Ухвала суду № 63022044, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2016 р. м. Київ К/800/44023/15, К/800/25564/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Овчаренка В.Ю.,

представника відповідача Гаспаряна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.05.2015 року № 0000151555/1392 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1 151 489,01 грн. та застосуваних штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 513 379,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Судове рішення обґрунтовано висновком про те, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, а отже контролюючим органом безпідставно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства, податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 року № 0000151555/1392 скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 214 538,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53 634,62 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, своє рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивував тим, що для платників податку, постачальників електричної енергії, було передбачено особливий порядок складання податкової накладної, якого не було дотримано контрагентом позивача, а відтак, Товариством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що виписані на його користь з порушенням норм податкового законодавства.

Не погодившись рішенням суду апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Контролюючий орган також не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу в якій просить зазначене судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області замінено правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності, повноти та обґрунтованості декларування суми залишку від'ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 08.05.2015 року № 615/16-03-15-02-08/00152299.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого за декларацією за лютий 2015 року

- сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3), зменшується на 556 336,00 грн. та становить 3 945 595,00 грн. замість 4 501 931,00 грн. (рядок 23.2 декларації за лютий 2015 року);

- сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2), зменшується на 1 497 180,00 грн. та становить 2 457 220,00 грн. замість 3 954 400,00 грн. (рядок 30 декларації за лютий 2015 року).

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту січня, лютого 2015 року суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на користь Товариства контрагентом ТОВ «Глобал Енерджі», оскільки такі податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме у січні місяці без врахування вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22.09.2014р № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 (далі - Порядок № 957), тобто ТОВ «Глобал Енерджі» 31.01.2015 року повинно було скласти податкові накладні (податкову накладну), в яких (якій) враховуються всі суми коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на поточні рахунки протягом відповідної декади, а у лютому місяці податкові накладні складено подекадно, проте без урахування вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та Порядку № 957. Крім того, контролюючий орган також дійшов висновку, що до складу податкового кредиту січня 2015 року позивачем також безпідставно включено податкову накладну від 31.01.2015 року № 4243 на суму ПДВ 902 026,99 грн., отриману від НАК «Нафтогаз України», оскільки вказана податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.02.2015 року тобто з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже на думку Державної податкової інспекції, згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкова накладна від 31.01.2015 року № 4243 повинна бути включена до складу податкового кредиту лютого 2015 року.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.05.2015№ 0000151555/1392, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у загальному розмірі 2 053 516,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 513 379,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2013 року між ТОВ «Глобал Енерджі» (постачальник) та позивачем (споживач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 35, відповідно до якого постачальник постачає електричну енергію споживачу за цінами, зазначеними в додаткових угодах до даного договору, а споживач приймає та сплачує за електричну енергію.

На виконання умов даного договору ТОВ «Глобал Енерджі» протягом січня-лютого 2015 року здійснено поставку позивачу електричної енергії. Обсяги спожитої електричної енергії підтверджені актами прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2015 року та 28.02.2015 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що станом на 31.12.2014 року позивач мав заборгованість перед ТОВ «Глобал Енерджі» у сумі 1 914 263,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2015 року позивачем перераховано ТОВ «Глобал Енерджі» грошові кошти:

- протягом першої та другої декади січня 2015 року в рахунок погашення зазначеної вище кредиторської заборгованості сплачено 1 914 263,29 грн., за грудень 2014 року (відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні на суми ПДВ у складі вартості електричної енергії, поставленої у грудні 2014 року, включені до складу податкового кредиту грудня 2014 року за першою подією датою отримання товару (а.с. 47-52, 55; 127, 129; 135-136);

- у третій декаді січня 2015 року в рахунок оплати електричної енергії, поставленої у січні 2015 року, сплачено 872 912,10 грн. (за результатами зазначених розрахунків, з урахуванням обсягів електричної енергії, поставленої у січні 2015 року, ТОВ «Глобал Енерджі» складені податкові накладні від 31.01.2015 року № 103 на електричну енергію 1 клас на загальну суму 3 568 089,00 грн., у т.ч. ПДВ 594 681,50 грн., № 102 на електричну енергію 2 клас на загальну суму 2 829,79 грн., у т.ч. ПДВ 471,63 грн.(а.с. 42, 43; 52-54; 127, 128; 135-136).

Станом на 31.01.2015 Товариство мало заборгованість перед ТОВ «Глобал Енерджі» у сумі 2 698 006,69 грн.

У лютому 2015 року позивачем перераховано ТОВ «Глобал Енерджі» грошові кошти:

- протягом першої та другої декади лютого 2015 року в рахунок погашення зазначеної кредиторської заборгованості (за поставлену в січні 2015 року електричну енергію) сплачено 2 698 006,69 грн. (відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкові накладні на суми ПДВ, включені до складу вартості електричної енергії, поставленої у січні 2015 року, включені до складу податкового кредиту січня 2015 року, що не заперечується сторонами, у т.ч. за актом перевірки (а.с. 59-65; 130-132; 136-138);

- у другій декаді лютого 2015 року в рахунок оплати електричної енергії, поставленої у лютому 2015 року, сплачено 1 287 230,78 грн. (за другу декаду лютого 2015 року складена податкова накладна від 20.02.2015 № 47 на електричну енергію клас 1 на загальну суму 1 287 230,78 грн., у т.ч. ПДВ 214 538,46 грн. (а.с. 46; 56-59; 133, 134; 136-138);

- у третій декаді лютого 2015 року кошти позивачем не сплачувались, проте за результатами розрахунків проведених у лютому лютому 2015 року, з урахуванням обсягів електричної енергії, поставленої у лютому 2015 року, ТОВ «Глобал Енерджі» складені податкові накладні від 28.02.2015 № 97 на електричну енергію 2 клас на загальну суму 2 435,05 грн., у т.ч. ПДВ 405,84 грн., від 28.02.2015 № 98 за електричну енергію 1 клас на загальну суму 2 048 350,86 грн., у т.ч. ПДВ 341 391,81 грн. (а.с. 44, 45; 136-138).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Глобал Енерджі» контролюючим органом не заперечується.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

А відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.

Вказана норма кореспондується з положеннями п. 4 Порядку № 957 (з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, платники податків, які постачають електричну енергію, повинні складати податкові накладні з урахуванням норм як п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, так і п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, що і було виконано продавцем (ТОВ «Глобал Енерджі») у січні, лютому 2015 року.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував вказаного, а також того, що фактично позивачем у січні та лютому 2015 року сплачувались кошти в рахунок погашення існуючої кредиторської заборгованості за електроенергію поставлену в попередніх періодах, зокрема у грудні 2014 року, та суми ПДВ за таку поставлену електроенергію вже були віднесені до складу податкового кредиту попередніх періодів за датою першої події - фактичного отримання електроенергії, та дійшов хибного висновку про порушення позивачем вимог норм Податкового кодексу України.

Натомість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ«Глобал Енерджі» позивачем сформовано правомірно з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а отже зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, як і застосування штрафної (фінансової) санкції є безпідставним.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту січня 2015 року сум ПДВ податкової накладної від 31.01.2015 року № 4243 суд зазначає наступне.

Так судами встановлено, що до складу податкового кредиту січня 2015 року Товариством включено податкову накладну від 31.01.2015 року № 4243 на суму ПДВ 902 026,99 грн. що видана на користь позивача НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ.

Вказана накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 16.02.2015 року.

Так, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дата видачі податкової накладної та її реєстрації в ЄРПН) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, реєстрація податкових накладних в ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Податкова накладна від № 4243 складена 31.01.2015 року та згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України повинна була бути зареєстрована не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання, тобто не пізніше 15.02.2015 року. Проте 14.02.2015 року (субота) та 15.02.2015 року (неділя) є вихідними днями, тобто останній день реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних припадав на вихідний день.

Виходячи із аналогії закону, суд зазначає, що відповідно до п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, податкова накладна від 31.01.2015 року зареєстрована 16.02.2015 року, тобто у перший робочий день, що настав за вихідним днем, а отже без порушення строків, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 225 506,74 грн. за включення Товариством до складу податкового кредиту січня 2015 року сум ПДВ за податковою накладною від 31.01.2015 року № 4243 на суму ПДВ 902 026,99 грн., оскільки вказана накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушення строків, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 816/2054/15 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року в даній справі - залишити в силі.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Е. Острович

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 22.11.2016 року.