Рішення № 6302639, 14.09.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555

Справа №2-1478/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 р. Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Губської Л.В

при секретарі Деревенець О.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона - 267” про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

21.07.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ “ПМК-267” (далі — Товариство) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати та відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 10 квітня 2007 року по 10 червня 2009 року він працював у Товаристві і звільнився за власним бажанням у зв”язку з тим, що відповідач протягом семи місяців перестав виплачувати заробітну плату. На момент його звільнення у відповідача перед ним залишилась заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2008 по червень 2009 років в сумі 4394,39 грн., яку він просив стягнути в судовому порядку, крім того, просив стягнути з відповідача невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 583,84 грн. та середній заробіток за весь період прострочення на момент постановлення судового рішення, а також відшкодувати моральну шкоду, оскільки через неотримання ним своєчасно заробітної плати він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, ним були втрачені нормальні життєві зв”язки, він не має змоги утримувати свою сім”ю в той час, як виховує неповнолітню дитину без матері і є інвалідом. В рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5000 грн.

В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково, пояснивши, що Товариство, дійсно, має перед позивачем заборгованість із заробітної плати, яка виникла перед усіма працівниками в умовах кризи. Форма фінансування Товариства — хозрозрахунок, однак, замовелення, які ними виконані, замовниками на оплачуються, вони докладають необхідних зусиль для стягнення заборгованостей у судовому порядку, однак і судові рішення майже не виконуються. В Товаристві є графік, згядно з яким вони розраховуються зі звільненими працівниками по черзі. Просив відмовити позивачеві в частині стягнення середнього заробітку за час прострочення, а також грошових коштів в рахунок моральної шкоди, оскільки це негативно вплине на інтереси решти працівників, до того ж, зазначив, що вини Товариства в ситуації, що склалась, немає.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону “Про оплату праці” та ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.116 КзПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 10 квітня 2007 по 10 червня 2009 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем, що підвереджується записом у трудовій книжці (а.с.4) та копіями наказів про його прийом та звільнення, був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.17,18). На момент звільнення Товариство не вплатило позивачеві заборгованість із заробітної плати в сумі 4394,39 грн., що підтверджується довідкою (а.с.6). Розмір заборгованості сторонами не оспорюється і підлягає стягненню. При цьому компенсація за невикористану відпустку в сумі 583,84 грн., яку позивач також просить стягнути з відповідача, входить до суми заборгованості, що видно з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача (а.с.52).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна заробітна плата Леонова складає 26,01 грн. за один календарний день, що видно з розрахунку (а.с.52). Таким чином, на день розгляду справи період затримки складає 96 календарних днів (20 днів — у червні, 31 день — у липні, 31 день — у серпні і 14 днів — у вересні), тому стягненню з відповідача в рахунок компенсації за затримку виплати підлягає середній заробіток за весь період затримки , а саме 2496,96 грн. (26,01 грн. х 96 дн.).

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів з приводу отриманої ним моральної шкоди, оскільки не обгрунтував, яким саме чином були порушені його життєві зв”язки та яких додаткових зусиль він змушений був докласти для організації свого життя.

Як установлено судом, позивач звільнився за власним бажанням, після чого став на облік в Ясинуватський міський центр зайнятості, де отримує допомогу по безробіттю, що видно з довідки (а.с.26), його доводи з приводу негативного ставлення до нього з боку відповідача нічим не обгрунтовані.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні .

Суд дійшов висновку, що в діях Товариства відсутня вина в затримці розрахунку з позивачем, оскільки надані відповідачем документи (а.с.19,27-48) свідчать про складне становище Товариства в умовах економічної кризи і спрямованість дій на її подолання.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, вони стягуються з відповідача на користь держави.

ОСОБА_1 сплатив за послуги адвоката 300 грн. (а.с.9), які йому повинен компенсувати відповідач.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, їх повинен сплатити відповідач на користь держави.

Керуючись ст.ст.3,10,11,57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона - 267” (р/р 26008186981001 в Донецькому РУ Приватбанку, м.Донецьк, МФО 334420, ОКПО 01352095, м.Ясинувата, вул.Гоголя, буд.20) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з січня по 10 червня 2009 року в сумі 4394 грн.39 коп., середній заробіток за весь час затримки в сумі 2496 грн.96 коп., та понесені судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 300 грн., а всього стягнути 7191 (сім тисяч сто дев”яносто одна) грн. 35 коп., а також судовий збір на користь держави в сумі 61,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В решті позовних вимог — відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 780 грн.30 копійок підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя