Ухвала суду № 63021870, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11199/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Гуленка Ю.М., Башарова В.Є.,

третіх осіб - Пріцака І.Є., Березінського О.С.,

розглянувши у відритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., треті особи: Національний банк України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрінком», про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., треті особи: Національний банк України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрінком», про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Також позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії відносно майна належного на праві власності або обтяження ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрінком» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та будь-які реєстраційні дії відносно ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрінком» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року відмовлено в задоволені клопотання про забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову в задоволені клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також відсутні ознаки очевидності протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Зокрема, ч. 1 ст. 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що підставами для забезпечення позову є:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення правам та інтересам позивача;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, позивач посилається на очевидну протиправність дій відповідача та на те, що сторонні особи в незаконний спосіб отримали можливість здійснювати виведення активів фінансової установи, яка виводиться з ринку у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також здійснювати відчуження майна цієї особи.

Проте, суд апеляційної інстанції не може визнати такі доводи, як такі що підтверджують існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або такими, що унеможливлять захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Зокрема, будь-яких належних та допустимих доказів існування передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач, суду не надано. Позивачем не наведено, яким правам, свободам та інтересам позивача або інших осіб можуть заподіяти шкоду дії сторонніх осіб. При цьому заявником не вказано, що це за сторонні особи та яке відношення вони мають до спору по суті. В свою чергу, посилання апелянта на можливі безкінечні судові процеси жодним чином не підтверджені.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.11.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.