Рішення № 63035300, 23.11.2016, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/966/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г. І.

з участю секретаря Кушнір Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ КБ ПриватБанк звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що у відповідності до умов Генеральної угоди про реструктиризацію заборгованості та приєднання до ОСОБА_2 та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21 вересня 2012 року банк надав відповідачці кредит у розмірі 7590,63 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що підписана відповідачкою заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, складає між нею та банком кредитний договір, умови якого вона порушила, внаслідок чого має прострочену заборгованість, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 14157,76 грн., з яких 5788,50 грн. заборгованість за кредитом; 2942,59 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом: 5325,42 грн. заборгованість за пенею та комісією, 101,25 грн. штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Від нього поступила письмова заява, в якій просить справу слухати у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, подавши до суду письмову заяву, в якій просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги не визнає та просить суд застосувати строки позовної давності.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачем, суд встановив наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

21 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 з метою забезпечення благополучних умов для виконання позичальником зобовязань по кредитному договору №SAMDN50ОТС001721554 від 23 грудня 2008 року разом з умовами та правилами надання банківських послуг укладено Генеральну угоду, згідно умов якої банк зменшив розмір заборгованості по кредитному договору №SAMDN50ОТС001721554 від 23 грудня 2008 року, яка на дату підписання Генеральної угоди складає 8810,63 грн.

Згідно п.2.1 Генеральної угоди банк надав відповідачці кредит у розмірі 7590,63 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 30 вересня 2015 року.

У відповідності до п.1.3.3 Генеральної угоди позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому проценти та комісії за користування кредитом не нараховуються та не сплачуються. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 101,25 грн.

Зазначене підтверджується доданою до матеріалів справи копією анкети-заяви відповідачки ОСОБА_1 від 23.12.2008 року про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умовами і правилами надання банківських послуг, з якими ознайомилась та погодилась відповідачка, Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості, а також довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 вищезазначених ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.3.5. ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Пунктом 1.1.3.2.3 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Власник карти зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту ( п.1.1.2.7).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першоюстатті 612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 7590,63 грн.

Відповідачкою ОСОБА_1 не виконуються зобовязання за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитним договором станом на 27.09.2016 року в у розмірі 14157,76 грн., з яких 5788,50 грн. заборгованість за кредитом; 2942,59 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом: 5325,42 грн. заборгованість за пенею та комісією, 101,25 грн. штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачка в поданій до суду заяві просить застосувати позовну давність.

Відповідно дост. 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно дост. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) міститься висновок про те, що ОСОБА_2, в яких установлено позовну давність тривалістю у п'ять років, не містять підпису позичальника, а відтак ці ОСОБА_2 не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Відповідно до п.1.1.7.31 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, наявних в матеріалах справи, строк позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, витрат банку становить 50 років.

Надані представником позивача ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, відповідачки ОСОБА_1, а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_2 розуміла відповідачка, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви, або в подальшому такі ОСОБА_2, зокрема щодо строку позовної давності, не змінювались.

Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі ОСОБА_2 не містять підпису позичальника.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Згідно ч.1ст.264 ЦКУперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Зазначена норма Закону зазначає про те, що саме в період дії строку позовної давності його можна перервати діями боржника. Дії боржника після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором направлена до суду 14 жовтня 2016 року, що вбачається з поштового штемпелю проставленого на конверті.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.09.2012 року відповідачкою ОСОБА_1 05 лютого 2014 року внесено платежі на погашення заборгованості по процентах по кредиту в сумі 500,00 грн. та 500,00 грн. як погашення за наданим кредитом, що свідчить про переривання відповідачкою ОСОБА_1 трирічного строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.266, ч. 2 ст.258 ЦК Українистягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. За таких обставин, суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягає пеня в межах строку спеціальної позовної давності за останній рік перед зверненням позивача до суду, тобто за період з 30 вересня 2015 року по 27 вересня 2016 року, яка становить згідно наявного в матеріалах справи розрахунку 2546,94 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 штрафних санкцій, зокрема штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в виходячи наступного.

Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачкою виконання зобовязання.

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

За положеннямистатті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно достатті 549 ЦК Україништраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушеннястроків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15, яка в силу вимогст.360-7 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення умов договору слід відмовити.

Суд встановив, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 5788,50 грн. заборгованості за кредитом; 2942,59 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом підтверджуються відповідним розрахунком, і підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1378,00 грн. підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі ст.61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 610 - 612, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Іванків Борщівського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2012 року в сумі 11278,03 грн., а саме: заборгованість за кредитом 5788,50 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2942,59 грн., заборгованість за пенею та комісією 2546,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 1378,00 грн. сплаченого судового збору .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано сторонами протягом десяти днів з дня отримання його копії через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: