Рішення № 63035667, 14.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Волошин В.О.

№ 22-ц/796/9630/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 761/21260/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Соколової В.В., Ратнікової В.М.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому з просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача проценти за користування коштами в сумі 149368,18 доларів США з конвертацією суми в національній валюті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу та судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму процентів за договором позики від 31.08.2010 року у розмірі 149368,18 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення складає 3764100,63 та судовий збір у розмірі 3654 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що в порушення норм ст.202, ч.1 ст.207, ч.2 ст.640, п.2 ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1047 ЦК України суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт, що видана ОСОБА_1 розписка є підтвердженням факту передачі ОСОБА_3 грошових коштів в борг, адже в момент підписання розписки фактично не передавалися кошти в сумі 109000 доларів США, а тому як наслідок суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування грошовими коштами.

Крім того, судом першої інстанції не застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1699671,51 грн., а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами отриманими за розпискою.

Проте, колегія суддів не погоджується в повній мірі з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру процентів, які підлягають стягненню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язалася повернути 20000 долларів США строком до 15.11.2010 року під 4% в місяць, 71000 долларів США строком до 15.02.2011 року під 4% в місяць, 18000 долларів США строком до 15.02.2011 року під 3,5 % в місяць. На підтвердження укладення вказаного договору відповідачем позивачу була надана відповідна розписка.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірір1699671,51 грн. та судовий збір в розмірі 3219 грн.

Вказане рішення набрало законної сили.

На виконання вищезазначеного рішення суду 18.09.2012рокуШевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

03.10.2012 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2610/13031/2012, виданого 18.09.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу у розмірі 1702890,51 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

Судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 року відповідач не виконалата не здійснила повернення суми боргу.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, згідно ч.3 ст.61 ЦПК України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконанні на всій території України.

Згідно ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦКУкраїни, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та з урахуванням того, що в розписці не встановлено розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, колегія суддів вважає, що розмір процентів має визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-1412цс12 від 07.09.2016 року, яка згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму процентів за договором позики від 31.08.2010 року розмірі 149368,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на час ухвалення рішення суду складала 3764100,63 грн. суд першої інстанції не взяв до уваги, що договором позики не передбачено розмір процентів, який застосовується після спливу визначеного у договорі строку їх повернення.

А відтак, колегія суддів вважає, що розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 має розраховуватися виходячи з річної облікової ставки НБУ за наступною формулою:

(сума боргу : 100% х ставку НБУ : 365 днів х кількість днів прострочення).

За період з 29.08.2012 року по 09.06.2013 року:

20000 доларів США:100% х 7,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 284 днів прострочення = 1167,12 доларів США;

71000 доларів США:100% х 7,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 284 днів прострочення = 4143,28 доларів США;

18000 доларів США:100% х 7,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 284 днів прострочення = 1050,41 доларів США.

За період з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року:

20000 доларів США:100% х 7% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 64 дні прострочення = 245,48 доларів США;

71000 доларів США:100% х 7% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 64 дні прострочення = 871,45 доларів США;

18000 доларів США:100% х 7% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 64 дні прострочення = 220,93 доларів США.

За період з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року:

20000 доларів США:100% х 6,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 245 днів прострочення = 872,60 доларів США;

71000 доларів США:100% х 6,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 245 днів прострочення = 3097,74 доларів США;

18000 доларів США:100% х 6,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 245 днів прострочення = 785,34 доларів США.

За період з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року:

20000 доларів США:100% х 9,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 93 дні прострочення = 484,11 доларів США);

71000 доларів США:100% х 9,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 93 дні прострочення = 1718,59 доларів США;

18000 доларів США:100% х 9,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 93 дні прострочення = 435,70 доларів США.

За період з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року:

20000 доларів США:100% х 12,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 119 днів прострочення = 815,07 доларів США);

71000 доларів США:100% х 16,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 119 днів прострочення = 2893,49 доларів США;

18000 доларів США:100% х 16,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 119 днів прострочення = 733,56 доларів США.

За період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року:

20000 доларів США:100% х 14% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 85 днів прострочення = 652,05 доларів США);

71000 доларів США:100% х 14% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 85 днів прострочення = 2314,79 доларів США;

18000 доларів США:100% х 14% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 85 днів прострочення = 586,85 доларів США.

За період з 06.02.2015 року по 03.03.2016 року:

20000 доларів США:100% х 19,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 26 днів прострочення = 277,80 доларів США;

71000 доларів США:100% х 19,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 26 днів прострочення = 986,22 доларів США;

18000 доларів США:100% х 19,5% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 26 днів прострочення = 250,03 доларів США.

За період з 04.03.2015 року по 28.07.2015 року:

20000 доларів США:100% х 30% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 147 днів прострочення = 2416,44 доларів США);

71000 доларів США:100% х 30% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 147 днів прострочення = 8578,36 доларів США;

18000 доларів США:100% х 30% річної облікової ставки НБУ : 365 днів х 147 днів прострочення = 2174,80 доларів США.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків підлягає задоволенню частково в розмірі 37754,21 доларів США, що за курсом Національного банку України станом 23.05.2016 року становить 951462,95 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані обставини не були враховані, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми процентів за договором позики від 31.08.2010 року з 149368 доларів США 18 центів, що за курсом Національного банку України станом на 23.05.2016 року становить 3764100 грн. на 37754 доларів США 21 цент, що за курсом Національного банку України станом 23.05.2016 року становить 951462,95 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт, що видана ОСОБА_1 розписка є підтвердженням факту передачі ОСОБА_3 грошових коштів в борг, адже в момент підписання розписки фактично не передавалися кошти в сумі 109000 доларів США колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 року встановлено, що між сторонами був укладений договір позики, що підтверджується відповідною розпискою. Вказані обставини є преюдиційними згідно з ст.61 ЦПК України та доказуванню не підлягають. Даний договір є дійсним, а відтак він підлягає виконанню.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано наслідки пропуску строку позовної давності колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин на підставі ст.88 ЦПК України судовий збір підлягає зменшенню з 3654 грн. до 923,37 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3003,40 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми процентів та стягнення суми судового збору підлягає зміні, шляхом зменшення суми стягнутих процентів та суми судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми процентів за договором позики від 31 серпня 2010 року та в частині суми судового збору змінити зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3суми процентів за договором позики від 31 серпня 2010 року з 149368 доларів США 18 центів, що за курсом Національного банку України станом на 23 травня 2016 року становила 3764100 грн. на 37754 доларів США 21 цент, що за курсом Національного банку України станом 23 травня 2016 року становить 951462 грн. 95 коп. та зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору з 3654 грн. до 923 грн. 37 коп.

Стягнути ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 3003 грн. 40 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді