Ухвала суду № 63025902, 28.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/7669/13-ц Головуючий у 1-й інст. Ольшевська Н.В.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 928/ФКВ-07 від 09.07.2007 року у розмірі 1776494,23 грн., а також стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати. Зазначало, що 09.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 06.07.2017р. Цього ж числа між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов яких поручитель зобов'язався перед Банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банку» на користь ПАТ «Дельта Банк». Згідно п.4.1. зазначеного договору було передано право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. В свою чергу, ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 928/ФКВ-07 від 09.07.2007 року, заборгувавши банку вказану вище суму, включаючи нараховані відсотки та комісію.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 1776494,23 грн. заборгованості за кредитним договором, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому зазначає, що позивачем не доведено факт передачі ТОВ «Український промисловий банк» позивачу прав і обов'язків саме по її кредитному договору, наявності заборгованості та її розміру при передачі боргових зобов'язань та на час звернення позивачем до суду з даним позовом. Крім того, вважає, що розмір заборгованості по відсотка та комісії повинен бути зменшений через її скрутного матеріального положення у відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту з урахуванням відсотків за користування ним та комісій.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 928/ФКВ-07 від 09.07.2007 року (далі - Договір), за яким відповідач отримала кошти в сумі 140000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% річних, комісії за управління Кредитом в розмірі 0,15% від суми кредиту, визначеної в п.1.1 цього Договору, та комісії за видачу готівкових коштів в розмірі 0,3% від суми Кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору (а.с.5-13).

Згідно п.1.3 Договору кредит виданий строком до 06 липня 2017 року.

Виконання зобов'язань за вказаним договором було забезпечено договором поруки № 928/zфпор-07 від 09.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, згідно якого поручитель поручився перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 928/ФКВ-07 від 09.07.2007 року. Відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за Договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором і поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельтабанку (а.с.26-30), яким урегульовано питання передачі Активів Укрпромбанку, а також відступлення Прав Вимоги, які входять до складу Активів Укрпромбанку, на користь переможця конкурсу - Дельта Банку (п.2.1 цього договору).

За змістом договору до позивача перейшло право вимоги за Кредитними та Забезпечувальними Договорами і згідно додатку № 2 до нього (а.с.31) позивачу передано кредитне зобов'язання ОСОБА_3, яка станом на 01.06.2010 року мала фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за вказаним Договором в розмірі 119413,52 дол. США.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимог ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

Згідно п.4.8. договору про передачу активів ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» зобов'язані письмово повідомити Боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних Прав Вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою Дельта Банком та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього Договору. Повідомлення, вказані в п.4.8.1 цього Договору, направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення.

Із матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних Прав Вимоги відповідачам не направлялись і доказів отримання ними відповідного повідомлення у справі відсутні.

Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст. 516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-979цс15).

Оскільки ОСОБА_3 належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконувала не лише перед ТОВ «Укрпромбанк», а й перед новим кредитором - ПАТ «Дельта Банк», то, правильно встановивши фактичні обставини справи, районний суд дав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову.

Посилання апелянта на відсутність належних доказів, якими стверджується наявність у відповідача боргових зобов'язань перед ПАТ «Дельта Банк» є безпідставним виходячи з наступного.

Так, у розрахунку заборгованості (а.с.68) відображено внесення боржником, після передачі активів до ПАТ «Дельта Банк», платежів в травні 2011 року на суму 625 дол. США та в липні 2012 року на суму 600 дол. США, а також деталізовано виникнення боргових зобов'язань за період з 01.07.2010 року по 31.07.2014 року у відповідності до якого Банк і просив стягнути відповідачів заборгованість станом на 14.10.2013р. по тілу кредиту в сумі 1411255,16 грн., по відсотках в розмірі 321778,57 грн. та по комісії за ведення кредиту в розмірі 43460,50 грн.

У матеріалах справи відсутні докази на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем.

Таким чином, наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1,3 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час розгляду справи було встановлено, що заборгованість відповідача перед банком станом на 14.10.2013р. складається із тіла кредиту в сумі 1411255,16 грн., відсотків в розмірі 321778,57 грн. та комісії за ведення кредиту в розмірі 43460,50 грн.

Таким чином, оскільки відсотки і комісія нараховані Банком не є пенею у розумінні вказаної статті, підстав для застосування ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення їх розміру колегія суддів не вбачає.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: