Ухвала суду № 63027134, 29.11.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6796/16-а

Провадження № 2-а/524/404/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :

Головуючого судді - Андрієць Д.Д.

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Підвисоцького А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом депутата Кременчуцької міської ради ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірними нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває адміністративна справа за позовом депутата Кременчуцької міської ради ОСОБА_1 до КМР Полтавської області про визнання неправомірними нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні позивач заявила відвід головуючому судді, повторно надавши суду відповідну заяву. На обґрунтування заяви зазначила, що в провадженні Автозаводського районного суду знаходяться ще дві справи за її позовом у яких головуючим по справі є суддя Андрієць Д.Д., а тому у неї виник сумнів щодо автоматизованого розподілу справ. Також вказала, що головуючий суддя не розглянула справу протягом 1 місяця, відмовляє в задоволенні її клопотань та самостійно залучила до участі у справі третіх осіб. Крім того, суддя лише відстрочив сплату судового збору не дивлячись на те, що вона є пенсіонеркою і не приймаючи до уваги ухвалу судді Харківського апеляційного адміністративного суду, який звільнив її від сплати судового збору. Вказані обставини свідчать про те, що головуючий по справі перейшов на бік відповідача. За таких обставин, вона не довіряє суду і вимагає відводу головуючого судді.

Представник відповідача проти задоволення заяви про відвід головуючого судді заперечував та вважав його безпідставним.

Представник третьої особи - Управління Кременчуцької Єпархії Української Православної Церкви, Заїка О.В., проти задоволення заяви про відвід головуючого судді заперечував.

Суд, вислухавши заявлене клопотання про відвід головуючого судді, думку з приводу нього представника відповідача та третьої особи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 30 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо підставу для відводу стало відомо після початку судового розгляду.

Оскільки в процесі розгляду даної справи не було встановлено жодних із зазначених у ст.27 КАС України обставин, що дають підстави для відводу головуючого по справі, доводи позивача є надуманими і стосуються процесуальних положень КАС України, а частина заяви взагалі не відноситься до процесуальних дій головуючого, суд вважає, що в задоволенні поданої заяви про відвід головуючому по справі - судді Андрієць Д.Д., із зазначених в заяві обставин, слід відмовити.

Натомість головуючий по справі вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.

У Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 1 січня 2001 року зазначено, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що право позивача на справедливий суд закріплено в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Білуха проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

При розгляді заяви про самовідвід, слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Так, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про самовідвід судді, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Отже, з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, для запобігання у подальшому сумнівів у необ'єктивності головуючого, а також звинувачень у заінтересованості в результаті розгляду справи, для забезпечення усунення будь-яких сумнівів у сторін, щодо неупередженості в розгляді даної адміністративної справи, заявлений самовідвід головуючого судді підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.27,30 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - відмовити.

Задовольнити самовідвід головуючого судді Андрієць Д.Д.

Передати справу до канцелярії суду для передачі іншому судді в порядку ст. 15-1 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.Д.Андрієць