Рішення № 63022939, 22.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 Справа № 908/2620/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (адреса 71504 м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал (адреса 71500 м. Енергодар Запорізької області, вул. Будівельників, б. 21)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Кравцов А В., довіреність №б/н від 24.10.2016р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

06.10.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція з позовною заявою до Відповідача - ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал про стягнення суми у розмірі 5517,79 грн.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2016р. порушено провадження у справі № 908/2620/16, справі присвоєно номер провадження 14/109/16, судове засідання призначено на 27.10.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2016р., враховуючи незявлення в судове засідання Відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору по суті, розгляд справи відкладено на 22.11.2016р.

В судовому засіданні 22.11.2016р. розгляд справи закінчено, на підставі ст. ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 26.03.2009р. між сторонами укладено договір № 45Т-09 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідно до умов договору позивачем та відповідачем підписані акти про надання послуг. З боку відповідача акти підписані з рекламаціями з розбіжностями у сумах, всього у розмірі 5517,79 грн. Відповідачем зазначена сума за надані послуги сплачена не була. 15.06.2012. між ТОВ Ельдорадо-Сервіс та відповідачем був укладений договір №01/06-12 про відступлення права вимоги боргу на суму 14 256 536,28 грн. Згідно з умовами договору №01/06-12 від 15.06.2012. відповідач набув права кредитора ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС. За період з 25.06.2012р. по 19.04.2013р. на адресу позивача від відповідача надійшли заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач вважав, що зобовязання в розмірі 5517,79 грн. по сплаті наданих послуг за договором №45Т-09 від 26.03.2009. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними заявами та перерахуванням грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. у справі №908/2790/13, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014р., договір №01/06-12 від 15.06.2012. про відступлення права вимоги боргу визнаний недійсним. Отже, право вимоги боргу в розмірі 5517,79 грн. повернулось до ТОВ Ельдорадо-Сервіс. У звязку з визнанням недійсним договору № 01/06-12 від 15.06.2012р. про відступлення права вимоги боргу, заліки зустрічних однорідних вимог, є недійсними. Таким чином, за договором №45Т-12 від 26.03.2009. у відповідача обліковується заборгованість перед ВП ЗАЕС в розмірі 5517,79 грн., яку позивач вважав погашеною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Енергодарською міською радою 27.12.2013р. прийнято рішення №23 Про припинення юридичної особи КП Виробничий комбінат Тепло-водоканал. Ліквідатором КП Виробничий комбінат Тепло-водоканал була призначена фізична особа - резидент України ОСОБА_2 ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС звернувся до ліквідатора з заявою № 28-23/5024 від 06.03.2014р. про грошові вимоги в розмірі 9 431 539,10 грн., які були визнані ліквідатором. В подальшому сума кредиторської заборгованості в розмірі 9 431 539,10 грн. була зменшена в звязку з частковою оплатою відповідачем до 9 368 054,86 грн. Також, були направлені доповнення №28-23/16597 від 22.07.2014р. до заяви №28-23/5024 від 06.03.2014р. про збільшення грошових вимог на 14 256 536,28 грн., відповідно до яких сума грошових коштів, з урахуванням збільшеної суми складала 23 624 591,14 грн. Ліквідатором грошові вимоги були визнані в повному обсязі. Енергодарською міською радою прийнято Рішення №54 від 21.08.2014. Про скасування Рішення міської ради № 23 від 27.12.2013р. та організацію дій щодо встановлення місця знаходження фінансово - бухгалтерської документації КП ВК ТВК за 2008-2014роки. Рішенням зобовязано міського голову або особу, яка виконує його повноваження та ліквідатора КП ВК Тепло-водоканал терміново призупинити дії щодо ліквідації КП ВК Тепло-водоканал та здійснити дії щодо встановлення місця знаходження та повернення Управлінню комунальної власності Енергодарської міської ради фінансово-бухгалтерської документації підприємства за 2008-2014роки. Сума 23 624 591,14 грн. складається, зокрема, і з суми 5517,79 грн. за договором №45Т-09 від 26.03.2009р. Таким чином, частина заборгованості, не сплачена відповідачем, була визнана його повноважним представником. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд на підставі ч. 1 ст. 530, ст. ст. 546, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 218, 220, 230, 231 Господарського кодексу України, позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал на свою користь 5517,79 грн. заборгованості за договором №44Т-09 від 26.03.2009р. та покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач в судові засідання 27.10.2016. та 22.11.2016. за викликом суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 10.10.2016. про порушення провадження у справі та від 27.10.2016. про відкладення розгляду справи були направлені за адресою місцезнаходження Відповідача, вказаною у позовній заяві, яка також зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: 71500 м. Енергодар Запорізької області, вул. Будівельників, б. 21.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобовязує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

26.03.2009р. між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (Теплопостачальна організація) та комунальним підприємством Виробничий комбінат Тепло-водоканал (Споживач) укладений договір №45Т-09 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (далі - Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобовязується відпустити споживачу теплову енергію у вигляді горячої води в обємах, зазначених в додатку 1 (п. 1.1.), а Споживач зобовязується щомісячно сплачувати спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води включаючи виробництво транспортування та поставку теплової енергії в порядку та строки передбачені цим договором (п. 1.2.).

