Постанова № 63042754, 25.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2016 року 10:20 №826/13525/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві

до

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про

скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просить суд скасувати постанову від 19.08.2016 ВП №51681286 про накладення штрафу.

В судовому засіданні суд протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, на належного – Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувану постанову відповідачем прийнято з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про виконавче провадження», а тому вона підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував мотивуючи тим, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до приписів чинного законодавства, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21.07.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №51681286 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2016 №826/22587/15.

19.08.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено в межах виконавчого провадження №51681286 постанову про накладення штрафу.

Позивач не погоджуючись із постановою від 19.08.2016 №51681286 про накладення штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою також такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З наведеного вбачається, що боржник має право отримати постанову про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, вчинити дії щодо добровільного виконання рішення або відмовитися від добровільного виконання з повідомленням причин невиконання або без будь-якого повідомлення таких причин.

Обов'язковою умовою вчинення дій державним виконавцем з примусового виконання рішення є обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження.

Боржник має право самостійно виконати рішення та лише невикористання такого права є підставою для його примусового виконання.

Державний виконавець на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору повинен встановити, що має місце свідоме невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Контроль за отриманням поштової кореспонденції, якою направляється постанова про відкриття виконавчого провадження, є засобом встановлення факту ухилення від виконання рішення, а не засобом контролю за діями боржника.

Згідно частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

21.07.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №51681286 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2016 №826/22587/15.

З матеріалів виконавчого провадження №51681286 видно, що єдиним підтвердженням направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 є супровідний лист від 21.07.2016 №440/7.

Суд наголошує, що матеріали виконавчого провадження №51681286 не містять ні фіскального чеку, який би підтверджував факт відправки постанови, ні рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке б підтверджувало факт отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведені приписи Закону України «Про виконавче провадження», а також встановлені фактичні обставини справи суд доходить висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 №51681286, а відтак Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві була позбавлена можливості добровільно виконати виконавчий лист у встановлений державним виконавцем строк та скористатись наданим їй, частиною першою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», правом на оскарження прийнятої державним виконавцем постанови в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

19.08.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено в межах виконавчого провадження №51681286 постанову про накладення штрафу.

Згідно доводів позивача, які підтверджуються матеріалами справи, 03.08.2016 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз’яснення судового рішення, тобто до винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Згідно частини 4 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Отже, згідно частини 4 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України виконавче провадження №51681286 мало бути зупиненим з дня подання заяви про роз'яснення судового рішення, а саме з 03.08.2016, а тому прийнята державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 19.08.2016 постанова про накладення штрафу в межах виконавчого провадження №51681286 є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, листом від 30.09.2016 позивач в порядку статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до відповідача з проханням зупинити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2016 №826/22587/15.

Однак, з матеріалів виконавчого провадження видно, що відповідач не розглянув клопотання позивача та не зупинив виконавче провадження №51681286.

Відповідно до частини 4 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази отримання відповідачем від позивача клопотання про зупинення виконавчого провадження, то відповідно до приписів частин 1 та 4 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини першої статті 38, частини 4 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач мав зупинити виконавче провадження №51681286 та протягом строку, на який виконавче провадження зупинено не вчиняти виконавчих дій.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.08.2016 ВП №51681286 про накладення штрафу.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461) судові витрати в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський