Рішення № 63034617, 17.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2628/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц/778/3731/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Пат «Український ОСОБА_3» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3», ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Пат «Український ОСОБА_3», ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим

В обґрунтування позову зазначала, що 15.04.2013року між ОСОБА_5 та ПАТ «Український ОСОБА_3» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит на споживчі цілі на загальну суму 1000000 грн., зі сплатою відсотків в розмірі 23,30%,строком по 14.02.2016 року включно.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 15.04.2013 року між Банком та нею укладено договір поруки, відповідно до умов якого, процентна ставка за кредитним договором становить 23,30 % річних.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 13.03.2015 року за весь період користування кредитними коштами процентна ставка постійно змінювалась (підвищувалась).

Вважає, що порука є припиненою, оскільки прострочення заборгованості почалося з березня 2014 року, відтак право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту у відповідача виникло починаючи з вересня 2014 року протягом наступних шести місяців, проте ОСОБА_3 протягом цього строку вимоги до поручителя не направив, позову до суду не пред'явив.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати договір поруки від 15 квітня 2013 року, укладений між ПАТ «Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4 припиненим, виключити п.3.1. з кредитного договору від 15.04.2013 року, яким закріплено поруку ОСОБА_4

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано договір поруки від 15 квітня 2013 року, укладений між ПАТ «Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4 припиненим.

Виключено п.3.1 з кредитного договору від 15.04.2013 року, яким закріплено поруку ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 надав Відповідачу 2 у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 1 000 000,00 грн. на споживчі цілі на строк з 15.03. 2013 року до 15.02.2016 року зі сплатою 23,3% річних.

15.03.2013 року з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 1 укладений Договір поруки, згідно з п. 3.2. Договору поруки дія договору припиняється з моменту повного виконанню боржником або поручителем боргових зобов'язань перед Банком.

На підставі п. 1.1 Договору поруки Позивач зобов'язався солідарно нести відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за Кредитним договором, укладеним між Відповідачем 2 та Банком.

При ухваленні Рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до копії довідки розрахунку від 13.03.2015 року, ОСОБА_3 пропустив шість місяців з дня настання строку предявлення вимоги (позов) до відповідача у строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Проте з такими висновками суду судова колегія погодитись не може.

При укладенні Кредитного договору було досягнуто домовленості про укладення Графіку погашення заборгованості за Кредитним договором, за яким Відповідач 2 зобовязався щомісячно до 30-31 числа вносити кошти на погашення кредити заборгованості.

Згідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник.

Постановою Верховного суду України №6-20цс14 від 19.03. 2014 року висловлено правову позицію щодо порядку обрахування строків: якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, зазначені правила з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, повинні застосовуватись і до поручителя.

Відповідно до ст. 559 ЦК України пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З графіку погашення заборгованості за кредитним договором слідує що, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 30-31 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

Правовою позицією Верховного суду України №6-53цс14 висловлена думка, що у разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців, після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Правовою позицією Верховного суду України № 6-463цс15 висловлена думка, що у разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доказам по справі дана неналежна оцінка.

Доводи позивача про припинення поруки являються безпідставними оскільки Банком досудова вимога про дострокове стягнення заборгованості за кредитними правовідносинами, не заявлялася. А всі посилання позивача на рішення інших судів необґрунтовані оскільки в них викладена правова позиція у разі заявлення Банками вимоги про фактичну зміну на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В порядку статті 88 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає шляхом стягнення з позивача на користь Банку 267 грн. 96 коп., оплата за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Пат «Український ОСОБА_3» задовільнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року у цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3», ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Пат «Український ОСОБА_3» судові витрати в сумі 267 грн.96 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді