Постанова № 63020722, 16.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року (о 12 год. 10 хв.) Справа № 808/931/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль»

до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» (далі позивач або ПМВКП «Ассоль») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972200 від 21.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 329 480,00 грн., у т.ч. 219 653,00 грн. за основним платежем та 109 827,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.03.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4860 грн., у т.ч.: 3240 грн. за основним платежем та 1620 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбані у HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. запчастини на суму 475 267 грн. не є безоплатно отримані, оскільки їх вартість сплачено позивачем у повному обсязі, оприбутковано в бухгалтерському обліку на склад позивача та часткового в подальшому реалізовано, а відтак висновок про заниження позивачем доходу на суму 475 267 грн. є безпідставним. До того ж, в акті перевірки відсутнє посилання податкового органу на нормативний акт, що забороняє заміну каталожних номерів товарів суб'єктом господарювання для їх подальшого використання. Крім того, висновок податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_5 щодо поставки запчастин до промислової техніки та здійснення ремонту та покраски техніки позивач також вражає є безпідставним, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які надавались під час перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у звязку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема зазначила, що позивачем в порушення п.п.135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України занижено суму доходів, що враховується при визначенні обєкту оподаткування за 2014 рік у розмірі 475 267 грн. в результаті не включення до суми інших доходів запчастини виробництва Росії, які фактично є продукцією у HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. (Китай), як безоплатно отримані. Крім того, взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_5 носять формальний характер та здійснені з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності видаткових накладних з метою «штучного» формування витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування. Беручи до уваги вищезазначене просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПМВКП «Ассоль» (код ЄДРПОУ 20470908) зареєстроване 07.04.1993 як субєкт підприємницької діяльності юридична особа за адресою: 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, буд. 43. (т.1 а.с.8).

У період з 20.11.2015 по 10.12.2014, на підставі направлень від 20.11.2015 № № 45,46,47,48, наказу від 19.11.2015 № 361, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, фахівцями Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова виїзна перевірка ПМВКП «Ассоль» (код ЄДРПОУ 20470908) з питань, що стали предметом незгоди, висвітлених у запереченнях вх. № 6499/10 від 16.11.2015, при розгляді заперечення прийнято рішення щодо проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом незгоди.

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_1 № 445/22/20470908 від 17.12.2015 (т.1 а.с. 23-66).

Як зазначено у висновках ОСОБА_1 перевірки, перевіркою встановлено порушення ПМВКП «Ассоль» вимог, зокрема: п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 ст.44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 219 653 грн.

На підставі ОСОБА_1 перевірки № 445/22/20470908 від 17.12.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 21.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 329 480 грн., у тому числі: за основним платежем 219 653 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109827 грн. (т.1 а.с.67).

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ПМВКП «Ассоль» до ГУ ДФС у Запорізькій області подано скаргу б/н від 04.01.2016 (вх. № 57/10 від 04.01.2016) на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.12.2015.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області № 692/10/08-01-10-01-13 від 03.03.2016, скаргу б/н від 04.01.2016 (вх. № 57/10 від 04.01.2016) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.12.2015 без змін (т.1 а.с. 120-132).

Також, у рішенні № 692/10/08-01-10-01-13 від 03.03.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області зазначено, що Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області невірно визначено суму заниження податку на прибуток. Так, сума заниження обєкту оподаткування за результатами перевірки становить 1238293 грн., отже сума заниженого податку на прибуток складає 222893 грн. (1238293 грн. х 18 %), що є більше ніж визначено перевіркою на 3240 грн.

Таким чином, ГУ ДФС у Запорізькій області збільшено на 3240 грн. суму грошового зобовязання з податку на прибуток та на 1620 грн. штрафні (фінансові) санкції, згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та зобовязано Токмацьку ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на суму такого збільшення скласти та направити ПМВКП «Ассоль» окреме податкове повідомлення-рішення.

21.03.2016 Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесене податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4860 грн.. у тому числі: за основним платежем 3240 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1620 грн. (т.1 а.с. 77).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями №0000972200 від 21.12.2015, № НОМЕР_1 від 21.03.2016 позивач звернувся до суду із вимогою про їх скасування.

Висновки акту перевірки про допущенні позивачем порушення суд вважає необґрунтованими, у звязку з чим вважає прийняті рішення протиправними з наступних підстав.

У акті перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення позивачем доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлення його заниження на суму 475 267 грн.

Так, 23.07.2014 між ПМВКП «Ассоль» (Покупець) та HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD., (Китай) (Продавець) укладено Контракт № 230714, відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти товар, зазначений у специфікаціях, які є невідємною частиною контракту. Сама контракту орієнтовано 1 000 000 доларів США та включає: вартість товару в країні Продавця, експортну упаковку, маркіровку, транспортування. У вартість товару включені усі витрати Продавця, повязані зі сплатою податків, мита, отримання ліцензій на експорт товару. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі. Строк дії контракту встановлений Додатковою угодою № 2 від 31.12.2014 та становить - 31.12.2015 (т.1 а.с. 106-114, 119).

У перевіряємому періоді позивачем від HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. отримано запчастини, про що свідчить специфікація №1 від 28.08.2014 до контракту № 230714 від 23.07.2014 та вантажно-митна декларація №112020000/2014/002991 від 21.11.2014, вартість поставленого товару становить 41 298 дол.США (533 096,97 грн. без ПДВ) (т. 1 а.с. 115-116, 133-138).

Як зазначено у акті перевірки, позивачем оприбутковано за номерами каталогу три види товару: гусениця 16L-41-00000 (2) у кількості 2 шт. на суму 47 245,27 грн., сегмент з комплектом кріплення (комплект) 16Y-18-00014 в кількості 1 шт. по ціні 5 163,41 грн. та сегмент з комплектом кріплення (комплект) 154-27-12273/154-27-12283 у кількості 1 шт. по ціні 5 421,59 грн. (прибуткова накладна № ПН-0002158 від 21.11.2014).

Однак, позивач оприбуткував запчастини, що були поставлені HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. під номерами каталогу TOB «Челябінський тракторний завод-Уралтрак» (Росія), оскільки ці запчастини використовуються до трактора Т-170 виробництва ТОВ «Челябінський тракторний завод-Уралтрак», про що зазначено у вантажно-митній декларації, але виробляються у Китаї, відповідно виробник здійснює поставку товару за власними каталожними номерами, які відрізняються від каталожних номерів ТОВ «Челябінський тракторний завод-Уралтрак».

Як встановлено судом та зазначено у акті перевірки, листом № 27/10/15 від 27.10.2015 ПМВКП «Ассоль» надано пояснення про те, що покупці запчастин для тракторів ТОВ «Челябінський тракторний завод-Уралтрак» оформлюють свої замовлення та прописують умови тендерів виключно згідно з каталогом ТОВ «Челябінський тракторний завод-Уралтрак». Саме тому реалізувати такі запчастини можливо тільки під такими каталожними номерами.

При цьому, в матеріалах справи міститься акт на оприбуткування від 21.11.2014, посилання на який є і в самому акті перевірки від 17.12.2015 (т. 1 а.с.205).

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що при оприбуткуванні товару здійснено підміну каталожних номерів, та як наслідок, оприбутковані інші товари (товари невідомого походження), а товари придбані у HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. за ВМД № 112020000/2014/002991 від 21.11.2014 оприбутковані під каталожними номерами ЧТЗ (Росія) не оприбутковано на складі позивача, які в подальшому були часткового реалізовані іншими підприємствам. Позивачем не включено до суми інших доходів оприбутковані запчастини виробництва Росії (які фактично є продукцією Китаю), як безоплатно отримані на суму 475 266,70 грн., що є порушенням п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі Податковий кодекс України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 Податковим кодексом України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачає стаття 135 Податкового кодексу України, за змістом п.п. 135.5.4 п. 135.5 якої, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суд зазначає, що розрахунок між сторонами за отримані від HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD запчастини за специфікацією №1 від 28.08.2014 до контракту № 230714 від 23.07.2014 проводились у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 25 від 05.09.2014 на суму 13616,40 дол. США, № 28 від 12.09.2014 на суму 18155,20 дол. США, № 36 від 30.10.2014 на суму 9526,40 дол. США, а також виписки за особовим рахунком позивача, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 151-162).

Таким чином, за отриманий від HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD товар позивачем сплачено у повному обсязі, а відтак, суд приходить до висновку, що вищезазначений товар не може вважатися безоплатно отриманим.

Що стосується заміни каталожних номерів та складання підприємством актів на оприбуткування запчастин, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підприємство самостійно:

визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Податковим органом, ані в акті перевірки від 17.12.2015, ані в ході судового розгляду не наведено нормативного акта, в якому наведено вичерпний перелік документів, які може складати суб'єкт господарювання.

Натомість, чинне законодавство містить вимоги до первинних бухгалтерських документів, що викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», за змістом якого, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, аналізуючи зміст та форму актів на оприбуткування запчастин, суд дійшов висновку, що вони є первинними документами в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням вищезазначеного, висновок податкового органу про заниження ПМВКП «Ассоль» доходу за 2014 рік на суму 475 267 грн. є необґрунтованим.

Також, податковим органом встановлено завищення позивачем витрат, що враховується при визначенні обєкта оподаткування на суму 607 652 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, які на думку податкового органу носять формальний характер з метою «штучного» формування витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування.

У акті перевірки податковим органом зароблено висновок про непідтвердження наявності поставок товарів та послуг від ФОП ОСОБА_5

03.04.2014 між ПМВКП «Ассоль» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено Договір № 03/04/14, відповідно до умов якого, Виконавець бере на себе зобовязання здійснювати ремонт вузлів та агрегатів, а також покраску техніки, найменування та кількість яких зазначається у специфікаціях та є невідємною частиною Договору. Місце проведення ремонтів: ремонтна база Виконавця (орендоване приміщення за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Зелений Гай, вул. Зелена, 1). Виконавець проводить ремонт на підставі калькуляцій, погоджених із Замовником (т. 2 а.с. 18-19).

Відповідно до Специфікацій № 1 від 02.06.2014, № 3 від 27.08.2014, № 4 від 10.09.2014, № 5 від 21.10.2014 № 6 від 21.10.2014 ФОП ОСОБА_5 надано послуги з ремонту двигунів та фарбування бульдозерів.

02.10.2014 між ПМВКП «Ассоль» (Покупець) та ФОП ОСОБА_5 (Постачальник) укладено Договір купівлі продажу № 29/14, відповідно до умов якого, Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти та розрахуватися. Ціна, найменування та кількість товару зазначається у накладних. Орієнтовна вартість товару 400 000 грн. у т.ч. ПДВ (т. 2 а.с. 16-17).

На підтвердження виконання умов Договорів з поставки запчастин до промислової техніки та здійснення ремонтних робіт ФОП ОСОБА_5 позивачем надано суду рахунки фактури, калькуляції вартості виконаних робіт, акти виконаних робіт на надані послуги, видаткові накладні на поставку запчастин, акти прийому передач, які зазначене у акті перевірки та містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 88-105, 179-207, т. 2 а.с. 22-29).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що свідчать виписки за особовим рахунком позивача, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 143-150).

В судовому засіданні, яке відбулось по справі 15.09.2016 судом допитано у якості свідка ОСОБА_5, який підтвердив легітимність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПМВКП «Ассоль», та зазначив, що протягом 2014 року ФОП ОСОБА_5 надавав послуги з ремонту візлів та агрегатів, двигунів та коробок перемикання передач, здійснював фарбування бульдозерів та реалізовував на адресу позивача запчастини згідно з податковими накладними. Факт здійснення господарських операцій підтверджується усіма необхідними первинними документами, які наявні як у ФОП ОСОБА_5 та і у підприємства.

Таким чином, поставка запчастин та надання послуг з ремонту ФОП ОСОБА_5, їх отримання позивачем, здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом рахунками фактури, калькуляціями вартості виконаних робіт, актами виконаних робіт на надані послуги, видатковими накладними на поставку запчастин, актами прийому передач запчастин, які також були досліджені під час проведеної перевірки.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження наявності поставок товарів та послуг від ФОП ОСОБА_5 необґрунтованими.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинних документів, як вже зазначалось вище викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), за змістом якого, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Також, у акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем не надано документів щодо повернення замінених в ході ремонту запасних запчастин та вузлів та їх списання.

З цього приводу суд зазначає, що одним із принципів підприємництва, що викладені в ст.44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників, виконавців і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Тобто доцільність укладення того чи іншого договору в тому, що суб'єкт господарювання не повинен узгоджувати з будь-яким державним органом чи іншою особою.

Статтею 180 ГК України зазначені істотні умови господарського договору, у главі 61 ЦК України передбачено положення про договір підряду, але жодною нормою не зафіксовано необхідність зазначати у договорі порядок передачі та повернення техніки вузлів, агрегатів) в ремонт та з ремонту. Більше того, податковий орган в акті перевірки не навів нормативного обґрунтування, яким чином відсутність даної умови договору впливає на правильність визначення суб'єктом господарювання витрат та правильне визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, податковим органом не зазначено яким нормативним актом передбачено вимоги до калькуляцій, зокрема, необхідність вказувати використані людиногодини, енергоносії тощо, та не вказано, яким чином відсутність вказівки використаних людиногодин та енергоносіїв впливає на витрати підприємства.

Також, з урахуванням наданих позивачем доказів та даних його бухгалтерського обліку, у звязку із тим, що підприємство не отримувало безоплатно запчастини від HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD. на суму 475 267 грн., а отриманий товар був належним чином оприбуткований на склад позивача, висновок податкового органу про завищення витрат за 2014 рік на суму 148 972 грн., у звязку із не оприбуткуванням в бухгалтерському обліку запчастин виробництва Китай суд також вважає протиправним.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення відповідачем п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 ст.44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, зроблений відповідачем в ОСОБА_1, є необґрунтованим, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_1 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000972200 від 21.12.2015, яким Приватному малому виробничо-комерційному підприємству «Ассоль» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 329480,00 грн., з них 219653,00 грн., за основним платежем та 109827,00 грн., (штрафними) фінансовими санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000082200 від 21.03.2016, яким Приватному малому виробничо-комерційному підприємству «Ассоль» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 4860,00 грн., з них 3240,00 грн., за основним платежем та 1620,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» суму судового збору 6320,20 грн., (шість тисяч триста двадцять гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак