Постанова № 63025001, 17.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа№ 910/5536/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Хитрова Л.В.

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 р.

у справі № 910/5536/15-г (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 137368,65 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.03.2013 р. у розмірі 137 368,65 грн; з яких: 92 415,33 грн заборгованості по кредиту, 30 169,06 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 890,41 грн комісії за користування кредитом та 7 893,85 грн пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/5536/15-г від 12.05.2015 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позовних вимогах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що місцевим судом при прийнятті рішення не було враховано того, що договір банківського обслуговування не було укладено між сторонами у письмовій формі, а тому такий договір є неукладеним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. розгляд справи відкладено на 28.01.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 р. було зупинено провадження у даній справі до прийняття остаточного рішення у справі № 910/32897/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. було поновлено провадження у справі № 910/5536/15-г та призначено розгляд справи на 17.11.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.03.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - клієнт) звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт погоджується із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua)(далі - умови), Тарифами банку, які разом із цією та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

На підставі вказаної заяви банком було відкрито клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

За період з 06.03.2013 р. по 20.03.2015 р. банком було надано кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача у розмірі 95 905,13 грн, що підтверджується випискою з рахунку клієнта № НОМЕР_1.

Відповідно до умов вищевказаного договору банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок та за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування.

Зазначені правила розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

10.06.2014 р. наказом № 6780656 Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» було внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, які набули чинності з 01.07.2014 р.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як передбачено п. 3.2.1.1.1 умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (3.2.1.1.6 умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.11 умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку - не більше 35 днів. Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості) клієнт повинен: - У разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця; у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця. Якщо дебетове сальдо не було обнулено згідно умов описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних.

Згідно з п. 3.2.1.4.1 умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1 умов).

Пунктом 3.2.1.4.1.2 умов передбачено, що у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 ( п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.2.1.4.4 умов клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 06.03.2013 р. у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом у сумі 92 415,33 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 30 169,06 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 6 890,41 грн.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заявою від 06.03.2013 р. відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови договору банківського обслуговування, що складається з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів ПАТ «Приватбанку».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 р. у справі № 15/5007/1293/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої позивач приєднався до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, а відповідач, у свою чергу, відкрив позивачу поточний рахунок.

У заяві зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (що розміщені на сайті банку), Тарифами банку, які разом з цією заявою становлять договір банківського обслуговування. Своїм підписом позивач приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку або інший Інтернет-/СМС/ресурс, зазначений банком.

Згідно розділу 1 умов, розміщених на веб-сайті банку, Правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх, без виключення, послуг.

Отже, оскільки позивач власноручно 06.03.2013 р. підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а в подальшому, підписав заяву про відкриття поточного рахунку, тобто після підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тому позивач приєднався і зобов'язався виконувати умови та правила надання банківських послуг, тарифів ПАТ «Приватбанк» - договору банківського обслуговування в цілому.

Також, в заяві зазначено: «своїм підписом я приєднуюсь і зобов'язуюсь виконувати умови та правила надання банківських послуг, тарифів банку - договору банківського обслуговування в цілому». Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформації/домовленостей по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банка (www.pb.ua або інший інтернет-/СМС-ресурс, визначений банком).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи скаржника про необізнаність з Умовами та правилами надання банківських послуг є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Наведене також підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2016 р. у справі № 910/32897/15 про визнання договору недійсним, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 06.03.2013 року приєднався до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що між сторонами шляхом приєднання було укладено договір, який фактично є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, з дотриманням вимог ст. 207 ЦК України щодо письмової форми даного виду правочину.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 13.01.2016 р. у справі № 923/461/15, від 02.12.2015 р. у справі № 908/2255/15-г, від 15.10.2015 р. у справі № 908/418/15-г.

Встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати заявленої заборгованості в повному обсязі по кредиту, процентах та комісії у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту за договором від 06.03.2013 р. у розмірі 92 415,33 грн заборгованості по кредиту, 30 169,06 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 6 890,41 грн комісії за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 7 893,85 грн, загальний період прострочення з 13.05.2013 р. по 16.12.2014 р.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено п. 3.2.1.5.1 умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4. умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 7 893 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, її розмір перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору. Нарахування пені здійснено за прострочення виконання зобов'язання за періоди, які відповідають вимогам ст. 232 ГК України і Умовам та правилам надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 р. у справі № 910/5536/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5536/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко