Ухвала суду № 63021947, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/9991/78342/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Загороднього А.Ф.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішення,

за касаційною скаргою Головного управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування рішення УМВС України в Одеській області від 22 січня 2003 року, яким скасовано набуття ним громадянства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року, зокрема, позивачу поновлено строк звернення до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 22 січня 2003 року про скасування рішення ВПР та МР УМВС України в Одеській області про визнання ОСОБА_4 громадянином України.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач набув громадянства шляхом подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів, а тому за правилами статті 21 Закону України «Про громадянство» рішення про набуття ним громадянства правомірно скасовано. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положення частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 (попереднє прізвище - ОСОБА_4) народився в м. Грозному та 16 травня 1985 року йому був виданий паспорт громадянина Союзу РСР НОМЕР_1.

10 грудня 1997 року ОСОБА_4 звернувся із заявою - анкетою до ВПР та МР Одеської області із проханням надати йому громадянство України.

Відповідно до висновку про належність до громадянства України від 25 грудня 1997 року ОСОБА_4 згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» визнано громадянином України та видано паспорт громадянина України.

Рішенням УМВС України в Одеській області від 22 січня 2003 року скасовано набуття громадянства України ОСОБА_4 згідно зі статтею 21 Закону України «Про громадянство України», у зв'язку з тим, що останній набув громадянство України на підставі подання свідомо неправдивих відомостей та підроблених документів, а саме: довідок про постійне проживання з 1975 по 1978 роки на території Чапаєвської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Про таке рішення позивача повідомлено листом Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області від 09 листопада 2011року №22/784орг.

Твердження про підробку документів ґрунтуються на матеріалах, одержаних від УБОЗ, однак вирок суду в кримінальній справі або висновок судової експертизи щодо цього питання в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що стосовно позивача не приймалось рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 8 або 10 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р., позивач набув громадянство України шляхом визначення його належності до громадянства України на підставі пункту 3 статті 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» від 16.04.1997р., а тому скасування відповідного рішення на підставі статті 21 чинного Закону про громадянство є протиправним, оскільки згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону України «Про внесення змін до «Закону України "Про громадянство України"» від 16 квітня 1997 року), яка визначала належність осіб до громадянства України, громадянами України є особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України.

Така сама підстава належності до громадянства України передбачена пунктом 3 статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року.

Статтею 17 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року встановлено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Статтею 8 цього Закону регулюється набуття громадянства України за територіальним походженням, а статтею 10 - поновлення в громадянстві України.

Як вбачається із пунктів 80, 81 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001, подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується районним, районним у місті, міським управлінням або відділом МВС України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі або його заступником.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Законом України «Про громадянство України » від 18 січня 2001 року передбачено скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням або поновлення у громадянстві України, якщо особа набула таке громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, та не передбачено скасування рішення про належність до громадянства України, оформленого за правилами статті 2 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону України «Про внесення змін до «Закону України "Про громадянство України» від 16 квітня 1997 року).

Крім того, як правильно вказали у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій, відповідачем на надано належних доказів у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України про належність і допустимість доказів щодо подання позивачем свідомо неправдивих відомостей та підроблених документів щодо постійного проживання з 1975 по 1978 роки на території Чапаєвської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, зокрема відсутнє рішення суду за статтею 358 Кримінального кодексу України про підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 22.01.2003р. про скасування рішення ВПР та МР УМВС України в Одеській області про визнання ОСОБА_4 громадянином України, яке прийнято із порушенням вимог чинного законодавства.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Загородній А.Ф.