Ухвала суду № 63033598, 23.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/899/2016(м)

241/1057/13-ц

Категорія 81 Головуючий у 1-й інстанції Топузова Н.М.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.

секретаря Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2016 року за скаргами заявника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», особа, рішення якої оскаржуються: начальник Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, на дії державного виконавця -

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду зі скаргами на дії державного виконавця ДВС Першотравневого РУЮ щодо винесення постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень, посилаючись на те, що вказані постанови винесені з порушенням вимог ст.ст. 26,47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу ДВС за виконанням судового рішення. У зв'язку з чим, просили поновити пропущений строк оскарження, визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень та зобов'язати державного виконавця здійснити дії згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2016 року скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на дії державного виконавця задоволені.

Поновлено пропущений строк оскарження та прийнято скарги до розгляду.

Визнано неправомірними дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчих проваджень за дублікатом виконавчого листа 241/1057/13-ц Першотравневого районного суду Донецької області, виданого 20 липня 2015 року та за виконавчим листом 241/1057/13-ц Першотравневого районного суду, виданим 20 липня 2015 року.

Визнано незаконними постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень ВП №50590885 та ВП №50591800 від 24 березня 2016 року, винесені начальником ДВС Першотравневого РУЮ ОСОБА_5 та зобов'язано начальника Першотравневого районного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області (раніше ДВС Першотравневого РУЮ) ОСОБА_5 усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження", шляхом скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень ВП №50590885 та ВП №50591800 від 24 березня 2016 року, здійснити дії, згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі заінтересована особа (боржник) ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у повторному поданні виконавчих листів.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №1013/4 від 27 липня 2016 року Першотравневий районний ВДВС ГТУЮ у Донецькій області перейменовано на Мангушський районний ВДВС ГТУЮ у Донецькій області.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились. Мангушський районний ВДВС надав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи скарги суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчих документів стягувачу за його заявою, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчі документи до виконання, строки пред'явлення яких не закінчені.

З такими висновками суду колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.

За вимогами ст.ст. 213,214,215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини,що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухвалені рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року (заява №18357/91, п.40) право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служи й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20 липня 2015 року Першотравневим районним судом Донецької області було видано дублікат виконавчого листа за рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 11 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №014/11-155/071 від 15 травня 2007 року в сумі 211 928 доларів США 98 центів, що в перерахунку у гривні складає 1 693 948 грн. 34 коп., витрат по сплаті судового збору в розмірі 3297 грн. 51 коп., а також виконавчий лист про стягнення судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Строки пред'явлення виконавчих листів до виконання встановлені до 03 липня 2016 року.

Дані виконавчі листи вперше було пред'явлено до виконання 21 серпня 2015 року, за якими постановами державного виконавця ВДВС Першотравневого РУЮ від 27 серпня 2015 року були відкриті виконавчі провадження.

02 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанови про повернення вказаних виконавчих листів на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач подав заяви про повернення виконавчих листів.

Повторно виконавчі листи пред'явлено до виконання 22 березня 2016 року та постановами начальника відділу ОСОБА_5 ДВС Першотравневого РУЮ від 24 березня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчих проваджень.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено такі процесуальні дії державного виконавця, як "закінчення виконавчого провадження" (ст.49) і "повернення виконавчого документа" (ст.47).

Закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа - це різні процесуальні дії, з різними наслідками їх застосування. Якщо виконавче провадження закінчується за ст.49 цього Закону, то відповідно до ст.50 воно не може бути розпочате знову.

Тоді як, відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.

Як роз'яснено у п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах": ураховуючи положення п.1 ч.1 та ч.5 ст.47 у взаємозв'язку з вимогами п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення оскаржуваних дій Закон України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого листа за заявою стягувача, не позбавляв останнього права повторного пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на наявність будь-яких доводів щодо незаконності прийнятого судом рішення про зобов'язання ДВС усунути порушення Закону України "Про виконавче провадження" шляхом скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень і здійснити дії, згідно ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", не посилався.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що суд першої інстанції не залучив його до участі у справі у якості третьої особи, в наслідок чого у нього не було можливості надати пояснення суду, що він не має заборгованості перед банком у розмірі 1 693 948 грн. 34 коп. Частково погашення заборгованості у розмірі 400 000 грн. відбулося за домовленістю з банком під час проведення виконавчих дій, що підтверджується платіжними квитанціями. 17 лютого 2016 року банком за місцем пред'явлення надано повідомлення про припинення договору іпотеки (нежитлового приміщення, розташованого по вул.Енгельса, 56 у м.Маріуполі) у зв'язку із виконанням умов кредитного договору. На підтвердження цього ОСОБА_2 надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого станом на 17 жовтня 2016 року стосовно даного нежитлового приміщення відомості про державну реєстрацію іпотеки, обтяжень відсутні. У зв'язку з цим просив ухвалу суду скасувати і відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у повторному поданні виконавчих листів до виконання.

Згідно ст.ст. 383, 384 ЦПК України ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.1 ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Однак, положення даної норми не обмежують право на участь у розгляді скарги інших учасників виконавчого провадження (відмінної від заявника), прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що згідно зі ст. 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що не притягнення судом першої інстанції боржника до участі у справі щодо законності відмови у повторному відкритті виконавчих проваджень за виконавчими листами, які за заявою стягувача були повернуті, не відповідає наведеним роз'ясненням Пленуму ВССУ, але з урахуванням конкретних обставин справи, це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення і не порушило прав чи інтересів ОСОБА_2, оскільки обставини, на які він посилається, можуть бути встановлені і перевірені тільки після відкриття виконавчого провадження.

У разі незгоди з рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, боржник, як учасник виконавчого провадження, вправі оскаржити їх в установленому законом порядку.

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко