Окрема ухвала № 63025021, 21.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

21 листопада 2016 р. Справа № 922/2780/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Істоміна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2824 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15 р. у справі № 922/2780/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення 245229,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

21 листопала 2016 року Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15 р. у справі № 922/2780/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення 245229,66 грн.

За результатами зазначеного розгляду апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено наступне:

21.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувачем) укладений договір фінансового лізингу № 2602/02/14-Р.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, а саме придбав предмет лізингу автомобіль NISSAN Juke, 2013 р. випуску, № шасі НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, № державної реєстрації НОМЕР_3 та передав його у користування відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі від 05.03.2014 р.

Крім того, 04.03.2014 р. між лізингодавецем, як страхувальником та ПАТ СК "Українська страхова група" (страховик) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (договір страхування) терміном на один рік.

Згідно з ст. 4 договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р, лізингоодержувач зобов'язався використовувати предмет лізингу за його призначенням, а саме тримати предмет лізингу у справному стані, дотримуватись відповідних стандартів, технічних умов, не допускати експлуатацію предмета лізингу за умов та способом, що порушує умови договорів страхування та/або правил страхування, або якщо така експлуатація може призвести до ситуації, в якій предмет лізингу стане незатрахованим та/або у страховій компанії виникнуть підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Як зазначає позивач, 11.12.2014 р. від страховика на його адресу надійшов лист № 03/8395 про відмову у виплаті страхового відшкодування, через порушення відповідачем умов договору страхування.

Згідно з ст. 809 Цивільного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також у відповідності до п. 3.7. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р з моменту передачі предмета лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу, до останнього переходять усі ризики пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки при монтажі або експлуатації).

У відповідності до п. 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р, втрата предмета лізингу, яка не визнана страховим випадком, відповідно не відшкодовується страховиком, через порушення відповідачем умов договору страхування, розцінюється як збитки лізингодавця, відповідно, зобов'язання лізингоодержувача з відшкодування збитків за договором не припинились та у відповідності з пунктом 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р, у лізингоодержувача існують зобов'язання з відшкодування збитків, рівних сумі залишившихся неоплачених лізингових платежів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний компенсувати в повному обсязі всі витрати та збитки позивачу, пов'язані із втратою предмета лізингу, а саме відповідно до наступного розрахунку: заборгованість, яка утворилась з моменту настання страхового випадку до дня подачі позову (з 01.08.2014 р. по 24.04.2015 р.), на підставі виставлених, але не оплачених рахунків складає 70723,06 грн.; збитки пов'язані із втратою предмета лізингу складають 174506,60 грн.

Зазначене дає суду підстави вважати, що відповідач при виконанні умов договору на порушення вимог чинного законодавства України, не вжив достатньо відповідних заходів, щодо належного та в повному обсязі виконання своїх зобов'язань, забезпечення загальногосподарського інтересу, що призвело до грубого порушення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", як сторони, яка належним чином виконала свої зобов'язання перед відповідачем щодо придбання та передачі у корустування предмету лізингу, як передбачено умовами укладеного договору, та як наслідок, розраховувало на таке ж їх виконання з боку відповідача, що призвело до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Зазначені обставини є підставою для прийняття окремої ухвали.

Згідно зі статтею 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала підлягає надсиланню Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з метою усунення зазначених порушень та вжиття відповідних організаційно-правових заходів щодо їх недопущення в подальшому.

Керуючись ст. ст. 86, 90 ГПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

1. Попередити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про недопущення в подальшому договірної дисципліни та вимог законодавства України.

2. Окрему ухвалу надіслати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розгляду та вжиття відповідних заходів.

3. Про вжиті заходи повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.