Ухвала суду № 63021842, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/41724/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкін О.В.,

Донець О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 20.11.2014 №806020002/2014/000114/1, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 20.11.2014 №806020002/2014/00324.

Позовні мотивовано тим, що Полтавською митницею на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 20 листопада 2014 року №806020002/2014/000114/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 20 листопада 2014 року №806020002/2014/00324.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2013 між Компанією Langfang Meihua Bio-Teehnology Co.,Ltd та товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" укладено контракт №1315602, відповідно до якого Компанія Langfang Meihna Bio-Teehnology Co.,Ltd продає, а ТОВ "Тандем-2002" купує L-лізин HCL та L- треонін 98,5 % на загальну суму 4 000 000 доларів США у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до додатку від 15.08.2014 №20 (специфікація на товар) поставці підлягає L-лізин HCL у кількості 35 т на загальну суму 30 100,00 доларів США.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару L-лізин HCL в кількості 35 т за ціною 860 доларів США/т (на загальну суму 30 100 доларів США) до Полтавської митниці подано митну декларацію від 19.11.2014 №806020002/2014/012041, згідно з якою митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом - за ціною угоди.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, від декларанта витребувано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організації про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; інші документи за власним бажанням.

Декларантом частково надано запитувані декларантом документи, у той же час рішенням від 20.11.2014 №806020002/2014/000114/1 митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 22.10.2014 №112050000/2014/23384.

Також митним органом винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 22.11.2014 №806020002/2014/00324.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення про коригування митної вартості товару від 22.11.2014 №806020002/2014/000114/1 та картки відмови від 22.11.2014 №806020002/2014/00324 як таких, що прийнято за наявності факту подання декларантом вичерпного пакету документів, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності з боку митного органу наявності підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару. Так, суд апеляційної інстанції вказав на обґрунтованість доводів відповідача як на підставу для витребування додаткових документів на ненадання декларантом платіжних банківських доручень, що стосувалися оцінюваного товару. Погоджуючись із позицією митного органу щодо наявності підстав для коригування митної вартості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем як під час консультацій з митним органом, так і під час судового розгляду справи вимог щодо надання вказаних документів не виконано.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтю 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, зумовлена тим, що у наданому декларантом платіжному дорученні від 09.09.2014 №16 у графі "Призначення платежу" зазначено рахунок-фактуру від 28.08.2014, який до митної декларації позивачем не додавався.

Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо доведеності з боку митного органу наявності підстав для витребування додаткових документів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Пунктом 6.1 контракту від 01.02.2013 №1315602 встановлено, що розрахунки за товар, що постачається, здійснюються покупцем шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості товару.

Судами встановлено, що в якості платіжного доручення, що стосуються оцінюваного товару, позивачем надано платіжне доручення від 09.09.2014 №16, в графі якого "призначення платежу" міститься посилання на контракт від 01.02.2013 №1315602 та інвойс від 28.08.2014 №21415000049.

У той же час, до митної декларації на підтвердження митної вартості товару декларантом надано інвойс, який містить інші реквізити, а саме від 09.09.2014 №21415000049.

Крім того, згідно з пунктом 3.1 контракту від 01.02.2013 №1315602 (з урахуванням додаткової угоди від 20.05.2013 №2) поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в додатках. При підписання Додатку на окремі партії Товару за погодженням сторін можуть бути змінені базисні умови поставки товару. При цьому умови поставки, зазначені в Додатку на дану партію товару, є пріоритетними щодо умов, встановлених Контрактом або попередніми додатками.

Судами встановлено, що спірна поставка товару здійснювалась позивачем на виконання умов додатку від 15.08.2014 №20.

У той же час, посилання на номер додатку, на виконання якого здійснювалась поставка та по якому проведено оплату товару, платіжне доручення від 09.09.2014 №16 також не містить.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що платіжне доручення у випадку оплати товару є документом, що підтверджує митну вартість та має подаватися митному органу на підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, що наявність неповних відомостей у зазначеному документі є підставою для витребування від декларанта додаткових документів.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів позивача в частині того, що інвойс від 28.08.2014, на виконання якого здійснено оплату та який, за посиланням позивача, стосується спірної поставки, є рахунком на передоплату по вказаній поставці.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що декларантом ані під час проведення консультацій з митним органом, ані на вимогу протокольної ухвали суду не надано інвойс від 28.08.2014, по якому здійснювалась оплата.

За вказаних обставин, позиція митного органу щодо наявності підстав для коригування заявленої митної вартості товару є обґрунтованою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено дотримання відповідачем при коригування митної вартості послідовного застосування методів визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товару від 22.11.2014 №806020002/2014/000114/1 та винесеної на підставі нього картки відмови від 22.11.2014 №806020002/2014/00324.

Доводи касаційної скарги висновків судів апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: