 11.11.2016 року, укладеного між ТзОВ «Львівгаз Збут», КЕВ м. Львова та ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом, копію кошторису ОСОБА_1 обласного військового комісаріату на 2016 рік та плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік, які просив долучити до матеріалів даної справи.

Колегією суддів встановлено, що поданий представником відповідача договір поруки б/н від 11.11.2016 року датований після винесення рішення Господарським судом Львівської області від 25.07.2016 року. За таких обставин даний документ не може бути доказом при перегляді апеляційної скарги, оскільки є новим доказом, який виник після розгляду справи.

Окрім цього, представник відповідача заявив усне клопотання, в якому просив залучити ОСОБА_3 відділ м. Львова в якості відповідача у справі № 914/1601/16. Дане клопотання відхилене, оскільки судова колегія не вбачає підстав, передбачених ст. 27 ГПК України, щодо залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 відділ м. Львова.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016р. між ТзОВ «Львівгаз збут» (постачальник) та ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом (споживач) було укладено договір № 114109РЕDIFB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) (надалі договір). Згідно умов договору постачальник зобовязався передати у власність споживачу у 2016р. природній газ (надалі газ), а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.1.4. та п.1.5. договору добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення).

Відповідно до п.2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п.2.8. договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Відповідно до п.2.9.1. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п.2.9.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.2.9.3. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п.2.9.4. договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Відповідно до п.2.9.5. договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до п.3.5. та п.3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.4.2.1. договору - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Відповідно до п.4.2.3. та п.4.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2.1. та п.5.2.5. договору постачальник зобовязувався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання. Складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п.5.4.1. та п.5.4.2. договору споживач зобовязувався дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом ІІ договору, а також Правилами постачання природного газу. Оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до п.6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.10.2. договору сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не виконав своїх зобовязань згідно договору щодо оплати.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 114109РЕDIFB016 від 01.01.2016р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15 285,86 грн. (з ПДВ) за період з 01.01.2016р. по березень2016р., згідно актів прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00005069 від 31.01.2016р. на суму 4 387,18 грн.; №ЗЛВ00010029 від 29.02.2016р. на суму 4 825,90 грн.; №ЗЛВ00019041 від 31.03.2016р. на суму 6 072,78 грн. Дані акти підписані представниками позивача та районним військовим комісаріатом м. Сколе.

Щодо твердження апелянта про те, що зазначені вище акти приймання-передачі не є належними доказами у справі, оскільки підписані представником районного військового комісаріату м. Сколе, а не представником відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 п.3 Положення про військові комісаріати (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.13 р. № 389 районні, міські, обєднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Згідно з п.7 вказаного Положення обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.

Таким чином, судом встановлено, що стороною в укладеному між сторонами договорі № 114109PEDIFB016 від 01.01.2016 року ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, проте кінцевим споживачем природного газу за вказаним договором є Сколівський районний військовий комісаріат.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору щодо оплати за отриманий газ, слід вважати, що, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги про стягнення 15 285,84 грн. заборгованості за поставлений газ по договору за період з 01.01.2016р. по березень2016р.

Представником позивача долучено до матеріалів справи підписаний між позивачем та Сколівським районним військовим комісаріатом акт звірки взаєморозрахунків за період: 02.01.2016-31.03.2016 рр. за поставлений природний газ, на підставі договору №114109РЕDIFB016 від 01.01.2016р згідно з якого станом на 31.03.2016р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 15 285,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовою ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задоволив частково позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1 132,52 грн. за період з 11.02.2016 р. по 19.05.2016 р.

Також, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок позовних вимог щодо індексу інфляції та 3% річних та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано задоволив часткового позов в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 627,93 грн. індексу інфляції та 82,44 грн. 3 % річних. (за період з 11.02.2016 року по 19.05.2016 року).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяМатущак О.І.