Постанова № 63020712, 23.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року 14год.59хв.Справа № 808/2352/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідачів 1, 3: представник ОСОБА_2;

відповідача 2: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (далі позивач, АТ "РОДОВІД БАНК" звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 1), Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 2), Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 3), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові вимоги:

- Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.07.2016 № 3282-17,

- Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2016 № 462-17,

- податкову вимогу від 14.07.2015 № 594-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.07.2016 № 219 Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Позивач вказує на те, що АТ "РОДОВІД БАНК" визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "РОДОВІД БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". В подальшому строк тимчасової адміністрації було продовжено до 25 квітня 2016 року, а згодом до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ "РОДОВІД БАНК".

Товариство зазначає, що порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Позивач вважає, що відповідачі протиправно направили позивачу податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу на підставі приписів Податкового кодексу України, оскільки на цей банк поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, позивач зазначає, що ним було повідомлено відповідачів про те, що АТ "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, однак відповідачі, всупереч ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийняли оскаржувані податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

На підставі наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачів 1 та 3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не було самостійно сплачено задекларовану суму плати за землю, а тому відповідачами правомірно в автоматичному режимі сформовано податкові вимоги та направлено їх позивачу. Рішення про опис майна в податкову заставу не потягнуло за собою негативних наслідків для позивача, оскільки майно описано не було, арешт на майно не накладений. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 19.02.2016 позивач АТ "РОДОВІД БАНК" подав до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік (а.с.20-22).

Листом від 09.06.2016 позивач повідомив відповідача 1 про тимчасову адміністрацію у АТ "РОДОВІД БАНК" (а.с.23-24).

08.07.2016 відповідачем 1 прийнято податкову вимогу № 3182-14 на суму 935,18 грн. (а.с.19).

19.02.2016 позивач АТ "РОДОВІД БАНК" подав до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік (а.с.26-28).

Листом від 10.06.2016 позивач повідомив відповідача 2 про тимчасову адміністрацію у АТ "РОДОВІД БАНК" (а.с.29-30).

11.07.2016 відповідачем 2 прийнято податкову вимогу № 462-17 на суму 4688,41 грн. (а.с.25).

19.02.2016 позивач АТ "РОДОВІД БАНК" подав до ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік (а.с.33-35).

Листом від 10.06.2016 позивач повідомив відповідача 3 про тимчасову адміністрацію у АТ "РОДОВІД БАНК" (а.с.36-37).

14.07.2016 відповідачем 3 прийнято податкову вимогу № 594-17 на суму 567,63 грн. (а.с.31) та рішення про опис майна у податкову заставу № 219 (а.с.32).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 107 від 25.02.2016 АТ "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

25.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "РОДОВІД БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого з 26.02.2016р. розпочато процедуру виведення АТ "РОДОВІД БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 включно. Крім того, даним рішенням уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "РОДОВІД БАНК" призначено ОСОБА_3 строком на один місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 включно (а.с.16).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 419 від 25.03.2016 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "РОДОВІД БАНК" з 26.03.2016 по 25.04.2016 включно та на цей самий строк продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду ОСОБА_3 (а.с.17).

Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 610 від 25.04.2016 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "РОДОВІД БАНК" ОСОБА_3 до дати отриманням рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "РОДОВІД БАНК" після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22.04.2016р. у справі № 757/19277/16-ц (а.с.18).

Позивач не погоджується з виставленими йому податковими вимогами та рішенням про опис майна у податкову заставу.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд враховує таке.

Розглядувані відносини регулюються приписами п.п.1.1, 1.3 ст.1 ПК України, згідно яких Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі банками, що перебувають у стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), регулюються виключно ПК України та не можуть здійснюватись у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.

Відповідно до вимог пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно ст.59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (ст.89 ПК України).

За своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що направлення позивачу оскаржуваних податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних податкових вимогах загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних з осіб позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.

Отже суд зазначає, що направлення спірних податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому, згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу спірних податкових вимог та тільки за судовим рішенням.

А відтак, податкові вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу свідчать про виникнення у платника податків податкового боргу (у даній ситуації такий борг виник через несплату позивачем самостійно задекларованих зобов'язань по земельному податку). Разом з тим, скерування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу ще не свідчить про погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкового органу лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу. Крім того, представники сторін в судовому засіданні не заперечували, що акт опису майна у податкову заставу не складався.

Сама обставина скерування податкових вимог, рішення про опис майна у податкову заставу не порушує приписів п.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки у розглядуваному випадку податковими органами не проводилося нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Також не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалося примусове стягнення коштів та майна банку.

А відтак, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

Судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька