Ухвала суду № 63014347, 18.11.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56366/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю., прокурора Кожухар Є.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Войтенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні- прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим Кожухар Є.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, та клопотання адвоката Войтенко К.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим Кожухар Євген Васильович розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016010000000187 від 25.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п.п. «г», «е» ст. 93. п. «е» ст. 93 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 днів в межах строку досудового розслідування , без визначення застави.

Клопотання підтримано прокурором Кожухар Є. під час його розгляду та обґрунтовано наступним.

Слідчим управлінням ГУ НП в Автономній Республіці Крим та та м. Севастополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 25.08.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016010000000187 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п.п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року).

Досудовим розслідуванням установлено, що у 1994 році в місті Керч, Автономна Республіка Крим, Україна особи, у відношенні яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їх смертю (згідно даних досудового розслідування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.), керуючись корисливим мотивом спрямованим на насильницьке заволодіння грошовими коштами, майном приватних підприємців, керівників підприємств, установ і організацій різних форм власності, а також на вчинення умисних вбивств осіб, які відмовились підкоритись їх незаконним вимогам, організували банду, у яку на різних етапах її існування увійшли інші особи, кримінальні справи у відношенні яких виділені в окреме провадження. У 1995 році до складу цієї банди увійшов ОСОБА_1

У період злочинної діяльності учасниками банди було вчинено ряд тяжких злочинів, з конкретним колом осіб, за раніше розробленими планами, в числі яких ОСОБА_1 також приймав безпосередньо участь.

У листопаді 1995 року організатори та керівники банди, вважаючи, що ОСОБА_8 є лідером конкуруючого злочинного угрупування, розповсюджуючого свій вплив на підконтрольні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суб'єкти підприємницької діяльності з метою отримання з них грошових коштів, вирішили позбавити їх життя із мотивів помсти. Виконуючи вказівку організаторів та керівників банди, ОСОБА_9 розробив план вбивства ОСОБА_10, та осіб, які його супроводжують, до реалізації якого залучив ОСОБА_1 та ОСОБА_11

29 листопада 1995 року о 19 годині, за місцем проживання одного з членів банди - ОСОБА_12 у АДРЕСА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 отримали від нього два автомати Калашнікова, які він зберігав за місцем свого проживання. Після того, коли ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прибули на автомобілі НОМЕР_1 за місцем проживання ОСОБА_10., ОСОБА_1 та ОСОБА_11, діючи згідно розробленого плану, здійснили безліч пострілів з метою позбавлення життя осіб, які знаходили в автомобілі. В результаті збройного нападу ОСОБА_10, заподіяно наскрізне вогнепальне поранення передньої поверхні шиї, яке спричинило його смерть. Разом з тим, умисел членів банди, спрямований на позбавлення життя всіх, хто знаходився в салоні автомобіля, не був доведений до кінця з причин, не залежних від їх волі, оскільки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишилися живі, незважаючи на те, що їм також завдано вогнепальні поранення. Так, ОСОБА_13 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення правої гомілки з ушкодженням по ходу раньового каналу задньої великогомілкової артерії, ОСОБА_14 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення правого стегна в нижній третині, а також м'яких тканин сідничної області.

Відповідно ст.ст. 276-278 КПК України, за наявності достатніх підстав, 27.09.2016 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українцю, громадянину України, уродженцю м. Керч, не одруженому, офіційно не працевлаштованому, зареєстрованому за адресою: Автономна АДРЕСА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п.п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2016 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.11.2016.

Постановою прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, що за ступенем тяжкості відноситься відповідно до КК України (в редакції 1960 року) до тяжких злочинів, та за які Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність лише у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років та від 8 до 15 років або довічного позбавлення волі.

Підозрюваний ОСОБА_1 утримується у Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.

Запобіжні заходи застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У даному випадку, об'єктом кримінального правопорушення виступають суспільні відносини, які забезпечують та гарантують здоров'я та життя людини.

Конституція України закріплює основоположні характеристики певного суспільного інтересу у порушенні- якого підозрюється ОСОБА_1 - ст. З Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (загальні засади).

Саме такі дії підозрюваного, що спрямовані на порушення вказаних суспільних інтересів та цінностей є критерієм їх віднесення до кримінально караних, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків під час досудового гозслідування та в подальшому в суді, а також запобіганням ризикам визначеним у ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний спробує переховуватись органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

По даному кримінальному провадженню виконано слідчі дії, спрямовані на отримання та перевірку отриманих у ньому доказів.

Разом з тим, закінчити розслідування у двохмісячний строк немає можливості, оскільки необхідно на даний час вирішується питання щодо направлення запиту про міжнародну правову допомогу, отримати відповіді від Міністерства закордонних справ, Постійного представника Президента України в АР Крим щодо можливості їх сприяння в отриманні матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_1, які перебувають на території АР Крим та провести інші слідчі дії, спрямовані на отримання доказів причетності ОСОБА_1 до скоєних злочинів, тощо, а також в необхідності виконання вимог ст. 290 КПК України, у зв'язку з чим постановою прокурора строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язки з державою, переслідують та міжнародними контактами.

Як зазначалось вище, у вказаному кримінальному ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років та від восьми до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, при цьому підозрюваний не пов'язаний міцними соціальними зв'язками з державою у якій його переслідують, окрім громадянства (неодружений, безробітний), а тому на даний час буде достатнім та виправданим для забезпечення виконання обов'язків підозрюваного та запобіганню ризиків визначених ст. 177 КПК України, які не зменшились, продовження підозрюваному ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, та який спричинив загибель людини.

Адвокат Войтенко К.В. здійснюючи з 27.09.2016 року на виконання доручення виданим Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 026-0004100 для здійснення захисту за призначенням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою та домашній арешт. Клопотання підтримано під час його одночасного розгляду із клопотання прокурора, адвокатом Войтенко К.В. та самим підозрюваним ОСОБА_1 , виходячи з нступного.

25.08.2016 року в ЄРДР за № 42016010000000187 були внесені відомості щодо кримінальних правопорушень передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п. п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року), яке було порушено 29.11.1995 року відносно ОСОБА_1.

27.09.16 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженню та запобігання корупції прокуратури Автономної Республіки Крим Кожухар Є.В. в тому що він приймав участь в озброєній банді, з метою нападу на підприємства, установи, організації та окремих осіб; замаху на умисне вбивство двох осіб, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб; умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п. п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 30 вересня 2016 року було постановлено продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21 листопада 2016 року включно.

Сторона захисту вважає, що у обвинувачення не має достатньо підстав для тримання під вартою ОСОБА_1, оскільки відсутні докази та матеріали якими обґрунтовується підозра відносно ОСОБА_1, а також відпали ризики переховування особи від органів досудового розслідування та суду у зв'язку з тим, що кримінальні правопорушення ст. 69, ч. 2 ст. 17 п. п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) за строками давності підлягають закриттю у зв'язку з тим, що особа не була притягнута до цього часу до кримінального правопорушення.

21.05.2012 року вироком Керченського міського суду АРК під головуванням судді Резниченко С.А. обвинувачений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був засуджений по ст. 69 КК України (в редакції 1960 року) до 9 років позбавлення волі с конфіскацією всього особистого майна; по ч. 2 ст. 17, п. п. «г», «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до 10 рокам позбавлення волі; по п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до 12 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим призначити покарання у вигляді 12 років позбавлення волі с конфіскацією усього особистого майна. Міру покарання ОСОБА_1 було залишено без змін, строк покарання рахується з 19 жовтня 2011 року.

24.07.2012р. ухвалою колегії суддів палати по кримінальним справам Апеляційного суду .АРК вирок Керченського міського суду АРК від 21.05.2012 року було залишено без змін а апеляцію засудженого ОСОБА_1 оставити без задоволення.

14 січня 2014 року колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_15 було задоволено частково, вирок Керченського міського суду АРК від 21.05.2012 року та ухвалу Апеляційного суду АРК від 24.07.2012 року було, скасовано, а справу направлено на новий судовии розгляд. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ кримінальна справа (вих. № 554/0/24-14) відносно ОСОБА_1 від 14.02.14р. була повернута до Керченського міського суду АРК для нового судового розгляду, що підтверджується листом вих. № 21282/0/17-14 від 21.07.2014р.

Ухвалою Апеляційного суд м. Києва від 02.07.2014 року визначено підслідність кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 69, ч. 2 ст. 17 п. п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) за Дарницьким районним судом м. Києва.

22.04.16 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва було прийнято рішення про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ст. 69, ч. 2 ст. 17 п. п. «г», «е» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року) до прокуратури Автономної Республіки Крим для організації проведення додатково розслідування. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 був залишений без змін.

02.08.2016 року ухвалою апеляційного суду м. Києва було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був обраний на 60 днів з 02 серпня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно.

Сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 необхідно обрати інший альтернативний запобіжний захід, а саме домашній арешт з 22 год. по 6 год. ранку.

Згідно відповіді Київського слідчого ізолятора на запит адвоката Войтенко К.В., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 26.08.2014 року знаходиться в Київському слідчому ізоляторі на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва від 02.07.2014 року для визначення територіальної підсудності в Дарницький районний суд м. Києва.

Враховуючи покарання за вироком Керченського міського суду АР Крим від 18.02.2000 року ОСОБА_1 відбув покарання з 02.06.1999р. по 06.08.2004р., та з 19.10.2011р. тримається під вартою по теперішній час. Станом на 15.11.2016 року ОСОБА_1 приблизно перебуває під вартою 10 років 9 місяців.

На даний час відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України а саме, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше 20 років, знищити та сховати речові докази, а також впливати на свідків та потерпілих не можливо у зв'язку з тим, що пройшов великий проміжок часу і змінилась обстановка.

ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та цивільну дружину ОСОБА_16. Також ОСОБА_16 в даний час не заперечує, та дає дозвіл на проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 під час перебування його під домашнім арештом. Вказана інформація підтверджується заявою, та копією договору купівлі-продажу квартири, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. А також гарантійний лист, згідно якого Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району (юридична адреса: м. Запоріжжя, 69002, вул. Фортечна, 71, ЄДРПОУ 20516496, тел. НОМЕР_2) гарантує працевлаштування ОСОБА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду слюсаря з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідним Законом України від 26 листопада 2015 року № 838-УІІІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання». Відповідно до абзацу 5 ст. 72 КК України суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

У разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув'язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), ;у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за Ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження.

Згідно практики ЄСПЛ суд вважає, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначили, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка виникла у зв'язку із законодавчою прогалиною і яка допускає можливість тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання під вартою не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який випливає з Конвенції (рішення Харченко проти України від 10.02.2011 року). Відсутність підстав в судових рішеннях щодо тримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципу захисту від свавілля, закріпленому в пункті 1 статті 5 рішення у справі «Соловей і Зозуля проти України», № 40774/02 і № 4048/03 п. 76 від 27 листопада 2008 року).

Отже сторона захисту вважає, що тривалий строк перебування особи під вартою порушує її конституційні права, та є порушенням пункту 1 ст. 5 Конвенції.

В судовому засіданні відповідно прокурор Кожухар Є. заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, підозрюваний ОСОБА_1 та його адвокат Войтенко К.В. заперечували проти задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Вирішуючи подані сторонами кримінального провадження клопотання слід виходити з наступного.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність обставини, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою слід зазначити наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що орган досудового розслідування окрім пред'явленої ОСОБА_1 підозри не має у своєму розпорядження матеріалів кримінального провадження, в даному випадку тих матеріалів, на підставі яких було винесено вирок суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції, які були в свою чергу скасовані ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 14 січня 2014 року, у зв'язку із незастосуванням положень ч4 ст.70 КК України.

З 14 січня 2014 року до 02 серпня 2016 року матеріали кримінальної справи суду надані не були, що стало підставою для направлення матеріалів прокурору АР Крим для організації проведення додаткового розслідування .

З часу внесення відомостей до ЄРДР - 25 серпня 2016 року, повідомлення ОСОБА_1 про підозру - 27 вересня 2016 року , часу продовження строки тримання під вартою , матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1, які перебувають на території АР Крим, до органу, що здійснює досудове розслідування не надійшли. При цьому прокурором не надано достовірних відомостей про те, що вказані матеріали протягом наступних 60 днів надійдуть до органу досудового розслідування для виконання ними заходів визначених КПК України.

Отже доводи сторони захисту про відсутність конкретно визначених строків можливого завершення досудового розслідування є достатньо обґрунтованими.

В той же час встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м. Запоріжжі, має міцні соціальні зв'язки , зокрема має особу з якою спільно проживає без реєстрації шлюбу, що свідчить про можливість запобігти ризикам шляхом застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема такого як домашній арешт з забороною залишати житло у певний період доби.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,181,184, 192-194,196,197, 199, 202,205,395,532,534 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

клопотання сторін кримінального провадження задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою : АДРЕСА_2

запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, заборонивши залишати житло в період з 21.00год. вечора до 07.00год. ранку.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати на виклик до органу досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; докласти зусиль до пошуку роботи; носити електронний засіб контролю .

Роз'яснити підозрюваному , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Термін дії домашнього арешту та обов'язків, покладених судом, визначити в межах двох місяців, тобто до 17 січня 2017 р., включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Звільнити ОСОБА_1 з під варти в залі суду та зобов'язати його невідкладно прибути до місця свого проживання.

Ухвалу передати для виконання органу Націнальної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Цокол Л.І.