Відповідно до п. 6.2. Договору, оплата спожитої теплової енергії здійснюється Споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів від відпущеної теплової енергії за діючим у звітному періоді тарифу на теплову енергію, який визначається як сума:

- тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується (Національною комісією регулювання електроенергетики України), переглядається та вступає в силу в установленому діючим законодавством порядку;

- тарифу на транспортування та поставку теплової енергії, який затверджується (органами місцевого самоврядування), переглядається та вступає в силу у встановленому діючим законодавством порядку.

Пунктом п. 6.4. Договору передбачено, що по закінченні звітного місяця Споживачем та Теплопостачальною організацією підписуються двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії та двосторонній акт про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії. Споживач зобовязаний підписати надані нарочно з боку Теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії та акт про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії у 3-х примірниках на протязі 3-х робочих днів з моменту одержання з обовязковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірника актів повернути представнику Теплопостачальноі організації.

Згідно з п. 6.6 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється Споживачем щомісячно, до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з двох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації.

За визначенням п. 3.2.4. Договору, Споживач зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обємах і в строки, передбачені договором.

Статтею 20 Закону України Про теплопостачання встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 17 цього Закону, тариф на вироблену ДП НАЕК Енергоатом теплову енергію, затверджується НКРЕ України.

Постановою НКРЕ №33 від 20.01.2011р. ДП НАЕК Енергоатом затверджений тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях в розмірі 33,06 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Згідно з п. 3 вказаної постанови, вона набирає чинності з 01.02.2011р.

Відповідно до п. 1 Постанови НКРЕ № 2022 від 21.10.2011р. в пункті 1 Постанови НКРЕ № 33 від 20.01.2011р. цифри 33,83 замінені на цифри 41,30.

Листом №75-32/27392 від 07.11.2011р. ВП ЗАЕС повідомив відповідача про те, що з 01.11.2011р. вводиться в дію тариф 31,30 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Крім того, відповідно Рішення №277 від 15.09.2010р. Енергодарської міської ради ВП ЗАЕС погоджений тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії для групи споживачів інші, з чітко визначеними колом су6єктів господарювання у розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та у розмірі 13,87 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, уповноваженими представниками ВП ЗАЕС та КП ВК Тепло-водоканал підписані наступні ОСОБА_3 про надання послуг з виробництва теплової енергії: №54/12 від 31.12.2011р. про надання послуг за грудень 2011р. на суму 9664,20 грн.; № 19/11 від 30.11.2011. про надання послуг за листопад 2011р. на суму 9763,32 грн.; №55/12 від 31.12.2011р. про надання послуг за грудень 2011р. на суму 2705,04 грн.; №20/11 від 30.11.2011р. про надання послуг за листопад 2011р. на суму 2732,78 грн.

ОСОБА_3 про надання послуг підписані з боку Відповідача з рекламаціями з наступними розбіжностями у сумах: акт №54/12 від 31.12.2011р. на суму 1928,16 грн.; акт №19/11 від 30.11.2011р. на суму 1947,94 грн.; акт №55/12 від 31.12.2011р. на суму 816,66 грн.; акт №20/11 від 30.11.2011р. на суму 825,03 грн. Всього на суму 5517,79 грн.

ОСОБА_3 розбіжність у сумах актів про надання послуг виникла в звязку з тим, що Відповідач вважав, що тариф 41,3 грн. та 13,87 грн. за 1 Гкал не були закладені у тарифи для КП Тепло-водоканал на послуги, що надавались споживачам з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З урахуванням приписів п. 6.6. Договору зазначені ОСОБА_3 про надання послуг мали бути оплачені в наступні строки: №19/11 від 30.11.2011р. - до 31.12.2011р.; №20/11 від 30.11.2011р. - до 31.12.2011р.; №55/12 від 31.12.2011р. - до 31.01.2012р.; №54/12 від 31.12.2011р. - до 30.01.2012р.

Разом з цим, Відповідач взяті на себе договірні зобовязання по оплаті послуг за Договором не виконав.

Позовна вимога ВП ЗАЕС про стягнення з КП Виробничий комбінат Тепло - водоканал 5517,79 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало надання послуг, а обовязком відповідача оплата вартості наданих йому послуг в порядку та на умовах, визначених Договором.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що свої зобовязання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу надавались послуги з виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідачу було вручено відповідні акти за цей період, що підтверджується відповідними підписами та печатками.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім того, судом встановлено, що 15.06.2012р. між ТОВ Ельдорадо-Сервіс та ВП ЗАЕС був укладений Договір №01/06-12 від 15.06.2012. про відступлення права вимоги боргу на суму 14 256 536,28 грн. за договором комісії №1 (3) У від 04.01.1999р., безспірність вимог за яким підтверджена рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2001р. у справі № 2/2/1600.

Згідно з умовами Договору №01/06-12 від 15.06.2012р. Відповідач набув права кредитора ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС.

За період з 25.06.2012р. по 19.04.2013р. на адресу Позивача від Відповідача надійшли заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (копії містяться в матеріалах справи).

За приписами ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно із ст. 601 ЦК України, зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зобовязання в розмірі 5517,79 грн. по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за вищевказаними Актами за Договором №45Т-09 від 26.03.2009р. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними заявами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. у справі №908/2790/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014р. Договір №01/06-12 від 15.06.2012р. про відступлення права вимоги боргу визнаний недійсним. Отже, право вимоги боргу в розмірі 14 256 536,28 грн. повернулось до ТОВ Ельдорадо-Сервіс.

Також, Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2013р. у справі №2/2/1600 (за розглядом заяви ВП ЗАЕС про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню) встановлено, що правочин укладений між ТОВ Ельдорадо-Сервіс та КП Виробничий комбінат Тепло-Водоканал від 15.06.2012р. є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 15.06.2012р., що є підставою для визнання правочинів, укладених на підставі даного договору, недійсними. У звязку з визнанням недійсним договору №01/06-12 від 15.06.2012р. про відступлення права вимоги боргу, заліки зустрічних однорідних вимог, зазначені вище в даному позові, є недійсними.

Таким чином, за Договором №45Т-09 від 26.03.2009р. у Відповідача обліковується заборгованість перед ВП ЗАЕС в розмірі 5517,79 грн., яку Позивач вважав погашеною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В подальшому Енергодарською міською радою 27.12.2013р. прийнято рішення №23 Про припинення юридичної особи - ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал.

В Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №271 (1) від 09.01.2014р. (оголошення № 776) надрукована інформація про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал (код ЄДРПОУ 32400040, місцезнаходження: 71500, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, 21).

Відповідно до рішення № 23 від 27.12.2013р. Енергодарської міської ради ліквідатором ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал була призначена фізична особа - резидент України ОСОБА_2

На підставі ст. 60 ГПК України, ст. 105 ЦК України, ВП ЗАЕС звернувся до ліквідатора КП ВК Тепло-водоканал з заявою № 28-23/5024 від 06.03.2014р. про грошові вимоги в розмірі 9 431 539,10 грн.

ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС звернувся до ліквідатора з заявою № 28-23/5024 від 06.03.2014р. про грошові вимоги в розмірі 9 431 539,10 грн., які були визнані ліквідатором (повідомлення № 6-кр від 24.03.2014р.). В подальшому сума кредиторської заборгованості в розмірі 9 431 539,10 грн. була зменшена, у звязку з частковою оплатою відповідачем, до 9 368 054,86 грн.

Також, у звязку з визнанням недійсним договору № 01/06-12 від 15.06.2012р. (Постанова Вищого господарського суду України від 10.06.2014р.), ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС були направлені Доповнення № 28-23/16597 від 22.07.2014р. до заяви № 28-23/5024 від 06.03.2014р. про збільшення грошових вимог на 14 256 536,28 грн., відповідно до яких сума грошових коштів, з урахуванням збільшеної суми складала 23 624 591,14 грн.

Повідомленням № 30/07-14 від 30.07.2014р. ліквідатором КП Тепло-водоканал грошові вимоги ВП ЗАЕС були визнані в повному обсязі в розмірі 23 624 591,14 грн.

Енергодарською міською радою прийнято Рішення № 54 від 21.08.2014р. Про скасування Рішення міської ради № 23 від 27.12.2013р. та організацію дій щодо встановлення місця знаходження фінансово - бухгалтерської документації КП ВК ТВК за 2008-2014роки.

В пункті 2 Рішення № 54 від 21.08.2014р. Енергодарська міська рада зобовязала міського голову або особу, яка виконує його повноваження та ліквідатора КП ВК Тепло-водоканал фізичну особу ОСОБА_2, терміново призупинити дії щодо ліквідації комунального підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал Енергодарської міської ради та здійснити дії щодо встановлення місця знаходження та повернення Управлінню комунальної власності Енергодарської міської ради фінансово-бухгалтерської документації підприємства за 2008-2014роки.

Сума 23 624 591,14 грн. складається, зокрема, з суми 5517,79 грн. за Договором № 45Т-09 від 26.03.2009р.

Таким чином, частина заборгованості у розмірі 5517,79 грн., не сплачена Відповідачем, що є предметом розгляду у даній справі була визнана його повноважним представником.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога Державного підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС про стягнення з ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал заборгованості в сумі 5517,79 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС до ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Виробничий комбінат Тепло-водоканал (71500, Запорізька обл., місто Енергодар, пр. Будівельників, будинок 21, код ЄДРПОУ 32400040) на користь Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 5517 (пять тисяч пятсот сімнадцять) грн. 79 коп. заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.