Рішення № 63022217, 24.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2016 р.

Справа № 902/937/16

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс" ( 23223, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Зарванці, провулок. ОСОБА_1, б.1)

про стягнення 2777,95 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс" про стягнення 2777,95 грн., з яких: 1007,78 грн. пені, 1466,34 грн. штрафу, 102,93 грн. інфляційних втрат, 200,90 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.11.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/937/16 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2016 року.

В судове засідання з'явились представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача просили у позові відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (№ 400 від 17.11.2016 року), в якому зазначено, що відповідачем основний борг погашений в повному обсязі, а нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних суперечить вимогам ст.ст. 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки, таке нарахування проведено на заборгованість по оплаті газу, оплаченого в порядку, передбаченому спільним протокольним рішенням.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс" було укладено договір купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ власного видобутку, виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1. та п.1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору між сторонами було погоджено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсягах до 9067 тис. куб.м.

Умовами договору між сторонами було погоджено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

газ, який використовується населенням за умови, що споживання 2 500 куб. м на рік: при наявності газових лічильників 261,9231 гривень, крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 320,0962 гривень, крім того ПДВ 20%

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000 куб. м на рік:при наявності газових лічильників 560,4808 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 648,4615 гривень, крім того ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб. м на рік:при наявності газових лічильників 1482,1154 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1662,4038 гривень, крім того ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12 000 куб. м на рік: при наявності газових лічильників 1832,5962 гривень, крім того ПДВ 20%;при відсутності газових лічильників 2047,7404 гривень, крім того ПДВ 20%.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ сторони вносять зміни до цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни, із дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу ( п.5.4. договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає -2 374 856,75 грн., крім того ПДВ - 20 %, усього з ПДВ - 2 849 828 ,10 гривень.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 256271,13 грн.: від 31.01.2012р. за січень 2012р. на суму 7 317,40 грн.; від 28.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 20 993,24 грн.; від 30.06.2012р. за березень 2012р. на суму 21 901,91 грн.; від 30.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 11 734,06 грн.; від 31.05.2012р. за травень 2012р. на суму 2 128,18 грн.; від 30.06.2012р. за червень 2012р. на суму 4 436,99 грн.; від 31.07.2012р. за липень 2012р. на суму 5 006,74 грн.; від 31.08.2012р. за серпень 2012р. на суму 6 010,82 грн.; від 30.09.2012р. за вересень 2012р. на суму 5 565,35 грн.; від 31.10.2012р. за жовтень 2012р. на суму 21 759,44 грн.; від 30.11.2012р. за листопад 2012р. на суму 51 543,60 грн.; від 31.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 97 873,40 грн.

Таким чином позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 256 271,13 грн.

Позивач в позові та в поясненнях в судовому засіданні зазначає, що станом на 31.05.2014 року відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 256 271,13 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, однак платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1. та п.6.1. Договору.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивач зазначає, що керуючись вищевказаними нормами діючого законодавства, та умовами договору, позивачем було здійснено нарахування пеню у розмірі 1007,78 грн., штраф у розмірі 1 466,34 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 102,93 грн., та три відсотки річних у розмірі 200,90 грн., загалом 2 777,95 грн.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зокрема зазначив, що на виконання Постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2015 року Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій між Головним управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головним фінансовим управлінням Вінницької обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачсервіс» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було підписано спільне протокольне рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, зокрема: у відповідності до даного протокольного рішення на протязі січня-листопада 2012 року вартість переданого газу за договором № 31-2012-1-Н оплачуються за рахунок загального фонду державного бюджету. На підтвердження факту отримання НАК «Нафтогаз України» коштів в сумі 9275,00 грн. виступає платіжне доручення № 1 від 18 грудня 2012 року. На підставі викладеного відповідач зазначає, що підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 31-2012-1-Н в січні-листопаді 2012 року. На даній підставі вважає необґрунтованим позов стосовно нарахування штрафних санкцій.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що Спільне протокольне рішення стосується виключно джерел та порядку фінансування оплати отриманого природного газу за договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти Державного Бюджету. При цьому, підписане Спільне протокольне рішення, не змінило умов договору купівлю - продажу природного газу, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення оплати. Тобто, Спільне протокольне рішення жодним чином не змінюють та не припиняють зобов'язань сторін за договором про постачання природного газу, а лише свідчать про те, що відповідачу погоджено бюджетне фінансування оплати отриманого природного газу.

Таким чином, зміна умов договору № 31-2012-1-Н на купівлю - продаж природного газу від 31 січня 2012 року, можлива лише за згодою сторін договору, висловленою у письмовій формі та скріпленою печатками підприємств.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами кошти з поставлений природний газ відповідно до договору відповідач оплатив з простроченням платежів.

З врахуванням викладеного, та в сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд, прийшов до висновку, що спільним протокольним рішеннями між сторонами було погоджено сплату заборгованості боргу за договором станом на листопад 2012 року, про що зазначено в призначенні платежу. Зокрема в даний платіж не ввійшли штрафні санкції за прострочку платежів, оскільки дане не підтверджено та не спростовано відповідачем. При цьому, як видно з матеріалів справи, остаточні розрахунки згідно договору було проведено в травні 2014 року, з постійним простроченням платежів, отже позивачем правомірно нараховано штрафні санкції.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс"( 23223, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Зарванці, провулок. ОСОБА_1, б.1; код ЄДРПОУ 36995601) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 1007,78 грн. пені; 1466,34 грн. штрафу; 102,93 грн. інфляційних втрат; 200,90 грн. 3 % річних, 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 28 листопада 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи