Ухвала суду № 63030526, 28.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2516/15-ц 28.11.2016 28.11.2016 28.11.2016

Справа №473/2516/15-ц Головуючий першої інстанції Старжинська О.Є.

Провадження №22-ц/784/2487/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року, постановлену у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), в порядку цивільного судочинства, звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В заяві зазначено, що 23 липня 2015 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 793 грн. 06 коп., а також 327 грн. 93 коп. судових витрат.

Назване рішення набрало законної сили 06 серпня 2015 року і підлягало виконанню.

Проте, не дивлячись на неодноразові звернення ПАТ «Альфа-Банк» до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із заявами про видачу виконавчого листа, той був виписаний лише 21 вересня 2016 року, тобто вже після спливу строку пред'явлення його до виконання.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено із незалежних від заявника причин, ПАТ «Альфа-Банк» просило визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та поновити його.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року у задоволені названої заяви відмовлено за її недоведеністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки міськрайонний суд постановив її з додержанням норм процесуального права.

Відмовляючи ПАТ «Альфа-Банк» у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску такого строку, а тому законних підстав для задоволення заяви про його поновлення немає.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в межах доводів апеляційної скарги погоджується з обставинами, установленими міськрайонним судом, його висновки щодо них та їх правових наслідків, які вони тягнуть, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу ст.223 ЦПК України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час ухвалення судового рішення) строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах слід розцінювати як складову права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, повинен бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Проте, законодавець, як засіб юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій, передбачив судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду.

Один з таких засобів передбачено ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час ухвалення судового рішення), ст.371 ЦПК України, якими встановлено, що у разі пропуску стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі в десятиденний строк.

З буквального, системно-логічного тлумачення названих норми, а також ст.73 названого Кодексу, слідує висновок про те, що компетентний районний суд, справді, може постановити ухвалу про поновлення пропущеного для пред'явлення виконавчого документа строку, проте лише за умови, що дослідивши названі заявником причини пропуску, він дійде висновку про їх поважність.

У справі, яка переглядається, заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 32 793 грн. 06 коп., а також 327 грн. 93 коп. судових витрат (а.с.33).

Зазначене рішення набрало законної сили і з того моменту могло бути пред'явлено до виконання, у строки передбачені діючим на той час законодавством.

Виконавчий лист видано міськрайонним судом 21 вересня 2016 року.

Строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання мав би становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

З заявою про видачу виконавчого листа товариство звернулося 19 вересня 2016 року, тобто за межами строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, встановленого ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення).

В заяві про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання представник ПАТ «Альфа-Банк», як на причину пропуску строку, посилається на неодноразове звернення до суду з заявами про видачу виконавчого листа та його несвоєчасну видачу міськрайонним судом.

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про звернення ПАТ «Альфа-Банк» в межах однорічного строку з дня набрання рішенням суду законної сили із заявами про видачу виконавчих листів.

На думку колегії судів, саме з вини позивача строк сплив ще до видачі виконавчого документа, іншого банк належними та допустимими доказами не довів. При цьому, поважних причин такої затримки - стороною заявника не надано та в заяві не зазначено.

Натомість, як вбачається з цивільної справи, заочне рішення суду було ухвалено за відсутності сторін, і набрало чинності 06 серпня 2016 року, було надіслано на адреси сторін і підлягало виконанню, у тому числі, з можливістю примусового виконання. Проте, до 19 вересня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» з такою заявою до суду не зверталося, пропустивши таким чином строк звернення виконавчого документа до виконання.

Іншого ПАТ «Альфа-Банк» належними та допустимими доказами не довело, у зв'язку з чим у міськрайонного суду не було законних підстав для поновлення строку, що суд вірно і констатував в оскарженій ухвалі.

Оскільки міськрайонний суд дотримався вимог процесуального закону щодо вирішення вищезазначеного процесуального питання, то підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина