Ухвала суду № 63015950, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6704/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» до Одеської митниці ДФС та 3-ї особи Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2015 року ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС та 3-ї особи ДКС України, в якому з урахуванням уточнень до позову просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року;

- стягнути з Одеської митниці ДФС на користь товариства кошти у розмірі 197700,24 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним було надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, які, в свою чергу, не містили жодних суттєвих розбіжностей, і їх дані повністю піддаються обчисленню та підтверджують реальну ціну товару. Однак, оскільки, на думку відповідача, в поданих документах нібито були вказані недостовірні відомості та вони містять деякі розбіжності, у позивача необґрунтовано було витребувано додаткові документи.

Також, позивач зазначає, що вказані відповідачем розбіжності фактично не відповідають дійсності та вимогам п.3 ч.53 МК України, а перевірка сплати по зовнішньоекономічним контрактам не входить до компетенції митних органів та, в даному випадку, не впливає на процедуру розмитнення товару, а згода по специфікації, про відсутність якої зазначено митним органом, підтверджена фактом прийняття зазначеного в ній товару Покупцем.

Крім того, як вказує позивач, митним органом було обрано метод визначення митної вартості товару без обговорення (консультації) з декларантом та без обґрунтування підстав визначення митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року адміністративний позов ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці ДФС 22.09.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача та 3-ї особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Представник же позивача, в свою чергу, в судове засідання суду 2-ї інстанції з'явився, однак, у зв'язку із закінченням терміну довіреності, не був допущений до участі у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

22.03.2015 року між Компанією «NORDFIELD EXPORT LIMITED» (Продавець) та ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» (Покупець), укладено Договір купівлі-продажу товару №2203 від 22.03.2015 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти у власність від Продавця і оплатити товари згідно специфікацій чи інвойсів, котрі являються додатками до даного Договору.

Відповідно до специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року до контракту та інвойсу №WQ15018 від 16.09.2015 року Компанія «NORDFIELD EXPORT LIMITED» на умовах поставки FOB-Qingdao поставила ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ»: імбир маринований, різаний з оцтом; вага брутто (кг) - 22500; вага нетто (кг) - 21750; кількість одиниць - 1500; чиста вага (кг) - 15000; країна походження - Китай; вага з розсолом (кг) - 16500.

На виконання умов вказаного контракту Продавець передав зазначений в специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року товар у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, його прийняв у власність.

09.11.2015 року декларантом - ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація №500060001/2015/020350, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту №2203 від 22.03.2015 року, яка дорівнює 0,62 долари США за кг нетто.

На підтвердження цієї митної вартості товару декларант подав до митного органу: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №194 від 06.11.2015 року; коносамент (Bill of Loading) QDWE065120 від 18.09.2015 року; довідку про транспортні видатки ТОВ «Сипрайз» № 23-10/ОД від 29.10.2015 року; рахунок фактура (інвойс) №WQ15018 від 16.09.2015 року; рахунок-проформа №WQ15018 від 16.09.2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2203 від 22.03.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.04.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.09.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2761 від 18.09.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення ветеринарно-санітарного контролю (державного контролю) всіх харчових продуктів №2761 від 18.09.2015 року; сертифікат походження товару форми А №GI5372100091018 від 13.10.2015 року; акт №NWGTO73633 від 30.10.2015 року; акт фізичного огляду б/н від 06.11.2015 року; прайс-лист №WQ15018 від 16.09.2015 року; специфікацію №WQ15018 від 16.09.2015 року; специфікацію до контракту від 09.11.2015 року; митну декларацію №500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року.

Не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, митний орган витребував у декларанта додаткові документи, а саме: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, 6) копія митної декларації країни відправлення.

На цю вимогу Одеської митниці ДФС декларант своїм листом від 10.11.2015 року додатково надав експортну декларацію, а також повідомив про неможливість подання інших витребуваних документів.

Далі, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та баз даних ПІК «Інспектор-2006» було встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено (МД від 29.07.2015р. №500060001/2015/013940), є більшим по товару №1, ніж заявлено позивачем, та становить 1,42 доларів США за кг нетто.

За результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний.

10.11.2015 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом (т.б. застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), на рівні 1,42 доларів США за кг нетто. У зв'язку з цим Одеською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року.

Підставами для коригування у рішенні №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року зазначено розбіжності у поданих документах, які не були усунуті декларантом, а саме:

- згідно п.п.3.4 і 6.2 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 22.03.2015 року №2203 покупцем здійснюється передоплата згідно інвойсу, так і у вигляді відстрочення платежу, проте, ані в інвойсі від 16.09.2015р. №WQ15018, ані в проформі від 14.09.2015р. №WQ15018, відомості про здійснення розрахунків не зазначені;

- у специфікації від 16.09.2015 року WQ15018, яка відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року №2203 купівлі-продажу є доповненням до даного контракту, відсутнє погодження (згода) покупця.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішенням митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту вимог статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

А як видно з положень ч.1 ст.3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ж ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як визначено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З вимог ч.2 ст.53 МК України вбачається, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до положень ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.3 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю» 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею ДФС здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, ч.2 цієї ж статті 55 визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У відповідності до вимог ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

А згідно із ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, виходячи із змісту приписів ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару, заявленого до декларування, лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Водночас, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи фактично зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу товару №2203 від 22.03.2016 року та додаткової угоди від 16.09.2015 року до цього договору, оплата за товар може бути здійснена попередньо або з можливістю відстрочення сплати за товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що сплата за товар здійснена позивачем 05.01.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.12.2015 року.

Таким чином, виходячи з ч.3 ст.53 МК України, ані в інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року, ані в проформі №WQ15018 від 16.09.2015 року відомості про розрахунки взагалі не могли бути зазначені, оскільки оплата фактично здійснена позивачем з відстроченням платежу, що,в свою чергу, не суперечить умовам Договору.

Отже, оскільки позивач для розмитнення товару, зазначеного в МД №500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року, звернувся до митного органу 10.11.2015 року, а оплатив придбаний товар 05.01.2016 року, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту, тобто після проходження процедури митного оформлення товару, судом 1-ї інстанції вірно встановлено безпідставність посилань відповідача, що в проформі №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року відсутні відомості про розрахунки.

Що ж стосується тверджень відповідача про те, що у специфікації від 16.09.2015 року WQ15018, яка відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року №2203 купівлі-продажу є доповненням до даного контракту, відсутнє погодження (згода) покупця, то слід зазначити, що обов'язковість підпису Покупця у зазначеній специфікації ані договором від 22.03.2015 року №2203, ані жодним нормативно-правовим актом не передбачена.

Крім того, вказані відповідачем розбіжності, як це вірно встановив суд 1-ї інстанції, не відповідають дійсності та вимогам ч.3 ст.53 МК України, оскільки згода по специфікації, про відсутність якої зазначено митним органом, підтверджена фактом прийняття зазначеного в ній товару Покупцем.

Так, як вже зазначалось вище, відповідач, з метою визначення вартості товару, з джерел ЄАІС отримав МД від 29.07.2015 року № 500060001/2015/013940.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» вже ввозило на територію України такий самий товар, що було заявлено до митного оформлення у митній декларації № 500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року, та виходячи з вартості партії товару та його ваги, митна вартість товару була такою ж самою, однак, з метою найшвидшого його розмитнення позивач у вказаній митній декларації зазначив другорядний метод визначення митної вартості.

Тому, суд критично оцінює посилання апелянта на МД від 29.07.2015 року №500060001/2015/013940, оскільки позивачем ідентичний товар розмитнювався не за ціною договору.

Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, не було доведено правомірність прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року, а тому, відповідно, останні є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обгрунтвано відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Одеської митниці ДФС на користь позивача коштів у розмірі 197700,24 грн. на відшкодування шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року, суд першої інстанції вірно наголосив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до абзаців І, ІІ п.п.1,2,3,4 розділу ІІІ «Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, повинна бути зареєстрована в загальному відділі, і після розгляду керівником (або його заступником) митного органу, разом з пакетом документів, передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Далі, Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Далі, згідно з п.7 даного Порядку, взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Слід звернути увагу на той факт, що аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014р. (справа №21-29а14), від 25.11.2014р. (справа №21-338а14) та від 07.07.2015р. (справа №21-342а15).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко