Рішення № 63034809, 23.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4588/16 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Є.У.№ 318/1102/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заяву, в обґрунтування якого зазначало, що 23.04.2007 року між сторонами укладено договір № ZPA0AN00002014, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 62 631,64 грн. на термін до 23.04.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В якості забезпечення зобовязань щодо погашення кредиту відповідач уклав з Банком договір застави рухомого майна № ZPA0AN00002014 від 23.04.2007 року згідно якого відповідач надав в заставу наступне майно транспортний засіб марки DAEWOO; модель Nexia; рік випуску: 2007; тип ТЗ: Легковий седан; номер кузова (шасі): XWB3L31UD7A230168, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності, що підтверджується техпаспортом АРС №019273, виданим РЕВ МРВ ДАІ №4 від 20.04.2007 року.

Відповідач заборгованість за кредитним договором не погасив, у зв'язку з чим станом на 08.02.2016р. має заборгованість 279 481,41 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 39 559,57 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37 294, 42 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 3 543, 05 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 199 084,37 грн.,

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати.

Рішенням Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 23.04.2007 року між сторонами укладено договір № ZPA0AN00002014, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 62 631,64 грн. на термін до 23.04.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Через неналежне виконання позичальником його обов'язків, передбачених договором № ZPA0AN00002014 від 23.04.2007 року, банк 12.05.2016 року звернувся до суду та просить стягнути за свою користь заборгованість в розмірі 279 481,41 грн., яка станом на 08.02.2016 року, складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 39 559,57 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37 294, 42 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 3 543, 05 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 199 084,37 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

При цьому суд врахував, що рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 29.04.2011 року позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки DAEWOO; модель Nexia; рік випуску: 2007; тип ТЗ: Легковий седан; номер кузова (шасі): XWB3L31UD7A230168, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності, що підтверджується техпаспортом АРС №019273, виданим РЕВ МРВ ДАІ №4 від 20.04.2007 року були задоволені. Звернене стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № ZPA0AN00002014 від 23.04.2007 року, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Позичальник мав погашати кредит шляхом щомісячного платежу з 15 по 20 число кожного місяця. Тому, враховуючи, що, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору, банк пропустив строки звернення до суду.

Тож суд вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності, позаяк після порушень відповідачем строків сплати кредитних коштів, позивач не звертався своєчасно до суду, а позов був поданий лише в квітні 2016 року.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Так, судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір був укладений зі строком його дії до 23.04.2014 року.

Заставлений автомобіль, на який було звернене стягнення судовим рішенням, був реалізований 22.12.2015 року, а кошти від реалізації спрямовані на погашення боргу за кредитним договором.

За змістом п. 5 договору застави уразі недостатності грошових коштів, виручених від продажу предмета застави, для повного задоволення майнових вимог, заставодержатель вправі отримати суму, якої не вистачає за рахунок іншого майна заставодавця.

Таким чином, договором передбачений обовязок боржника повністю погасити належні до сплати за договором грошові суми незалежно від реалізації предмета застави.

Отже, вказаними вище умовами кредитного договору та договору застави транспортного засобу визначено право банку, у разі невиконання відповідачем кредитних зобов'язань, продати предмет застави, а у разі недостатності грошових коштів, виручених від продажу предмета застави, для повного задоволення майнових вимог заставодержателя він має право вимагати погашення залишку заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, у позивача на підставі положень ст. 591 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про заставу" виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" виходив з того, що про порушення свого права дізнався лише 22 грудня 2015 року, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покриває вимоги заставодержателя.

Враховуючи, що питання про те, чи покриває вимоги сума, виручена від продажу предмета застави, банк дізнався про порушення свого права лише реалізувавши предмет застави. Відтак строк позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущений.

Тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39559,57 гр, процентів за користування кредитом у розмірі 37294,42 гр. та комісії -3543 , 05 гр.

Щодо стягнення пені у розмірі 199084,37 гр., то апеляційний суд вважає, що вона не може бути стягнена у зазначеному розмірі виходячи з наступного.

За ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що предмет застави був реалізований банком лише в 2015 році, тоді як стягнення на нього було звернене в 2011 році.

З змістом статей 614, 616 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Таким чином, ураховуючи суть взаємопов'язаних кредитних і заставних зобов'язань, факт прийняття кредитором від боржника предмета застави для його подальшої реалізації, що передбачено умовами укладених між сторонами кредитного договору та договору застави транспортного засобу, породжує для кредитора обов'язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 квітня 2016 року № 6-2387цс15, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відтак враховуючи, що позивачем тривалий час не здійснювала реалізація предмета застави, судова колегія відповідності до положень ст. ст. 551, 614, 616 ЦК України вважає необхідним зменшити розмір неустойки, нарахованої відповідачеві до сплати за порушення обовязків за кредитним договором.

За положеннями ст. 88 ЦПК судові витрати, повязані зі сплатою судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задольниит частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»:

заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39 559,57 грн.(тридцять девять тисяч пятсот пятдесят девять гр.57 коп); заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37 294, 42 грн.(тридцять сім тисяч двісті девяносто чотири гр. 42 коп.); заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 3 543, 05 грн.(три тисячі пятсот сорок три гр.05 коп.); та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 40000 грн.( сорок тисяч гр.) ,- що разом складає 120397,04 гр.(сто двадцять тисяч триста девяносто сім гр. 04 коп.)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3792,60 гр. ( три тисячі сімсот девяносто дві гр. 60 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: